Савченко Павло Григорович
Са́вченко Павло́ Григо́рович (1887–1920) — поет-символіст родом з Полтавщини, брат Якова Савченка. Автор збірки поезій «Мій сміх, моя задума. Епільоги» (Лохвиця, 1913), співробітник «Літературно-критичного альманаху» (1918). Перебуваючи спершу під впливом народницької поетики, пізніше як символіст був прихильником «чистого мистецтва». Розстріляний денікінцями.
| Савченко Павло Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 16 (28) липня 1887 Жабки, Лохвицький район | |||
| Помер | 1920 Ромни, Полтавська губернія, Українська СРР | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Діяльність | письменник, поет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | з 1909 | |||
| Жанр | поезія | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Більшу частину віршів Савченка було опубліковано посмертно («Червоний вітер. Поезії», 1991).[1]
Вшанування пам'яті
ред.25 квітня 2024 року у місті Дергачі провулок Титова перейменували на провулок Павла Савченка[2].
Примітки
ред.- ↑ У низці джерел поету помилково приписано збірку російськомовних поезій «Пение пуль» (1916), яка насправді належить Порфирію Миколайовичу Савченку.
- ↑ https://dermiskrada.dosvit.org.ua/news/u-dergachivski-gromadi-peremenovano-206-toponimiv-2024-04-26
Література
ред.| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Савченко Павло Григорович |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |