Рястка
Ря́стка (Ornithogalum) — рід багаторічних рослин родини холодкових, що налічує за оцінками різних дослідників від 100 до 300 видів. Представники роду поширені в помірних і субтропічних регіонах планети. Переважна більшість рясток не має господарського значення, проте близько 15 видів належать до декоративних рослин. Деякі види отруйні.
| Рястка | |
|---|---|
| |
| Рястка зонтична | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Холодкові (Asparagaceae) |
| Підродина: | Scilloideae |
| Триба: | Ornithogaleae |
| Рід: | Рястка (Ornithogalum) L., 1753 |
| Типовий вид | |
| рястка парасолькова (Ornithogalum umbellatum) | |
 Вікісховище: Ornithogalum
| |
Назва ред.
Українська назва роду співзвучна із узагальнювальним словом «ряст». У давнину цим терміном позначали будь-яку дрібну рясноцвіту рослину (а українські види рясток саме до таких і належать). Втім, слід зважати, що в сучасній науковій термінології словом «ряст» прийнято називати лише представників роду Corydalis, який в систематичному відношенні не споріднений із рястками.
Латинська назва роду походить від слів ornis («птах») і gala («молоко»), тобто «пташине молоко». Вона вказує на білий колір квіток, притаманний багатьом його представникам. В європейських мовах поширені назви, що вказують на зірчасту форму квіток цих рослин: наприклад, нім. milchsterne — «молочні зірки» або англ. star of Bethlehem — «вифлеємська зірка».
Опис ред.
Усі рястки належать до цибулинних трав'янистих рослин, причому переважна більшість їх невеликі за розміром (5–40 см), а висота найбільших видів не перевищує 85 см. Цибулини кулясті або яйцеподібні, завширшки 2–5 см, вкриті цупкими лусками. Характерно, що корені в них не відмирають у період спокою, а поступово змінюються протягом життя. Листки прикореневі, лінійні або ременеподібні, досить часто з білою поздовжньою смужкою посередині. Вони з'являються завжди раніше за квіти, у багатьох видів листки, що з'явилися восени, після зимівлі продовжують розвиток навесні.
Суцвіття — китиці, які в одних рясток можуть бути піднесені на досить довгих квітконосах, а в інших, навпаки, мають щиткоподібний вигляд. В останньому випадку квітконоси завжди значно коротші за листки, а суцвіття розташовані майже біля землі. Квітки двостатеві, актиноморфні, шестичленні, без запаху. Найпоширеніший варіант забарвлення — білий із зеленкуватими смужками на зовнішньому боці пелюсток. У рястки Буше і Ornithogalum nutans зеленкуваті смуги розташовані і на внутрішньому боці пелюсток, в Ornithogalum dubium квіти помаранчеві, у рястки жовтуватої і Ornithogalum suaveolens — жовтуваті. Тичинки вільні, тичинкові нитки плоскі, широкі, інколи з двома зубцями на верхівці, як у рястки Буше. Стовпчик ниткоподібний або його зовсім немає; приймочка маленька, головчаста.
Плід — коробочка. Насіння чорне, кулясте, оберненояйцеподібне або дископодібне. У деяких рясток оболонка насіння містить жирну олію.
Деякі види рясток, як от рястка зонтична, містять у своїх тканинах серцеві глікозиди й алкалоїди, а тому отруйні для людини і тварин.
Екологія ред.
Переважна більшість рясток досить теплолюбні і не витримують приморозків, лише близько півтора десятка видів здатні зимувати під снігом. В природі ці рослини зростають у відкритих біоценозах: у степах, серед чагарників, на схилах, причому полюбляють дещо порушені ґрунти з розрідженим травостоєм.
Рослини помірного поясу квітнуть навесні. Квіти запилюються комахами; незважаючи на відсутність запаху, деякі види рясток є добрими медоносами. Окрім насіннєвого цим рослинам притаманне інтенсивне вегетативне розмноження, яке відбувається за рахунок відокремлення численних дочірніх цибулинок.
Поширення ред.
Найбільшого видового розмаїття рястки досягають на теренах Середземномор'я, Західної Азії і Південної Африки. Кілька видів розповсюджені дещо північніше, їх ареал охоплює Північне Причорномор'я, Центральну і південну частину Східної Європи. Крім того, 4 види розповсюджені в Північній Америці, а 1 — в Південній.
