Вікіпедія

Санді Токсвіг

Сандра Біргітта Токсвіг (англ. Sandra Birgitte Toksvig), відома, як Сенді Токсвіг (англ. Sandi Toksvig, нар.. 3 травня 1958 року) — британська письменниця, актриса, радіо- і телеведуча, комік, продюсерка та політична активістка датського походження. Нагороджена Орденом Британської імперії.

Санді Токсвіг
Народилася 3 травня 1958(1958-05-03)[1][2][3] (65 років)
Копенгаген, Данія[4]
Країна  Велика Британія
Королівство Данія
Діяльність комікеса, радіоведуча, письменниця, політична діячка, телеведуча, improviser, акторка, політична активістка
Alma mater Гертон-коледж (Кембридж) і Tormead Schoold
Знання мов англійська[5], данська і французька
Роки активності 1981 — тепер. час
Magnum opus The News Quizd, Великий Пекарський Турнір, QI і No. 73d
Партія Партія рівності жінок
Батько Claus Toksvigd
Зріст 1,52 м
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії
IMDb ID 0865785
Сайт sanditoksvig.com

Була ведучою програмою The News Quiz на BBC Radio 4 з 2006 до червня 2015 року. Вона також вела телевікторину 1001 Things you Should Know Channel 4 у сезоні 2012—2013 років, а 5 квітня 2014 року стала ведучою повернутого до ефіру шоу Fifteen to one на тому ж телеканалі. У 2016 році змінила Стівена Фрая на посаді ведучого телешоу QI на каналі BBC .

Є однією із засновниць Партія рівності жінок, утвореної у березні 2015 року. У жовтні 2012 року була призначена почесним ректором Портсмутського Університету. Також є чинним головою щорічного благодійного заходу Women of the Year Lunch[en] .

Ранні роки ред.

Токсвіг народилася 1958 року в Данії, але оскільки її батько, Клаус Токсвіг, був журналістом та іноземним кореспондентом для данського телебачення, більшу частину свого дитинства вона провела за кордоном, головним чином, у Нью-Йорку. Її мати, Джулі Енн Токсвіг (у дівоцтві Бретт), мала британське походження[6] . У період, коли її батько працював у Лондоні, Санді відвідувала приватну школу для дівчаток Tormead School . Почала трудову діяльність на посаді освітлювача у мюзиклі « Ісус Христос — суперзірка» у 18-річному віці.[7][8]

Санді Токсвіг вивчала юриспруденцію, археологію та антропологію в Кембриджі, який вона закінчила, здобувши диплом з відзнакою, а також дві нагороди за видатні досягнення.[9] Одним з її викладачів права в університеті був лорд Деннінг[en][10].

Кар'єра ред.

 
Виступ Токсвіг у 2008 році

Початок ред.

Почала займатися комедією ще в Кембриджі, де вона виступала як авторка і як виконавиця для першого жіночого шоу в театральному клубі Footlights, членом якого вона була в той же час, що і Стівен Фрай, Г'ю Лорі, Тоні Слеттері[en] та Емма Томпсон. Санді Токсвіг стала одним з авторів ревю клубу, який отримав головний приз на Единбургському фестивалі комедії[en] . Також була членом Кембриджського розважального товариства .

Почала свою кар'єру на телебаченні як ведуча передачі для дітей, таких як № 73 (1982-1986), The Sandwich Quiz,[11] The Saturday Starship, Motormouth, Gilbert's Fridge , а також освітніх програм Island Race і The Talking Show, спродюсованих телекомпанією Open Media для телеканалу Channel 4.

У жовтні 2012 року, через хвилю звинувачень у бік Джиммі Севіла, а також розмов про те, що в 1960-х, 1970-х та 1980-х роках на BBC процвітала культура потурання щодо сексуальних домагань, Токсвіг заявила, що у 1980-ті роки вона зазнала утисків з боку «відомої особистості».[12][13] За її словами, повідомлення про випадки неналежної поведінки на ВВС її «абсолютно не здивували».

Комедія ред.

У комедійних колах Токсвіг стала відома завдяки виступам у клубі Comedy Store в Лондоні, а також через те, що була членом команди цього клубу, яка виступала з комедійними імпровізаціями.[14]

На телебаченні вона виступала як учасниця в таких гумористичних шоу як Call My Bluff (зазвичай, як капітан команди), Whose Line Is It Anyway?, Mock the Week, QI і Have I Got News for You де вона з'явилася в першому епізоді в 1990 році. Вона також була ведучою What the Dickens, та Sky Arts .

