Беарн (фр. Béarn, окс. Bearn/Biarn, баск. Biarno) — прикордонна історична провінція Французького королівства на півдні Франції, площею близько 4500 км², входить в основному до складу нинішнього департаменту Атлантичні Піренеї, тоді як менша частина належить до департаменту Ланди.

Беарн
фр. Béarn
окс. Bearn/Biarn
баск. Biarno
Прапор
Прапор
Герб Беарн фр. Béarn окс. Bearn/Biarn баск. Biarno }}}
Герб
Country Франція Франція
Часовий пояс CET (UTC+1)
Розташування Беарн фр. Béarn окс. Bearn/Biarn баск. Biarno
Беарн на мапі Франції.
Беарн на мапі Франції.
Беарн на мапі департаменту Атлантичні Піренеї
Беарн на мапі департаменту Атлантичні Піренеї
Беарн на мапі департаменту Атлантичні Піренеї
Мапа

Розташування

ред.

На заході Беарн межує з провінціями Північної Країни Басків — Субероа, Нижня Наварра, Лапурді та муніципалітетом Бідаш на півночі з департаментом Ланди на сході з департаментом Верхні Піренеї а на півдні з іспанським автономним співтовариством Арагон. Головне місто області - По.

Географія

ред.

Піренеї, покриті густими лісовими просторами, а місцями вічним снігом, поступово спускаються тут до низьких передгір'їв, які на багатьох місцях посмуговані річками і маленькими гірськими струмками. Клімат здоровий, і багаті гірські пасовища підтримують чудове скотарство, особливо розведення коней. Гірські ущелини і пагорби усіяні виноградниками; в низинних місцях росте кукурудза, а на плоских височинах обробляється льон. Беарн у Франції славиться своїми кулінарними традиціями. Саме його вважають батьківщиною всесвітньо відомого делікатесу фуа-гра[1].

Історія

ред.
 
Замок віконтів Беарна в Ортез.

За часів Каролінгів Беарн утворив віконтство, першим правителем якого був Сантюль I. Серед його наступників особливо прославився Гастон IV, що правив у 1090—1130 роках, один з героїв Першого хрестового походу, який отримав згодом за свої військові подвиги на службі короля Альфонса I Арагонського у володіння Сарагосу.

У 1134 році згасло чоловіче потомство віконтів Беарну, і країні загрожувала небезпека позбутися своєї самостійності і бути приєднаними до Арагонського королівства. Беарнці взялися за зброю, прогнали від себе Марію, дочку останнього віконта Сантюля VI, що визнала над собою верховну владу Альфонса II Арагонського, і проголосили своїм правителем одного шляхтича з Біґорра, який однак, був убитий ними на другому році свого правління. Та ж доля спіткала і його наступника, якогось лицаря з Оверні. Тоді беарнці обрали сина принцеси Марії, Гастона VI, при нащадках якого Беарн у результаті шлюбних союзів перейшов спочатку до графів Фуа, а потім разом з Фуа до Наваррського королівства.

При Генріху IV, уродженця Беарну, країна увійшла до складу Французького королівства і остаточно приєднана до нього Людовіком XIII Справедливим у 1620 році. Разом з тим у Беарн почалося насильницьке викорінення протестантизму, який пустив там глибоке коріння з 1560. Населення Беарну користувалося великими пільгами аж до Революції 1789.

Герб

ред.

У золотому полі дві червоні корови що йдуть. Роги, нашийники і дзвіночки блакитні.

Відомі люди з Беарну

ред.
 
Генріх IV Великий.

Див. також

ред.

Світлини

ред.

Примітки

ред.
  1. Їжа як мистецтво — які музеї варто відвідати. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 5 серпня 2015.


Посилання

ред.

43°18′00″ пн. ш. 0°22′00″ зх. д. / 43.3000° пн. ш. 0.3667° зх. д. / 43.3000; -0.3667