Відкрити головне меню

Сагайда́к — село в Україні, в Шишацькому районі Полтавської області. Населення становить 1104 осіб. Орган місцевого самоврядування — Сагайдацька сільська рада.

село Сагайдак
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Шишацький район
Рада/громада Сагайдацька сільська рада
Код КОАТУУ 5325784601
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1104
Поштовий індекс 38033
Телефонний код +380 5352
Географічні дані
Географічні координати 49°43′42″ пн. ш. 33°58′59″ сх. д. / 49.72833° пн. ш. 33.98306° сх. д. / 49.72833; 33.98306Координати: 49°43′42″ пн. ш. 33°58′59″ сх. д. / 49.72833° пн. ш. 33.98306° сх. д. / 49.72833; 33.98306
Середня висота
над рівнем моря
141 м
Найближча залізнична станція Сагайдак
Місцева влада
Адреса ради 38030, Полтавська обл., Шишацький р-н, с.Сагайдак, вул.Федоренка,85 , тел. 98-6-31
Карта
Сагайдак. Карта розташування: Україна
Сагайдак
Сагайдак
Сагайдак. Карта розташування: Полтавська область
Сагайдак
Сагайдак
Сагайдак. Карта розташування: Шишацький район
Сагайдак
Сагайдак

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

Село Сагайдак знаходиться за 6 км від правого берега річки Грузька Говтва, за 1 км від села Білаші, примикає до сіл Чорнобаї та Дмитрівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Через село проходять автомобільна дорога Т 1720 та залізниця, станція Сагайдак.

ІсторіяРедагувати

Село виникло на початку 20 сторіччя під час прокладання залізниці Полтава — Ромодан. 1890 р. збудовано станцію, 1910 — амбар (пізніше хлібоприймальний пункт). За переписом 1926 р. Сагайдак — центр Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавського округу, 207 господарств, 456 ж., підпорядковано село й 17 хуторів. 1929 р. збудовано семиричну школу. У березня 1933 відбулося Сагайдацьке заворушення голодуючих. З 1935 працює овочеприймальний пункт, з 1948 — лікарня на 30 ліжок. Під час німецької окупації (21 вересня 1941 — 22 вересня 1943) гітліревці розстріляли   4 і вивезли до Німеччини 11 чоловік.

Наприкінці 1932 р. — на початку 1933 р. на залізничній станції Сагайдак, як і на ряд інших станцій, звозили на зсипний пункт зерно, відібране у жителів навколишніх сіл та хуторів, так званими буксирними бригадами. Серед голодуючого населення навколишніх сіл у березні 1933 року поширилися чутки, що на станції Сагайдак будуть давати зерно голодуючим. Гнані останньою надією на порятунок, сотні знесилених голодом людей потягнулися до Сагайдака, а коли виявилося, що хліба їм ніхто й не думав відпускати, всі рушили до хлібних складів. Червоноармійці, що охороняли склади, пробували відігнати натовп голодуючих, але селяни збили замки, увірвалися до складу і почали набирати зерно, хто в мішок, хто в торбинку чи кошик. Інші, не в змозі стримати голод, почали хапати зерно жменями та й їсти.  Вартові викликали допомогу. На станцію прибула кіннота, яка, увірвавшись на територію складів, учинила розправу над голодними селянами: багатьох було побито і заарештовано, подальша доля яких невідома.[1]

ЕкономікаРедагувати

  • ТОВ «Пасипол».
  • ЗАТ «Сагайдак-Агро».
  • Сагайдацьке хлібоприймальне підприємство.
  • ПП Маляр.
  • ПП Шанкін.
  • ПП Біличенко.
  • ПП Рудич.

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

  • Школа.

В художній літературіРедагувати

Про своє дитинство в селі пише українська діаспорна письменниця Олена Лукаш у автобіографічному романі «Стежками дитинства».

ТакожРедагувати

ПосиланняРедагувати