Санді Токсвіг також добре відома слухачам BBC Radio 4 як учасниця передач I'm Sorry I Haven't a Clue, The Unbelievable Truth, і як провідна вікторини The News Quiz, де вона замінила Саймона Хоггарта[en] вересні 2006 року, але яку покинула у червні 2015 року, щоб присвятити себе політичній діяльності та боротьбі за права жінок. 26 червня 2015 року вийшов в ефір останній випуск передачі за її участю. Також на Radio 4 під її керівництвом виходила програма про подорожі «Додатковий багаж», але у 2012 році вона була знята з ефіру.[15]

Роботи в театрі та на телебаченні ред.

У 1993 році Токсвіг написала сценарій для мюзиклу Big Night Out на Little Sands Picture Palace для театру Nottingham Playhouse[en] , головні ролі в якому виконали Аніта Добсон[en] та Уна Стаббс. У 2002 році мюзикл був перероблений і доповнений піснями Діллі Кін[en] яка також зіграла в ньому одну з головних ролей на сцені театру Watford Palace разом з Бонні Лангфорд[en]

У співавторстві з Еллі Брюер Токсвіг написала п'єсу за мотивами творів Вільяма Шекспіра — The Pocket Dream, яка йшла спочатку в театрі Nottingham Playhouse[en], а згодом була показана на сцені театру у Вест-Енді. Разом вони також написали сценарій для телесеріалу The Big One в 1992 році, в якому Токсвіг зіграла одну з ролей. Як актриса вона брала участь у таких п'єсах як « Андрокл і лев», «Багато галасу з нічого» та «Комедія помилок». Токсвіг в театрі задіяна у п'єсі « Bully Boy», яка піднімає тему посттравматичного розладу серед британських військовослужбовців. Прем'єра п'єси відбулася в театрі Наффілд театр у Саутгемптоні у травні 2011 року. Головну роль у ній виконав Ентоні Ендрюс.

Санді Токсвіг брала участь у записі кількох аудіокниг, а також аудіо-п'єси Red, із серії за мотивами серіалу « Доктор Хто». У 2011 році вона також постала як ведуча у другому сезоні передачі Майстер Стародавностей на каналі BBC Two .

У 2013 році вона з'явилася у різдвяному випуску серіалу « Викликайте акушерку», на телеканалі ВВС.[16]

У квітні 2014 року Токсвіг стала ведучою повернутого в ефір телешоу Fifteen-to-One, оригінальну версію якого вів Вільям Стюарт .

За заслуги у сфері теле- та радіомовлення у 2014 році Токсвіг була удостоєна Ордену Британської Імперії (OBE).

З 2016 року стала ведучою інтелектуальної комедійно — ігрової телепрограми QI, змінивши Стівена Фрая.

11 лютого 2017 року її остання п'єса «Срібна підкладка» була показана в Rose Theatre Kingston, а потім трупа з нею гастролювала в Портсмуті, Оксфорді, Кембриджі, Іпсвічі, Кесвіку, Йорку та Солфорді. У центрі сюжету — п'ять літніх жінок і молода опікунка в будинку престарілих, який ось-ось затопить шторм. У головних ролях: Рейчел Девіс, Кезія Джозеф, Меггі Маккарті, Джоанна Монро, Шейла Рейд і Аманда Вокер. Син Токсвіга, Тео Токсвіг-Стюарт, дебютував на професійній сцені у п'єсі[17].

16 березня 2017 року її оголосили новою співведучою телепередачі Великий Пекарський Турнір (англ. The Great British Bake Off) на Channel 4 разом із Ноелем Філдінгом. Вони замінили попередніх ведучих Сью Перкінс і Мела Гедройца. У січні 2020 року вона оголосила, що залишає шоу, щоб зосередитися на інших зобов'язаннях, а її замінив Метт Лукас[18].

11 червня 2019 року Токсвіг з'явився в подкасті колишнього прем'єр-міністра Австралії Джулії Гіллард. Примітно, що Токсвіг зазначає: «Вікіпедія — чудова ідея, а ідея полягає в тому, що це енциклопедія знань, створена натовпом, яка фантастична ідея. Але відбувається те, що жінки зникають, тому 90 % вмісту Вікіпедії присвячено чоловікам та їхнім досягненням і 9 % стосується жінок. 1 % все ще приймають рішення. Отже, ця пропорція абсолютно не в порядку, і нам відчайдушно потрібно щось з цим робити. Частково проблема полягає в тому, що його редагують волонтери, але є близько 350 000 „uber“ волонтерів, які прагнуть, без образ на них, бути тими самими хлопцями, які мають час, щоб посидіти та зробити це, і не мають часу на прання, й активно редагують статті про жінок. Є дві проблеми: 1) жінки досягнення не вводяться і 2) жінок активно редагують… Я маю намір спробувати це змінити, якщо зможемо»[19].

Під час карантину через COVID-19 у 2020 році Токсвіг створила та показала міні-серіал «Vox Tox» на YouTube[20], знятий у власному домі. Ці 10-хвилинні сесії популяризували діяльність жінок упродовж віків, надихаючись предметами з власної бібліотеки книг і біографій Токсвіг.

Токсвіг зпродюсувала чотирисерійний серіал про подорожі Extraordinary Escapes with Sandi Toksvig, прем'єра якого відбулася 10 лютого 2021 року на Channel 4[21]. У грудні 2021 року Channel 4 продовжив серіал на другий сезон[22], прем'єра якого відбулася 17 лютого 2022 року[23].

Літературна творчість ред.

Токсвіг є авторкою понад двадцяти книг для дорослих та дітей, до яких входить як художня література, так і нон-фікшн. Вона також є авторкою колонок у таких часописах та газетах, як Good Housekeeping, Sunday Telegraph та The Lady . У 2009 році її статті для газети Sunday Telegraph були видані у вигляді збірки під назвою The Chain of Curiosity .

Політичні погляди ред.

Довгий час Токсвіг підтримувала партію ліберал-демократів[24][25] і навіть розглядалася як можливий представник партії у парламенті. Однак у 2012 році вона заявила, що, на її думку, не існує партії, яка б відповідала її поглядам.

У квітні 2015 року Токсвіг виступила як голова на перших, неофіційних зборах Партії жіночої рівноправності,[26][27] одним із засновників якої вона є. Саме партійна діяльність спричинила завершення Токсвіг своєї кар'єри на радіо.[28][29]

Особисте життя ред.

У Токсвіг троє дітей — дві доньки та син.[30][31] Їх біологічною матір'ю є колишня партнерка Токсвіг — Пета Стюарт, з якою вона розлучилася в 1997 році.[32] Зачаття було зроблено шляхом штучного запліднення, донором йому став Крістофер Ллойд-Пак,[33] молодший брат актора Роджера Ллойда-Пака.[34][35]

Санді Токсвіг живе в плавучому будинку у Вондсуерті[36] разом зі своєю дружиною — психотерапевтом Деббі Токсвіг.[30][37] Пара офіційно оформила відносини 29 березня 2014 року, коли набуло чинності законодавство про одностатеві шлюби в Англії та Уельсі .[38]

Має атеїстичні та гуманістичні погляди, є покровителем Британської гуманістичної асоціації .[39]

Отримала британське громадянство у 2013 році.[40]

Бібліографія ред.

Книги для дітей ред.

