Сапожников Василь Васильович

Василь Васильович Сапожников
Василь Васильович Сапожников
Народився	9 грудня 1861; Перм
Помер	11 серпня 1924 (62 роки); Томськ
Країна	Російська імперія
Діяльність	ботанік, геолог, географ, мандрівник, викладач університету, політик
Alma mater	Московський університет
Галузь	ботаніка, географія
Заклад	Томський університет
Науковий ступінь	доктор природничих наук
Науковий керівник	Тімірязєв К. А.
Відомі учні	Michail Vladimirovitsj Tronovd
Партія	Конституційно-демократична партія
Відомий завдяки:	дослідник природи Сибіру і Центральної Азії
Нагороди
Орден Святого Станіслава 2 ступеня	Орден Святого Станіслава 3 ступеня
	Сапожников Василь Васильович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапожников.

Сапо́жников Васи́ль Васи́льович (9 грудня 1861, Перм — 11 серпня 1924, Томськ) — російський ботанік та географ, мандрівник, міністр народної освіти в уряді Колчака (1918—1919).

З життєпису

Закінчив Пермську гімназію, в 1884 році — природничий відділ фізико-математичного факультету Московського університету. Залишився при вузі для професорського навчання. Магістр ботаніки (1890), доктор ботаніки (1896). Викладав природничу історію в Александровському училищі та хімію в Алексеєвському училищі, читав лекції з фізіолог рослин на Луб'янських жіночих курсах. З 1890 року — приват-доцент Московського університету. В 1891-92 роках працював в Німеччині та Швейцарії, з 1893 року викладав в Томському університеті. Спочатку екстраординарний професор, з 1901 року — ординарний, з 1916 — заслужений ординарний. В 1906-09 та 1917-18 роках — ректор Томського університету, викладав в Томському політесі.

Організував наукові експедиції до Алтаю, Семиріччя, Саянів та Монгольського Алтаю. Зібрав величезний гербарій, вивчав зледеніння, відкрив льодовики, визначав висоту вершин. Автор праць з фізіології рослин та географічній характеристиці природи Алтаю та Семиріччя. На його честь було названо 2 піка в горах Тянь-Шаню, а також льодовик Південного Алтаю. Під час експедицій багато фотографував, його колекція склала приблизно 10 тисяч світлин. В 1895 році досліджував Катунський та Берельський льодовики, в 1897, 1898 та 1899 роках — річку Катунь та гірські хребти Алтаю. В 1901 році знову відвідав Алтай, поклав початки систематичним спостереженням за льодовиками. В 1902 році здійснив подорож по Семиріччю — досліджував Тянь-Шань, Джунгарський Алатау. Зібрав великий гербарій, колекції ссавців, плазунів, птахів, риб та комах. В 1904 році здійснив другу подорож в Семиріччя. В 1905, 1906, 1908 та 1909 роках відвідав Монгольський Алтай. В 1912-14 роках повернувся до вивчення Семиріччя. 1916 року здійснив подорож по турецькій Вірменії, вивчав Вірменське нагір'я.

Праці

К вопросу о геотропизме. // Труды Московского университета, 1885
Образование углеводов в листьях. М., 1890
Белки и углеводы зеленых листьев как продукты ассимиляции. // Труды Общества естествоиспытателей и врачей. 1894
По Алтаю // Известия Томского университета
Катунь и его истоки // Известия Томского университета. (Работа удостоена медали им. Н. М. Пржевальского, 1900)
Очерки Семиречья. Часть I. Джунгарские степи, Иссык-Куль и Тянь-Шань. // Известия Томского университета. 1904
Очерки Семиречья. Часть II. Джунгарский Алатау. // Известия Томского университета. 1906
Монгольский Алтай в истоках Иртыша и Кобдо. 1911 (Работа удостоена медали им. П. П. Семёнова-Тянь-Шанского, 1911)
Пути по Русскому Алтаю. 1913
Растительность Зайсанского уезда (в соавторстве с Б. Шишкиным)
Растительность Турецкой Армении
По Алтаю. М., Географгиз. 1947

Посилання

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.