Са́вченко Павло́ Григо́рович (18871920) — поет-символіст родом з Полтавщини, брат Якова Савченка. Автор збірки поезій «Мій сміх, моя задума. Епільоги» (Лохвиця, 1913), співробітник «Літературно-критичного альманаху» (1918). Перебуваючи спершу під впливом народницької поетики, пізніше як символіст був прихильником «чистого мистецтва». Розстріляний денікінцями.

Савченко Павло Григорович
Народився16 (28) липня 1887
Жабки, Лохвицький район
Помер1920
Ромни, Полтавська губернія, Українська СРР
Країна Російська імперія
Діяльністьписьменник, поет
Мова творівукраїнська
Роки активностіз 1909
Жанрпоезія

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Більшу частину віршів Савченка було опубліковано посмертно («Червоний вітер. Поезії», 1991).[1]

Вшанування пам'яті

ред.

25 квітня 2024 року у місті Дергачі провулок Титова перейменували на провулок Павла Савченка[2].

Примітки

ред.
  1. У низці джерел поету помилково приписано збірку російськомовних поезій «Пение пуль» (1916), яка насправді належить Порфирію Миколайовичу Савченку.
  2. https://dermiskrada.dosvit.org.ua/news/u-dergachivski-gromadi-peremenovano-206-toponimiv-2024-04-26

Література

ред.