Сексьйон Палуаз (регбійний клуб)
Сексьон Палуаз (фр. Section Paloise) або просто По (фр. Pau) — французький регбійний клуб, який виступає у вищому дивізіоні національного чемпіонату. Команда розташовується в місті По (департамент Атлантичні Піренеї) та проводить домашні матчі на арені Стад дю Амо, здатному вмістити 18 тисяч глядачів. Колектив входить в структуру великого клубу Сексьон Палуаз, що включає, крім регбі, підрозділи: дзюдо, джіу-джитсу, боксу, фехтування, карате, кендо, настільного тенісу, пелоту.
| Повна назва | Section Paloise Béarn Pyrénées | ||
| Коротка назва | По фр. Pau | ||
| Засновано | 1902 | ||
| Населений пункт | По, Франція | ||
| Стадіон | Стад дю Амо | ||
| Вміщує | 18 000 | ||
| Президент | Бернард Портнау | ||
| Головний тренер | Саймон Маннікс | ||
| Ліга | Топ 14 | ||
| 2015—2016 | 11 | ||
| |||
Палуаз є триразовим чемпіоном Франції з регбі (1928, 1946, 1964). У сезоні 1999/2000 року французам підкорився Європейський кубок з регбі. За підсумками сезону 2005/2006 року команда покинула вищий дивізіон і до сезону 2014/2015 виступала в Про Д2, доки не виграла першість і повернулась у Топ-14.
Історія
ред.Створення клубу та перший титул чемпіона
ред.Клуб був заснований в 1902 році під назвою Сексьон Палуаз де ла Ліг жирондін (фр. Section paloise de la ligue girondine). Нинішню коротку назву було затверджена в 1905 році. Команда дебютувала в першому дивізіоні в 1911 році, а в 1912 кольори команди — чорний і синій — було замінено на зелений та білий[1]. Тоді ж гравцем та тренером клубу був валлієць Том Поттер, який залишався на своєму посту до початку Першої світової війни. За час тривання Першої світової війни загинуло близько сорока співробітників і гравців клубу. У 1928 році Палуаз вперше став чемпіоном. У тому ж сезоні команда стала першою у своїй групі з п'яти команд, що дозволило їй безпосередньо вийти в чвертьфінал. Там По зіграли проти трьох клубів: Стад Франсе, Перпіньян та Ліона. В півфіналі був обіграний минулорічний переможець Тулуза, а в фіналі — Кіян[2]. Після цього команда довгий час не вигравала ніяких титулів, але в 1939 році їй вперше вдалось стати чемпіоном Шаленж Ів дю Мануар, обігравши в фіналі збірну Тулон з рахунком 5:0.
|
Воєнні та післявоєнні роки (1940—1964)
ред.Під час Другої світової війни і що за тим йшло — окупації Франції, не розігрувався національний чемпіонат. Однак уже в першому повоєнному розіграші Сексьйон Палуаз став чемпіоном. Під час проведення регулярного чемпіонату були обіграні такі клуби, як Тулуза і Ажен, в чвертьфіналі збірна По знову обіграла збірну з Тулузи. У півфіналі з рахунком 6:3 було виграно матч проти Перпіньян, а в фіналі з рахунком 11:0 — програла команда Лурд. На той момент По виграли 12 матчів поспіль[3]. Спортивна преса відзначала, що тренери та президент Сексьйон Палуаз зібрали чудову команду, хоча і без славних гравців, проте в хорошій формі.
У 1952 році клуб знову завоював Шаленж Ів дю Мануар. У 1959 році до команди приєднався колишній гравець Рейсінг 92, гравець збірної Франції — Франсуа Монкла, який через рік став капітаном національної команди[4]. Після цього, в 1964 році, команда по раз третій і останній стала чемпіоном франції, вигравши у Безьє Еро з рахунком 14:0, хоча ця перемога далася їм зовсім нелегко[5]. Протягом всього сезону команда то вигравала, то знову програвала. По вдалось потрапити в плей-офф тільки в останньому матчі. До матчів плей-оф гравці зуміли набрати форму і таки обіграли команди: Брів, Шалон, Авірон Байонне, Нарбонн і Безьє Еро.
