Рябчук Анастасія Миколаївна

соціологиня

Рябчук Анастасія Миколаївна (4 липня 1984, Львів) — соціологиня, дослідниця праці, бідності, робітничого та трудового руху в Україні та Південній Африці. Співзасновниця журналу соціальної критики «Спільне» та видавничого проекту «Медуза». Донька Миколи Рябчука й Наталки Білоцерківець.

Анастасія Рябчук
Народилася 4 липня 1984(1984-07-04) (35 років)
Львів
Місце проживання Київ
Громадянство Україна
Діяльність соціолог
Alma mater Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Сфера інтересів соціологія бідності, робітничий рух
Науковий ступінь кандидатка соціологічних наук
Відома завдяки: співзасновниця журналу «Спільне»
Батько Микола Рябчук
Матір Наталка Білоцерківець

ОсвітаРедагувати

  • 1991-2001 — закінчила гімназію Лесі Українки № 117 у місті Київ (навчальний заклад спеціалізується на іноземних мовах). Повна середня освіта. Отримала срібну медаль за видатні досягнення.[джерело?]
  • 1999-2000 — брала участь у програмі обміну майбутніх лідерів на підтримку свободи США в місті Ліберті (штат Міссурі), отримала диплом США про середню освіту. Склала іспит TOEFL (287/300 балів).[джерело?]
  • 2013-2018 — наукова співробітниця відділу досліджень з соціальних змін у Південно-африканському дослідженні, мала декретну відпустку (лютий-червень 2014 року; вересень-грудень 2016 року), (Південно-Африканська Республіка)[3].

Професійна діяльністьРедагувати

Анастасія Рябчук почала свою кар'єру з посади викладачки німецької мови у початковій школі Риджвью, де пропрацювала з 1999 по 2000 рік. У 2000 році паралельно працювала помічницею бібліотекаря у Публічній бібліотеці Ліберті в місті Ліберті штату Міссурі, США. У 2002 році влаштувалася кореспонденткою літературного журналу «Книжковий клуб Плюс», також публікувалася в інших видавництвах. З 2003 по 2004 рік мала посаду асистентки бібліотекаря у Науковій бібліотеці Національного університету «Києво-Могилянська академія».[джерело?]

З 2004 по 2005 рік Анастасія була координаторкою програм для безхатченків; брала участь у позашкільному проекті «Карітас-Україна» для дітей, які опинилися під загрозою бездомності. Працювала викладачкою словенської мови на кафедрі іноземних мов в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» з 2004 по 2005 рік. У травні 2005 року працювала помічницею у галереї у центрі сучасного мистецтва в місті Київ. У червні 2006 року працювала викладачкою французької мови (академічні програми «Оксбрідж»), Париж.[джерело?] З листопаду 2010 року по грудень 2010 року Анастасія спільно з Євгенією Бєлорусець була кураторкою та співавторкою виставки документальної фотографії «Вулиця Гоголя, 32» та серії семінарів з питань бідності, бездомності та житлових умов у Києві[4].

З січня 2010 року по січень 2014 року Анастасія була членкинею редакційної ради українського піврічного тематичного журналу соціальної критики «Спільне». З травня 2008 року Рябчук є викладачкою соціології на кафедрі соціальних наук та соціальних технологій, НаУКМА (магістерський курс «Соціальна маргінальність», курси бакалаврів: «Глибинні інтерв'ю», «Соціальні проблеми», «Громадська соціологія», «Соціальна антропологія», «Соціологія П'єра Бурдьє» «Соціальна структура суспільства», «Вступ до соціології»). З січня 2013 року — членкиня редакційної колегії «Debatte»: журнал для сучасної Центральної та Східної Європи (рецензований, виданий Routledge — Taylor & Francis). З 2014 по 2018 роки проводила постдокторські дослідження в Центрі суспільних змін Університету Йоганесбурга (Південно-Африканська республіка).

Сфера наукових інтересів Анастасії Рябчук та головні напрями дослідження — бідність, бездомність і міська маргінальність, соціальна політика, якісні методи у соціологічних дослідженнях, соціологія П'єра Бурдьє. У Центрі дослідження Голокосту і геноцидів вона займалася питанням нацистської політики щодо бездомних та «асоціалів».

Анастасія Рябчук є авторкою роботи «Зайві люди: бездомні на вулицях Києва». Основою цієї книги стала її дипломна робота з соціології, праця присвячена проблемі бездомності у Києві: опису осіб без постійного місця проживання, поясненню можливих причин цього явища, а також теоретичним аспектам дослідження бездомності. Це одна з перших праць на таку тему в Україні.

Була координаторкою колективного дослідницького проекту «Праця і робітничий рух в Україні»[5][6]. Була співзасновницею та головною редакторкою першого[7] і шостого (спільно з Тамарою Марценюк)[8] чисел журналу «Спільне». З 2014 року участі в редколегії не бере.

Особисте життяРедагувати

Анастасія Рябчук володіє українською, англійською, французькою, російською мовами. Добре знає польську, італійську, німецьку та словенську мови. На базовому рівні володіє іспанською, португальською, сербохорватською мовами. Була подругою Богдана Сольчаника[9].

Сім'яРедагувати

Основні публікаціїРедагувати

Переклад

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати