Себастьян Жапрізо
Себастья́н Жапрізо́ (іноді — Себастьєн Жапризо[6]; фр. Sébastien Japrisot), справжнє ім'я Жан-Баті́ст Россі́ (фр. Jean-Baptiste Rossi, 4 липня 1931, Марсель, Франція — 4 березня 2003, Віші, Франція) — французький письменник, автор гостросюжетних романів, кіносценарист і кінорежисер.
| Себастьян Жапрізо | |
|---|---|
| фр. Sébastien Japrisot | |
| Ім'я при народженні | фр. Jean-Baptiste Rossi-Marcel[1] |
| Псевдо | Robert Huart[2] |
| Народився | 5 липня 1931[1] Марсель[1] |
| Помер | 4 березня 2003[3][4][…] (71 рік) Віші[1] |
| Поховання | Бюссе |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | сценарист, кінорежисер, журналіст, перекладач, прозаїк-романіст, письменник |
| Alma mater | Ліцей Т'єрd і Паризький університет |
| Знання мов | французька[3] |
| Роки активності | з 1950 |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0418469 |
Біографія і творчість
ред.Народився в Марселі у родині італійського іммігранта[7][8]. Батько залишив сім'ю, коли хлопчикові було шість років[9]. За наполяганням матері Жан-Батіст вступив до школи єзуїтів «Еколь де Прованс», після закінчення якої навчався в Ліцеї Тьєра (Lycée Thiers)[10]. Автобіографічні деталі своїх дитячих і юнацьких років (італійське походження, навчання в школі єзуїтів та ін.) Жапрізо використовував пізніше в більшості творів, дія яких повністю або частково відбувається на півдні Франції — у Марселі та прилеглих районах.
Під час навчання в тьєрському ліцеї Россі (якому тоді було сімнадцять років) почав писати свій перший роман «Поганий початок» (фр. Les Mal Partis, дослівно: Погані партії). Дебютний твір письменника було опубліковано у Франції і США.
Кілька перших романів та фільмів він випустив під своїм справжнім ім'ям, пізніше обрав собі псевдонім Себастьян Жапрізо, який являв анаграму його імені. Наступним значним досягненням став переклад творів Джерома Девіда Селінджера. Крім того, письменник-початківець також успішно працював у рекламі.
У 1962 році він створив сюжет для детективного роману «Купе смертників», це перший твір, який він опублікував під обраним псевдонімом. Незабаром після виходу книги сюжет ліг в основу французького фільму «Вбивця в спальному вагоні», головні ролі в якому зіграли Симона Синьйоре та Ів Монтан.
Другий детективний роман Жапрізо, «Пастка для Попелюшки», отримав французьку літературну премію «Гран-прі поліцейської літератури» в 1963 році. У 1965 році роман було екранізовано.
Наступний роман письменника — «Дама в автомобілі в окулярах і з рушницею» — в 1966 році приніс Жапрізо другу велику літературну премію Франції «Le Prix d'Honneur». У Великій Британії ця книга отримала премію Асоціації письменників детективного жанру «Срібний кинджал» за найкращий іноземний роман у жанрі трилера, опублікований у країні в 1968 році.
Роман Жапрізо «Довгі заручини» також став міжнародним бестселером і отримав премію «Prix Interallié».
З 1990 року Себастьян Жапрізо мешкав разом із дружиною в сільському маєтку в Оверні, розташованому між Бюссе і Марйолем. Помер 4 березня 2003 року, похований у Бюссе.