Епоха Робера Папаремборда
ред.У наступних сезонах команда не домоглася серйозних успіхів, тому Франсуа Монкла завершив кар'єру в сезоні 1966/1967 року. У 1968 році в клубі змінилося керівництво. Тоді ж свій перший матч розіграв Робер Папаремборд, який під час зустрічі грав на позиції центрового, хоча згодом він прославився як один з найкращих стовпів[1][6]. У чемпіонаті команда не змогла завоювати титул; в 1970 році команда не вийшла у півфінал, а в 1974-му програла в півфіналі. Сезон 1977/1978 року По довелось грати у другому дивізіоні, так званому Про Д2, за результатами якого їм вдалось повернутись в еліту. В кінці 1980-х років команда перебувала в складному фінансовому становищі, провівши ще два сезони в другому дивізіоні[7].
Повернення у вищий дивізіон (1990—2006)
ред.У 1990 році клуб переїхав зі свого старого стадіону Стад де ла Круа дю Пренс на новий Стад дю Амо[8]. Це частково вирішило фінансові проблеми клубу, так як старий стадіон був проданий муніципалітету Франції. Початок 1990-х років був ознаменований відродженням клубу. У 1991 році команда зуміла залишитися у вищому дивізіоні, кількість команд у якому неухильно скорочувалася і в сезоні 1992/1993 року їх залишилося лише 32.
У 1995 році кількість команд знову скоротилась і По були змушені взяти участь у Кубку Андре Мога, щоб зберегти право виступати у вищому дивізіоні. У 1996 році клуб вийшов у фінал Шаленж Ів дю Мануар і в півфінал плей-офф, проте обидва рази програв збірній Брів[9].
Нарешті, у 1997 році Сексьйон Палуаз вдалося виграти Шаленж Ів дю Мануар, обігравши в фіналі Бургуен-Жальє[10]. У наступному році вони дійшли до півфіналу Кубка Хайнекен, де програли майбутньому володарю трофею — команді Бат. У 2000 році в фіналі Європейського кубку з регбі з рахунком 34:21 був обіграний Кастр і Палуаз вперше став володарем континентального трофею[11].
Наступні сезони не виправдали надій тренерів. Команда здебільшого знаходилась у нижній частині таблиці, хоча і утримувалась в еліті французького регбі, незважаючи на те, що учасників знову поменшало. За підсумками сезону 2004/2005 року команда стала однією з найгірших у лізі й повинна була провести матч за право залишитися у вищому дивізіоні. Тоді гравцям По пощастило і вони зуміли виграли матч проти у Орійяк. У тому ж році клуб знову дійшов до фіналу Європейського кубку з регбі, але на цей раз програв з Сейл Шаркс[12]. Після цього збірній вдалось посісти передостаннє місце в новоствореному скороченому національному чемпіонаті Франції, знаному як Топ 14. Протягом 2000-х років Палуаз показали себе командою, яка вкрай успішно тренує першокласних регбістів, таких як Лайонель Боксіс, Ніколя Бруск, Іманоль Арінордокі, Дам'ян Трайл та Філіпп Бернат-Саль, які стали важливими гравцями національної збірної.
Наші дні (2006-)
ред.У наступні роки команда залишалася у другому за значущістю дивізіоні, але кілька разів була близька до повернення в еліту. Так, у сезоні 2011/2012 року вони посіли друге місце в регулярному чемпіонаті, причому команда встановила рекорд (вони не програли на своєму полі 34 гри поспіль). По навіть зуміли дійшти до фіналу, де програли Стад Монтуа[13]. У сезоні 2012/2013 року клуб знову дійшов до фіналу, але на цей раз програв дружині Брів[14].
У наступному році команда покинула плей-офф на стадії півфіналу, після чого керівництво вирішило запросити на пост головного тренера новозеландця Саймона Меннікс, який почав прищеплювати команді більш жорстку дисципліну і новозеландські манери гри. 11 квітня 2015 року Палуаз став чемпіоном, за 4 тури до кінця турніру обігравши Монтобан з рахунком 31:5, що перенесло їх просто в Топ 14[15].
Імідж клубу
ред.Кольори
ред.З 1912 року офіційними барвами Сексьйон Палуаз є зелений та білий, хоча на початку вони грали в синьо-чорних формах. Вважається, що зелений колір є ознакою надії клубу, а білий — це сніг Піреней[1]. Як правило, команда розігрує домашні матчі в зелених футболках, а всі інші в білих. Протягом кількох років під час виїзних матчів гравці грали в чорно-зелених футболках.
