Святий Іван Рильський

Преподобний Святий Іван Рильський (болг. Иван Рилски; близько 876 — 18 серпня 946) — знаменитий болгарський святий, патрон болгарського народу, суворий чернець-самітник і подвижник.

Святий Іван Рильський
Ioann Rylsky.jpg
Народився 876
Болгарія
Помер 18 серпня 946(0946-08-18)[1]
Рильський монастир, Rila Municipalityd, Кюстендильська область, Болгарія
Поховання Рильський монастир
У лику чудотворець
Медіафайли на Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Мешкав на території сучасних Болгарії і Македонії. Святий Іван Рильський жив біля гори Рила.

 
Іван Рильський

Близько 900 року пішов у Рильські гори й оселився там у відлюдному місці.

Пам'ять 18 серпня та 19 жовтня. Мощі Івана, «времени не малу прешедшу», були віднайдені нетлінними і перенесені до Софії, звідки, під час війни були захоплені угорцями, але в 1187 році знову повернені до Софії. Цар Іван Асен II у 1195 році переніс їх до Тирново, а в 1469 році вони були перенесені в Рильський монастир, де залишаються і понині.

Іменем Святого Івана Рильського названа каплиця на болгарській полярній станції Святий Климент Охридський, найпівденніша православна каплиця на планеті. Зображення Святого Івана Рильського розташоване на реверсі монети номіналом 1 лев.

Святий Іван Рильський — покровитель міста РильськаРедагувати

Він вважається покровителем слобідського міста Рильська Курської області. На його честь в місті побудована церква Івана Рильського і названа найбільш висока частина берегової височини — «гора Івана Рильського», на якій стояла в древності Рильська фортеця і найдревніша частина міста Рильська.

Монастир навколо могили Івана РильськогоРедагувати

Іван Рильський помер 18 серпня 946 року, залишивши по собі невеликий монастир, зведений на скелястій височині. Спочатку цар Петро поховав святого в катедрі, а пізніше його тіло перенесли до Рильського монастиря.

Монастир зведено навколо могили Івана Рильського. Зовнішні мури заввишки 24 м і завтовшки 2 м, роблять святиню подібною до фортеці. Для зведення будівель монастиря використали білий і чорний мармур.

Збудований у XIX столітті як монастир-фортеця, він став духовним і військовим центром Болгарії, яка тоді перебувала під османським пануванням. Творили цю обитель будівничі, різьбярі, ливарники та художники з усієї країни. А опісля доклали рук друкарі книг, зброярі, вишивальниці, ювеліри.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати