«Комедія помилок» (англ. The Comedy of Errors) — одна з ранніх п'єс Вільяма Шекспіра, перша з його комедій. При житті драматурга ніколи не видавалась й вперше була надрукована в посмертному фоліо. Відомо, що комедія йшла на сцені вже до 1594 року. Текст п'єси дозволяє дослідникам творчості драматурга припускати, що її було написано біля 1591 року.

Комедія помилок
The Comedy of Errors
FirstFolioComedy.jpg
Перше фоліо 1623 рік.
Жанр Комедія
Автор Вільям Шекспір
Мова англійська
Написано 1592-1594
Переклад Ірина Стешенко

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Комедія помилок» — одна з найкоротших п'єс Шекспіра (1777 рядків) й єдина (за винятком «Бурі»), що відноситься до «класичних». У ній дотримано єдність часу — всі події відбуваються в один день — й, в узагальненому сенсі, єдність місця — всі події відбуваються в одному місті.

СюжетРедагувати

Сіракузький купець Еґеон був змушений від'їхати у справах до Епідамну. Його вагітна дружина Емілія за шість місяців неочікувано слідує за ним й народжує по прибутті двох синів-близнюків. В той самий час в тому ж будинкові в однієї з біднячок також народжуються сини-близнюки. Еґеон купує їх в батьків, аби виховати слуг своїм синам. Невздовзі сім'я вирішує повернутися додому, але корабель потрапляє в бурю. Тоді Еґеон та Емілія беруть по одному синові та слузі й прив'язуються до запасних щогл. Після бурі їх підібрали моряки: Еґеона врятував корабель з Епідавру, а Емілію — корабель з Коринфу.

Через вісімнадцать років Антіфол Сіракузький, брат-близнюк, вихований Еґеоном, вирушає в світ на пошуки свого брата, взявши з собою лише слугу. Ще за п'ять років доля приводить його до Ефесу, де саме й живе його загублений брат.

Весь сюжет п'єси побудовано на фарсовій основі. Через зовнішню схожість персонажі п'єс весь час плутають близнюків між собою: дружина Антіфола Ефеського запрошує на обід брата чоловіка, вважаючи його за свого чоловіка, Дроміо виконують накази одного з Антіфолів, а про виконання доповідають іншому тощо…

Дійові особиРедагувати

Серед імен персонажів змішано латинські (Антіфол, Еґеон) та італійські (Анджело, Бальтазар) форми. Єдине ім'я зі значенням — Пінч: англ. pinch — «ущемлення, скрутне становище».

  • Солін, герцог Ефеський.
  • Еґеон, сіракузький купець.
  • Антіфол Ефеський, Антіфол Сіракузький, брати-близнюки, сини Еґеона та Емілії.
  • Дроміо Ефеський, Дроміо Сіракузький, брати-близнюки, слуги двох Антіфолів.
  • Бальтазар, купець.
  • Анджело, ювелір.
  • Перший купець, друг Антіфола Сіракузького.
  • Другий купець, кредитор Анджело.
  • Пінч, шкільний вчитель.
  • Емілія або Іґуменія — дружина Еґеона, абатеса монастиря в Ефесі.
  • Адріана, дружина Антіфола Ефеського.
  • Люціана, її сестра.
  • Люція, служниця Адріани.
  • Куртизанка

Тюремник, пристави, свита, слуги

Прототипи комедіїРедагувати

В основу сюжету комедії лягла п'єса римського драматурга Плавта «Два менехми», але також Шекспіром було додано елементи з інших комедій автора: наприклад, з «Амфітріона» було взято другу пару близнюків — слуг.

Історія постановокРедагувати

Перші відомі постановки цієї комедії Шекспіра відбулись 1594 року на закритій виставі в залі зборів лондонських юристів, 1604 року — в придворному театрі Якова I. Інформації, яка б підтвердила, що дана п'єса йшла на сценах публічних театрів, нема.

КінематографРедагувати

За сюжетом даної шекспірівської п'єси знято декілька фільмів:

ПосиланняРедагувати