Емблема
ред.На емблемі клубу можна побачити гору Міді-д'Осо в барвах клубу, яка є символом Беарна. Другий варіант емблеми було затверджено у 1998 році, коли команда отримала професійний статус. Остання версія емблеми почала використовуватися з сезону 2012/2013 року. Емблема має світліші кольори, а зверху видніє напис Берн Піренеї (фр. Béarn Pyrénées), який показує регіональне походження команди[16].
Гімн та талісман
ред.З 2012 року офіційним гімном клубу є Honhada[17] написаний Дідьє Фуа і виконуваний уболівальниками на початку кожного матчу.
Талісман клубу — ведмідь на ім'я Берні фр. Bearnie . Ім'я його одночасно відсилає і до англійського слова ведмідь (англ. bear) і до назви регіону, де розташовується команда[18].
Останні 20 сезонів клубу
ред.| Сезон | Змагання | Кількість команд | Дивізіон | Місце | Плей-офф | Титул |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 2015—2016 | Топ 14 | 14 | Перший | - | - | - |
| 2014—2015 | Про Д2 | 16 | Другий | 1 | - | Чемпіони Про Д2 |
| 2013—2014 | Про Д2 | 16 | Другий | 4 | Півфінал | - |
| 2012-2013 | Про Д2 | 16 | Другий | 3 | Фінал | - |
| 2011—2012 | Про Д2 | 16 | Другий | 2 | Фінал | - |
| 2010—2011 | Про Д2 | 16 | Другий | 9 | - | - |
| 2009—2010 | Про Д2 | 16 | Другий | 5 | Півфінал | - |
| 2008—2009 | Про Д2 | 16 | Другий | 8 | - | - |
| 2007-2008 | Про Д2 | 16 | Другий | 10 | - | - |
| 2006—2007 | Про Д2 | 16 | Другий | 8 | - | - |
| 2005—2006 | Топ 14 | 14 | Перший | 13 | Понизення | - |
| 2004—2005 | Топ 16 | 16 | Перший | 13 | Дод. матч | - |
| 2003—2004 | Топ 16 | 8 | Перший | 6 | - | - |
| 2002—2003 | Топ 16 | 8 | Перший | 4 | Кваліфікація | - |
| 2001—2002 | Топ 16 | 8 | Перший | 6 | - | - |
| 2000—2001 | Про Д1 | 10 | Перший | 8 | - | - |
| 1999—2000 | Про Д1 | 12 | Перший | 2 | Півфінал | Кубок з регбі |
| 1998—1999 | Про Д1 | 8 | Перший | 3 | Кваліфікація | - |
| 1997—1998 | Про Д1 | 10 | Перший | 5 | - | - |
| 1996—1997 | Про Д1 | 10 | Перший | 4 | Чвертьфінал | Шаленж Ів дю Мануар |
| 1995—1996 | Про Д1 | 10 | Перший | 6 | Півфінал | - |
Джерела
- Статистика Топ 14 і Про Д2 до сезону 2009/2010 RUGBY TOP 14 : CLASSEMENT (фр.). lnr.fr. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 6 декабря 2015. и RUGBY PRO D2 : CLASSEMENT (фр.). lnr.fr. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 6 декабря 2015.
- Більш ранішня статистика Les clubs participants au championnat de D1 depuis 30 ans (фр.). spiritrugby.com. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 6 декабря 2015. и Rugby - Pro D2 : présentation et palmarès (фр.). les-sports.info. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 6 декабря 2015.