Бібліографія
ред.| Рік | Назва | Оригінальна назва | Анотація | Екранізація |
|---|---|---|---|---|
| 1950 | «Поганий початок» (також перекладають як Приречений початок, дослівно — Погані партії) | Les Mal Partis | Про взаємне й приречене кохання чотирнадцятирічного вихованця католицької школи і юної черниці. | 1976: Les Mal Partis. Реж. Жан-Батіст Россі |
| 1950 | Обличчя любови й ненависти | Visages de l’amour et de la haine | Про любов до матері й кохання до жінки, коли кожне з почуттів балансує на межі ненависти. | |
| 1962 | «Купе смертників» (також перекладають як Смерть у купе, Убивства в спальному вагоні) | Compartiment tueurs | У купе потяга, що прибув з Марселя до Парижа, виявлено труп молодої жінки. Надалі починають гинути один за одним інші пасажири купе. Розгадати злочину автор «довіряє» випадковому попутникові жертв, юнакові, який утік із дому й перебуває в розшуку. | 1965: «Вбивця у спальному вагоні». Реж. Коста-Гаврас, у ролях Сімона Сіньйоре та Ів Монтан |
| 1963 | «Пастка для Попелюшки» | Piège pour Cendrillon | Героїня роману внаслідок травми, отриманої під час пожежі, втрачає пам'ять і веде болісні пошуки себе. До якогось моменту неможливо зрозуміти, а чи було взагалі скоєно злочин, оскільки не відомо, хто залишився в живих — злочинниця чи жертва. | 1965: Реж. Андре Каят
2000: «Траєкторія метелика». Режисер Юрій Гольдін 2011: Реж. Іен Софтлі |
| 1965 | L’Odyssexe | |||
| 1966 | «Дама в автомобілі в окулярах і з рушницею» | La Dame dans l’auto avec des lunettes et un fusil | Молода жінка, що не має ні рідних, ні друзів, знаходить у багажнику шикарного автомобіля труп. Героїня стає жертвою ретельно спланованого злочину. Спроба самостійно у всьому розібратися призводить до переосмислення власного життя й до пошуку свого справжнього «я». | 1970: Режисер Анатоль Литвак, у ролях Олівер Рід
2001: Режисер Юрій Гольдін |
| 1967 | La Machine à parler d’amour | (Белетризований кіносценарій) | 1961: La Machine à parler d’amour. Реж. Жан-Батіст Россі | |
| 1968 | «Прощавай, друже» | Adieu l’ami | Двоє молодих людей, що повоювали в Алжирі, повертаються у Францію. (Белетризований кіносценарій) | 1968: «Прощавай друже». У ролях Чарльз Бронсон, Ален Делон |
| 1970 | «Пасажир дощу» | Le Passager de la pluie | До будинку жінки, що мешкає на околиці, пробирається маніяк. За кілька днів у місті з'являється таємничий чоловік, який розшукує тих. хто бачив цю людину. (Белетризирований кіносценарій) | 1970: «Пасажир дощу». Реж. Рене Клеман, у ролях Чарльз Бронсон, Марлен Жобер |
| 1972 | «Біг зайця через поля» | La Course du lièvre à travers les champs | (Белетризований кіносценарій) | 1972: «Біг зайця через поля». Реж. Рене Клеман, у ролях Жан-Луї Трентіньян, Еммануель Беар |
| 1978 | «Вбивче літо» | L'Été meurtrier | Героїня роману Еліана розслідує таємницю свого народження та обставини зґвалтування своєї матері. Доля зводить її, як вона вважає, із сином одного з ґвалтівників, за якого вона виходить заміж. Еліана виношує план помсти. | 1983: «Вбивче літо». У головній ролі Ізабель Аджані |
| 1986 | «Улюбленець жінок» | La Passion des femmes | Кілька жінок одна за одною розповідають про свого загиблого коханця — злочинця-втікача й дезертира, брехуна, який, проте, неодмінно чарував собою представниць протилежної статі. | |
| 1988 | Juillet en septembre | (Белетризований кіносценарій) | 1988: «Juillet en septembre». Реж. Себастьян Жапрізо | |
| 1991 | «Довгі заручини» | Un long dimanche de fiançailles | Після закінчення 1-ї світової війни наречена одного із загиблих солдатів намагається з'ясувати правду про його смерть | 2004: «Довгі заручини». Реж. Жан-П'єр Жене, у ролях Одрі Тоту, Ґаспар Ульєль |
Українські переклади
ред.У 2019 році в київському видавництві «Рідна мова» побачив світ роман С. Жапрізо «Пастка для Попелюшки» (перекладач — Петро Таращук)[11][6].
Примітки
ред.- ↑ а б в г Fichier des personnes décédées
- ↑ https://dicopalitus.huma-num.fr/notice/jean-baptiste-rossi-1931-2003/
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Каталог НБУВ. Книжкові видання
- ↑ Sebastien Japrisot. The Times (англ.). 20 березня 2003. ISSN 0140-0460. Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ Courchay, Claude (21 листопада 1980). La course de Japrisot. Le Monde (фр.). Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ Obituary: Sebastien Japrisot. The Independent (англ.). 13 березня 2003. Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ Sébastien Japrisot. Premiere.fr (фр.). Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ Ім'я та прзівище автора в книжці подано як Себастьєн Жапризо