Книги для дорослих ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123196361 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Czech National Authority Database
  6. ↑ McQuillan, Rebecca (18 жовтня 2013). Sandi Toksvig minds her manners. The Herald Scotland. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 26 січня 2016.
  7. ↑ Toksvig, Sandi. The Chain Of Curiosity. — London, UK : Hachette UK. — ISBN 9781405527231.
  8. ↑ Sandi Toksvig: All the world's backstage. The Sunday Telegraph. 30 грудня 2007. Архів оригіналу за 28 травня 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
  9. ↑ Press Association (23 січня 2012). Sandi Toksvig becomes chancellor of Portsmouth University. The Guardian. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 грудня 2013.
  10. ↑ QI – Series I – Inequality – British Comedy Guide. comedy.co.uk. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 13 квітня 2015.
  11. ↑ Artist Management. Vivienne Clore. Архів оригіналу за 23 лютого 2012. Процитовано 16 березня 2012.
  12. ↑ Sandi Toksvig claims she was groped while broadcasting. BBC News Online. 7 жовтня 2012. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012. Процитовано 9 жовтня 2012.
  13. ↑ Sandi Toksvig: 'I was groped on air in the 1980s'. The Guardian. 7 жовтня 2012. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012. Процитовано 9 жовтня 2012.
  14. ↑ Comedy Store Players Official Site — History [Архівовано 2018-03-11 у Wayback Machine.] -retrieved on 16 May 2008
  15. ↑ Radio 4's Excess Baggage to be axed. Wanderlust. 20 березня 2012. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 26 січня 2016.
  16. ↑ Walker-Arnott, Ellie (14 грудня 2013). Call the Midwife Christmas special — first look preview. Radio Times. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2013.
  17. ↑ Sandy Toksvig's Silver Lining. WhatsOnStage. Процитовано 17 березня 2017.
  18. ↑ The Great British Bake Off: Sandi Toksvig to leave after three years. BBC. 16 January 2020. Процитовано 16 January 2020.
  19. ↑ A Podcast of One's Own with Julia Gillard on Apple Podcasts. Apple Podcasts (en-au) . Процитовано 12 січня 2020.
  20. ↑ Vox Tox. 21 березня 2020. Процитовано 5 липня 2020 — через YouTube.
  21. ↑ Exclusive – Watch the first trailer for Sandi Toksvig's travel series Extraordinary Escapes. radiotimes.com. Процитовано 7 лютого 2021.
  22. ↑ Sandi Toksvig to embark on a second series of Extraordinary Escapes. channel4.com/press. Процитовано 20 грудня 2021.
  23. ↑ Extraordinary Escapes with Sandi Toksvig. channel4.com. Процитовано 19 лютого 2022.
  24. ↑ Liberal England: Time for Sandi Toksvig to give up The News Quiz. Liberal England (blog). Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 13 квітня 2015.
  25. ↑ Screen stars join election race. BBC news. BBC. 25 травня 2004. Архів оригіналу за 23 лютого 2009. Процитовано 16 жовтня 2008. The celebrity bug has bitten the other major parties with the Lib Dems claiming the support of [...] broadcaster Sandi Toksvig.
  26. ↑ Cocozza, Paula (28 серпня 2015). Women's Equality party founders: 'It needed doing. So we said, "Let's do it"'. The Guardian. Guardian Media Group. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 21 вересня 2015.
  27. ↑ Londoner's Diary: Women's party is ready to be a player. London Evening Standard. 20 квітня 2015. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 23 квітня 2015.
  28. ↑ Sandi Toksvig reveals she quit Radio 4 to set up women's rights political party. The Guardian. 30 квітня 2015. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 30 квітня 2015.
  29. ↑ Furness, Hannah (30 квітня 2015). Sandi Toksvig quit The News Quiz for Women's Equality Party. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 3 травня 2015.
  30. ↑ а б Scott, Caroline (16 грудня 2007). A Life in the Day: Sandi Toksvig. The Times. London, UK. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 16 березня 2012.
  31. ↑ Kerr, Alison (29 листопада 2008). Sandi Toksvig interview: The history woman. The Scotsman. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 16 жовтня 2016.
  32. ↑ Wark, Penny (11 October 2002).
  33. ↑ Ginny Dougary (5 грудня 2009). Sandi Toksvig on her Christmas cracker. The Times. London, UK. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 16 березня 2012.
  34. ↑ Index entry. FreeBMD. ONS. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 1 грудня 2013.
  35. ↑ Michael Coveney (16 січня 2014). Roger Lloyd Pack obituary | Television & radio. The Guardian. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 7 серпня 2016.
  36. ↑ Rucki, Alexandra (31 грудня 2013). Eighteen people make New Year's Honours list in Wandsworth. Wandsworth Guardian. London, UK. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 31 грудня 2013.
  37. ↑ Staff writer (29 березня 2014). Sandi Toksvig renews wedding vows in public event. ITV news. ITV. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 1 квітня 2014.
  38. ↑ Sandi Toksvig marries partner Debbie in third ceremony: 'Tomorrow, I will love her even more'. The Independent. 11 грудня 2014. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 12 лютого 2015.
  39. ↑ Sandi Toksvig. British Humanist Association. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 30 квітня 2015.
  40. ↑ Kidd, Patrick (15 серпня 2013). Citizen Dane. The Times. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 серпня 2015.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Санді_Токсвіг&oldid=41582935