Досягнення
ред.- Чемпіон: 1928, 1946, 1964
- Переможець: 2015
- Фіналіст: 2012, 2013
- Півфіналіст: 1998
- Переможець: 2000
- Фіналіст: 2005
- Переможець: 1939, 1952, 1997
- Фіналіст: 1953, 1959, 1962, 1964, 1996
Кубок Франції
- Фіналіст: 1946
Кубок Андре Мога
- Фіналіст: 1995
Шаленж Антуан Бегер
- Фіналіст: 19
Фінальні матчі
ред.Чемпіонат Франції
ред.| Дата | Чемпіон | Фіналіст | Рахунок | Стадіон | Вболівальники |
| 6 травня 1928 | Сексьйон Палуаз | Кіян | 6:4[2] | Стад де Пон Жюмо, Тулуза | 20 000 |
| 24 березня 1946 | Сексьйон Палуаз | Лурд | 11:0[3] | Стад де Пон Жюмо, Тулуза | 30 000 |
| 24 травня 1964 | Сексьйон Палуаз | Безьє Еро | 14:0[5] | Муніципальний стадіон, Тулуза | 27 797 |
Шаленж Ів дю Мануар
ред.| Дата | Переможець | Фіналіст | Рахунок | Стадіон | Вболівальники |
| 13 грудня 1939 | Сексьйон Палуаз | Тулон | 5:0[7] | Шабан-Дельмас», Бордо | |
| 1946 | Тулуза | Сексьйон Палуаз | 6:3[7] | ||
| 1952 | Сексьйон Палуаз | Рейсінг | переможець групи | ||
| 1953 | Лурд | Сексьйон Палуаз | 8:0[19] | ||
| 6 червня 1959 | Дакс | Сексьйон Палуаз | 12:8[20] | Парк де Пренс, Париж | |
| 2 червня 1962 | Стад Монтуа | Сексьйон Палуаз | 14:9[21] | Парк де Пренс, Париж | |
| 1964 | Безьє Еро | Сексьйон Палуаз | 6:3[22] | ||
| 27 січня 1996 | Брів | Сексьйон Палуаз | 12:6[9] | Стад Шарлеті, Париж | 11 500 |
| 26 квітня 1997 | Сексьйон Палуаз | Бургуен-Жальє | 13:11[10] | Стад де Кост'єр, Нім | 15 732 |
Кубок з регбі
ред.| Дата | Переможець | Фіналіст | Рахунок | Стадіон | Вболівальники |
| 27 травня 2000 | Сексьйон Палуаз | Кастр | 34:21[11] | Стад Ернест-Валлон, Тулуза | 6000 |
| 21 травня 2005 | Сейл Шаркс | Сексьйон Палуаз | 27:3[12] | Кассам Стедіум, Оксфорд | 7230 |
Сезон 2016/17 Топ 14
ред.
| |||||||||||||||||
| Клуб | Розіграних | Виграних | Нічия | Програш | Бали за | Бали проти | Різниця балів Diff. | Проби за | Проби проти | Здобуті бонуси | Втрачені бонуси | Бали | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Атлантик Стад Рошель | 17 | 10 | 3 | 4 | 439 | 313 | +126 | 42 | 24 | 5 | 3 | 54 | ||||
| 2 | АСМ Клермон Овернь | 17 | 10 | 3 | 4 | 497 | 351 | +146 | 52 | 36 | 5 | 2 | 53 | ||||
| 3 | Монпельє Еро | 17 | 10 | 0 | 7 | 434 | 378 | +56 | 38 | 33 | 3 | 3 | 46 | ||||
| 4 | Кастр | 17 | 9 | 1 | 7 | 438 | 347 | +91 | 42 | 27 | 3 | 2 | 43 | ||||
| 5 | Тулон | 17 | 8 | 1 | 8 | 408 | 363 | +45 | 37 | 35 | 4 | 4 | 42 | ||||
| 6 | Тулуза | 17 | 9 | 0 | 8 | 348 | 333 | +15 | 32 | 24 | 2 | 4 | 42 | ||||
| 7 | Бордо-Бегль | 17 | 8 | 1 | 8 | 397 | 388 | +9 | 33 | 34 | 1 | 4 | 39 | ||||
| 8 | Сексьйон Палуаз | 16 | 8 | 0 | 8 | 366 | 395 | –29 | 35 | 36 | 1 | 4 | 37 | ||||
| 9 | Брів Коррез | 17 | 8 | 1 | 8 | 366 | 414 | -48 | 24 | 37 | 0 | 2 | 36 | ||||
| 10 | Рейсінг | 16 | 8 | 1 | 7 | 350 | 349 | –1 | 34 | 30 | 2 | 0 | 36 | ||||
| 11 | Стад Франсе | 17 | 7 | 1 | 9 | 397 | 431 | –34 | 38 | 39 | 2 | 2 | 34 | ||||
| 12 | Ліон | 16 | 6 | 2 | 8 | 325 | 361 | –36 | 24 | 26 | 2 | 3 | 33 | ||||
| 13 | Гренобль | 16 | 4 | 0 | 13 | 392 | 537 | –145 | 37 | 49 | 1 | 6 | 23 | ||||
| 14 | Авірон Байонне | 16 | 4 | 2 | 10 | 256 | 453 | –197 | 18 | 47 | 0 | 0 | 16 | ||||
|
Якщо команди знаходяться на одному рівні в таблиці на будь-якому етапі, будуть застосовані тайбрейкі в наступному порядку:
| |||||||||||||||||
| Зелений фон (1 та 2 рядки) отримують пів-фінальні плей-офф місця і візьмуть участь у 2017-18 Європейському кубкові чемпіонів з регбі. Голубий фон (рядки від 3 до 6) здобудуть чвертьфінальні плей-офф місця і візьмуть участь у Кубку чемпіонів. Жовтий фон (7 рядок) авансують до плей-офф щоб отримати шанс позмагатись в Кубку чемпіонів. Білий фон вказує на команди, які здобули місце в Кубку Європи з регбі. Червоний фон (13 і 14 рядки) — команди будуть перенесені до Регбі Про Д2. Фінальна таблиця