В Україні зростає 14 видів рясток, з них 4 (рястка гірська, двозначна, відігнута і Буше) занесені до Червоної книги України.
Застосування ред.
Серед господарських призначень рястки відомі перш за все як декоративні рослини. Найбільш витривалі види вирощують у відкритому ґрунті, їх висаджують у кам'янистих садках, на клумбах і газонах поруч з тюльпанами, гіацинтами, гадючими цибульками. Цвітіння проходить дружно і триває близько 2 тижнів. Теплолюбні африканські рястки вирощують в оранжереях. Суцвіття найбільших видів (Ornithogalum arabicum, Ornithogalum dubium, Ornithogalum saundersiae, Ornithogalum thyrsoides) придатні для зрізання на букети.
У харчуванні ред.
Менш відоме кулінарне застосування рясток — деякі з цих рослин, наприклад, Ornithogalum pyrenaicum, використовують як зелені овочі.
На Кавказі та в Середній Азії цибулини рястки йдуть у харч. Їх викопують, очищують, миють в холодній воді, а потім ошпарюють окропом. Далі смажать або тушкують в олії. У деяких місцевостях маринують на зразок пікулів, або солять як огірки у дерев'яних кадубах[1].
Систематика ред.
Рід вперше описано Карлом Ліннеєм в 1753 році в його фундаментальній праці «Species Plantarum».[2] Спочатку рясток відносили до родини Лілійних,[3] згодом австрійський дослідник цих рослин Франц Шпета виділив їх в окрему підродину Ornithogaleae родини Гіацинтових.
Видовий склад роду також не визначений остаточно. Іноді його поділяють на три підроди: Ornithogalum, Myogalum та Beryllis. В 2000-х роках до рясток віднесли представників декількох африканських родів цибулинних рослин, внаслідок чого він збагатився наступними синонімами:
|
|
|
Види ред.
В Україні в дикому стані росте 9 видів рястки, вони виділені жирним шрифтом:
Галерея ред.
-
Щиткоподібні суцвіття Ornithogalum arabicum -
Циліндричні суцвіття рястки Буше з незвичними зеленкуватими квітами -
Квіти Ornithogalum dubium -
Новий член роду Ornithogalum candicans, раніше відомий як Galtonia candicans (Baker) Decne.
Література ред.
- Constantinos Alexandros Zahariadi: Ornithogalum L. In: T. G. Tutin, V. H. Heywood, N. A. Burges, D. M. Moore, D. H. Valentine, S. M. Walters, D. A. Webb (Hrsg.): Flora Europaea. Volume 5: Alismataceae to Orchidaceae (Monocotyledones), Cambridge University Press, Cambridge 1980.(англ.)
- М. А. Павлова. Формирование интродукционных популяций некоторых видов рода Ornithogalum L. // Промышленная ботаника. — 2010. — Вип. 10. — С. 90-95.(рос.)
Джерела ред.
- ↑ Рястка // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 72.
- ↑ Carl von Linné: Species Plantarum. 1. Auflage, Band 1, Lars Salvius, Stockholm 1753, S. 306.
- ↑ Жизнь растений / Под ред. А. Л. Тахтаджяна. М.: Просвещение — 1982. — Т.6, стр.72-91.(рос.)
- ↑ Franz Speta: Ornithogalum improbum (Hyacinthaceae), eine neue Art vom Bozdaǧ bei Izmir (Türkei). In: Willdenowia Band 22, Nr. 1-2, 1992, S. 119–124.(нім.)PDF
- ↑ Franz Speta: Ornithogalum macrum Speta (Hyacinthaceae), eine merkwürdige neue Art aus der Türkei. In: Folia Geobotanica. Band 26, Nr. 3, 1991, S. 349—355.(нім.)
- ↑ Franz Speta: Ornithogalum mysum Speta, eine neue Art aus der O. montanum-Verwandtschaft (Hyacinthaceae). In: Phyton (Horn, Austria). Band 31, Nr. 1, 1991, S. 57-66.(нім.)PDF
- ↑ а б Franz Speta: Ornithogalum sibthorpii Greuter und O. sigmoideum Freyn & Sint. sind nicht identisch. In: Linzer Biologische Beiträge. Band 22, Nr. 2, 1990. S. 787—829.(нім.)PDF