| |||||||||||||||||
Власність клубу та фінанси
ред.Стадіони
ред.Перші роки команда провела на полі на лівому березі річки Гав-де-По, але вже в 1910 році переїхала на стадіон Стад де ла Круа дю Пренс, на якому і грала до 1990 року. У 1913 і 1952 роках стадіон реконструювали, щоб він зміг вміщати більше глядачів. Однак, так як до кінця століття Стад де ла Круа дю Пренс вичерпав всі можливості для розширення і поліпшення, в 1990 році команда переїхала на новий стадіон Стад дю Амо, який незадовго до цього був реконструйований і вміщував 13 000 глядачів. На стадіоні також грає футбольний клуб По, проте починаючи з сезону 2016/2017 на ньому будуть проводитись лише матчі команди Сексьйон Палуаз[23]. До кінця 2016 року планують значно збільшити кількість сидячих місць — з наявних 7 000 до 13 000[24]. У той же час молодіжні команди клубу продовжують грати на Стад де ла Круа дю Пренс.
| Стадіони Сексьйон Палуаз | ||||
|---|---|---|---|---|
|
Навчальний заклад
ред.Сексьйон Палуаз — один з 32 клубів, на базі якого за підтримки Міністерства молодіжної політики і спорту Франції та Французької федерації регбі був створений регбійний навчальний заклад[25]. Заклад відкрився в сезоні 2014/2015 і на самому початку в ньому навчатися 24 гравця, 14 з яких раніше виступали за молодіжний склад, а ще 10 чоловік грали за першу команду Палуаз. Завданням навчального закладу є підготовка гравців з регбі і уформування їх в обстановці професійного спорту, а також забезпечення звичайною освітою.
Жіноча команда
ред.Починаючи з сезону 2015/2016 в структуру Сексьйон Палуаз входить жіночий регбійний клуб Лон, який в 2012 році став чемпіоном Франції[26]. У той же час в клубі створена була самостійна секція жіночого регбі, яка об'єднала кілька місцевих команд.
Бюджет
ред.Починаючи з сезону 2012/13 бюджет клубу суттєво збільшився завдяки спонсорству французького нафтового гіганта Тотал. Однією з умов спонсорського контракту був вихід команди протягом 3 сезонів в Топ 14, чого команда добилася за результатами сезону 2014/2015 року. Крім Тотал спонсорами клубу є Ер Франс, Орендж та деякі місцеві підприємства. Починаючи з сезону 2012/2013 технічним спонсором клубу є італійська компанія Макрон.
| Сезон | 2009/2010 | 2010/11 | 2011/2012 | 2012/13 | 2013/2014 | 2014/15 | 2015/2016 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Розрахунковий бюджет | 6,5 млн євро[27] | 6,5 млн євро[28] | 6,6 млн євро[29] | 8,6 млн євро[30] | 8,8 млн євро[31] | 9,7 млн євро[32] | 15,0 млн євро |
| Зміни | ▬ | ▲1,1 % | ▲30,8 % | ▲2,3 % | ▲9,4 % | ▲55 % |
Суперництво з іншими клубами
ред.У південно-західній частині Франції знаходиться чимала кількість регбійних клубів, через що у Сексьон Палуаз є декілька принципових суперників. Раніше, одним з найбільш серйозних ворогів клубу була команда Олорон. Тому, 14 вересня 1980 роки після перемоги Сексьйон над збірною Олорон з рахунком 19:9, вболівальники обох команд вибігли на поле і почали битися. Бійка продовжилася і за межами стадіону[33].
Інші принципові суперники це: Лурд, Баньєр Еро і Тарб. Ці протистояння також пов'язані з географічною близькістю міст, в яких базуються команди. Матчі з Тарб називаються уболівальниками та ЗМІ «піренейським дербі». Принциповими суперниками По також є Ажен та Атлантик Стад Рошель, але в цих випадках причини швидше спортивні, ніж географічні.
Знамениті гравці
ред.Французькі гравці
ред.
Міжнародні гравці
ред..svg){kind=small}
Примітки
ред.- ↑ а б в Souvenirs, souvenirs : un siècle de passion pour la Section! (фр.). larepubliquedespyrenees. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ а б Fiche finale - Pau Quillan (фр.). finalesrugby.com. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 2015.11.29. [Архівовано 2016-05-20 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Fiche finale - Pau Lourdes (фр.). finalesrugby.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 2015.11.29. [Архівовано 2015-09-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Le pied au cul de Moncla ! (фр.). larepubliquedespyrenees.fr. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 2015.11.29.
- ↑ а б Fiche finale Pau Beziers (фр.). finalesrugby.com. Архів оригіналу за 6 червня 2013. Процитовано 2015.11.29. [Архівовано 2013-06-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Game mourns `immovable' Paparemborde (англ.). telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 2015.11.29.
- ↑ а б в L'historique du club (фр.). section-paloise.com. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 2015.11.29. [Архівовано 2017-01-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Stade du Hameau (фр.). pau.fr. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 2015.11.29. [Архівовано 2017-06-22 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Fiche finale - Brive Pau (фр.). finalesrugby.com. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 2015.12.01. [Архівовано 2016-05-20 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Fiche finale - Pau Bourgoin-Jallieu (фр.). finalesrugby.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 2015.12.01. [Архівовано 2015-09-27 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Le bouclier glisse des mains du CO (фр.). ladepeche.fr. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ а б Pau ne pouvait rien faire (фр.). sport.fr. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 8 листопада 2015. [Архівовано 2015-11-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Les Montois au septième ciel ! (фр.). lequipe.fr. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ Finale : la Section Paloise battue par Brive (30-10) (фр.). larepubliquedespyrenees. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ EN DIRECTE / LIVE. Pau - Montauban (фр.). rugbyrama.fr. Архів оригіналу за 1 вересня 2016. Процитовано 2015.11.29.
- ↑ La Section Paloise présente ses nouveaux nom, blason et maillots (фр.). larepubliquedespyrenees. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ L'hymne de la Section : La Honhada (фр.). Section Paloise Béarn Pyrénées. Архів оригіналу за 16 грудня 2015. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ La Section recrute sa mascotte, un renfort de poils ! (фр.). section-paloise.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 декабря 2015. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Fiche finale - Lourdes Pau (фр.). finalesrugby.com. Архів оригіналу за 19 травня 2016. Процитовано 2015.12.01. [Архівовано 2016-05-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Fiche finale - Dax Pau (фр.). finalesrugby.com. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 2015.12.01. [Архівовано 2016-05-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Fiche finale - Mont de Marsan Pau (фр.). finalesrugby.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 2015.12.01. [Архівовано 2016-04-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Fiche finale - Beziers Pau (фр.). finalesrugby.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 2015.12.01. [Архівовано 2016-04-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Football : le futur stade du Pau FC sera sur la plaine du Hameau (фр.). larepubliquedespyrenees.fr. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 2015.11.09.
- ↑ Stade du Hameau : François Bayrou annonce 13 000 places assises couvertes (фр.). larepubliquedespyrenees.fr. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 2015.11.09.
- ↑ En savoir plus sur les CFA (фр.). ffr.fr. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 2015.11.09.
- ↑ Rugby féminin : la Section Paloise et le RC Lons se rapprochent (фр.). larepubliquedespyrenees.fr. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 2015.11.09.
- ↑ Rapport de la DNACG 2010 (PDF) (фр.). lnr.fr. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 2015.11.09.
- ↑ Rapport de la DNACG 2011 (PDF) (фр.). lnr.fr. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 2015.11.09.
- ↑ Rapport de la DNACG 2012 (PDF) (фр.). lnr.fr. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 2015.11.09.
- ↑ Rapport de la DNACG 2013 (PDF) (фр.). lnr.fr. Архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2015. Процитовано 2015.11.09.
- ↑ Rapport de la DNACG 2014 (PDF) (фр.). lnr.fr. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 2015.11.09.
- ↑ Biarritz et Perpignan, plus gros budgets de Pro D2 (фр.). Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 2015.11.09.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|site=(довідка) - ↑ Un jour, un match : Pau - Oloron 14 Septembre 1980 (фр.). sectionpaloise blog. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 2015.11.09.
Посилання
ред.- Офіційний вебсайт [Архівовано 20 лютого 2011 у Wayback Machine.]