Вікіпедія

Рябчук Микола Юрійович

український журналіст, публіцист, поет
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябчук.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарнавський.

Мико́ла Ю́рійович Рябчу́к (*27 вересня 1953(19530927), Луцьк) — український журналіст, публіцист, поет, прозаїк, перекладач, колумніст, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року. Почесний президент Українського ПЕН-клубу[1]. Провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, кандидат політичних наук (2015).

Рябчук Микола Юрійович
Народився 27 вересня 1953(1953-09-27) (70 років)
Луцьк
Місце проживання Київ, Україна
Країна Україна Україна
Діяльність журналіст, поет, перекладач, письменник, політолог, публіцист
Alma mater B.A., 1977, Львівська політехніка
(інженер-електромеханік)
B.A., 1988, Літературний інститут ім. Горького
(філологія)
Ph.D., 2015, НАН України
(політологія)
Галузь літературознавство, політологія
Заклад Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України
Науковий ступінь кандидат політичних наук
Членство Національна спілка письменників України
У шлюбі з Білоцерківець Наталка Геннадіївна
Діти Рябчук Анастасія Миколаївна
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Рябчук Микола Юрійович у Вікісховищі

Біографія ред.

Закінчив Львівський політехнічний інститут (1977) за спеціальністю інженер-електромеханік та Літературний інститут ім. Горького в Москві (1988) за спеціальністю філологія.

Працював редактором, завідувачем відділу та заступником головного редактора журналу «Всесвіт», оглядачем відділу культури газети «День», відповідальним редактором часопису «Критика», науковим співробітником Інституту культурної політики та Центру європейських гуманітарних досліджень Національного університету «Києво-Могилянська академія». У 1994—1996 та 1999 роках перебував на викладацькій та дослідницькій роботах у США. З 1997 року член Асоціації українських письменників. Починаючи з 2006 року, по понеділках пише колонку в «Газеті по-українськи». З 27 серпня 2010 року член Київської незалежної медіа-профспілки.

Опублікував кілька книжок та десятки статей в українських і зарубіжних журналах та наукових збірниках. Нарівні з літературними та культурологічними темами активно досліджує проблеми становлення національної ідентичності, формування громадянського суспільства та державонацієтворення.

У 2015 році здобув ступінь кандидата політичних наук в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Перекладає з англійської та польської мов.

Сім'я ред.

Нагороди ред.

  • лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року за книгу «Лексикон націоналіста та інші есеї»[3]
  • медаль «Bene merito» Міністра закордонних справ РП за внесок у польсько-українське порозуміння, 2009.
  • нагорода Книга року за «Дві України: реальні межі, віртуальні війни», 2004
  • нагорода журналу «Сучасність» за найкращі статті року, 2002
  • нагорода Польсько-Української Капітули за внесок у польсько-українську співпрацю, 2002
  • нагорода Фундації Антоновичів за «професійний і принциповий аналіз літературного і політичного життя сучасної України», 2003;
  • нагорода «Книга року» (Київ) в одній із десяти номінацій («Політологія і соціологія») за книгу «Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення», 2001;
  • найкраща стаття року, журнал «Березіль» (Харків), 2000;
  • нагорода POLCUL Foundation (Сідней/Варшава) за вагомий внесок у польсько-українське примирення, 1997;
  • нагорода «Українська культура» (Київ) за найкращу статтю року, 1988;
  • нагорода «Україна» (Київ) за найкращу статтю року, 1987;
  • нагорода «Литературное обозрение» (Москва) за найкращу рецензію року, 1985.

Твори ред.

Книги ред.

Українською
  • «Потреба слова» (1985)
  • «Зима у Львові» (1989)
  • «Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення». Київ, Критика, 2000. 272 с. (завантажити)
  • переклад польською: Od Małorosji do Ukrainy. — Krakow: Universitas, 2002. — 224 s. ISBN 83-242-0098-3
  • переклад сербською: Od Malorusije do Ukrajine. — Beograd: Svetozar Marković, 2003. — 128 с.
  • переклад французькою: De la 'Petite Russie' à l'Ukraine. Preface d'Alain Besançon. — Paris: L'Harmattan, 2003. — 256 p. ISBN 2747551342[4]
  • «Дилеми українського Фауста: громадянське суспільство і „розбудова держави“». Київ, Критика, 2000. 272 с.
  • «Дві України: реальні межі, віртуальні ігри». Київ, Критика, 2003. 336 с.
  • переклад польською: Dwie Ukrainy. — Wrocław: Kolegium Europy Wschodniej, 2004 ISBN 83-89185-07-5 (друге вид. — 2006).
  • переклад німецькою: Die reale und die imaginierte Ukraine. — Berlin: Suhrkamp, 2005. — 176 c. ISBN 978-3-518-12418-5
  • переклад угорською: A Két Ukrajna. — Budapest: Örökség Kultúrpolitikai Intézet, 2015. — 288 c. ISBN 978-6-158-01564-6
  • «Деінде, тільки не тут». Львів: Класика, 2002.
  • «Зона відчуження: українська олігархія між Сходом і Заходом». Київ, Критика, 2004, 223 с.
  • «У ліжку зі слоном — українсько-російські асиметричні відносини: культурний аспект» (Ужгород, Ґражда, 2006)
  • «Четверта свобода: вільний рух людей між Україною та Європейським Союзом — проблеми і перспективи». Київ, К.І.С., 2006. 84 с.[5]
  • оригінал англійською: The European Neighbourhood Policy and Beyond: Facilitating Free Movement of People within the Framework of the EU-Ukraine 'Post-Revolutionary' Relations. OSI/LGI Paper. — Budapest, 2005. завантажити
  • «Сад Меттерніха». Львів, ВНТЛ-Класика, 2008, 302 с.
  • переклад польською: Ogród Metternicha. — Wrocław: Kolegium Europy Wschodniej, 2010. — 139 с.
  • Улюблений пістолет пані Сімпсон: хроніка помаранчевої поразки. Київ: К.І.С., 2009, 240 с.[6]
  • Постколоніальний синдром. Спостереження. Київ, К.І.С., 2011. — 288 с. ISBN 978-966-2141-66-5
  • переклад польською: Ukraina: syndrom postkolonialny. — Wrocław: Kolegium Europy Wschodniej, 2015. — 256 c.
  • оригінал англійською (скорочена версія): Gleichschaltung: Authoritarian consolidation in Ukraine, 2010—2012. — Kyiv: K.I.S., 2012. — 192 p.
  • Рапорт про стан культури та НУО в Україні (упорядкування та передмова, разом із Павлом Ляуфером та Андрієм Саванцем), Київ: Польський Інститут, 2013, 279 с.; завантажити
  • переклад англійською: Raport on the condition of culture and NGOs in Ukraine (co-ed. with Pawel Laufer and Andriy Savanets) Lublin: Kultura Enter, 2012, 277 p.; завантажити
  • переклад польською: Raport o stanie kultury i NGO w Ukrainie (wspolred. z Pawlem Lauferem i Andrijem Sawancem). Lublin: Kultura Enter, 2012, 285 s.; завантажити
  • Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності. Історичні причини та політичні наслідки. — Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2019. — 252 с.; завантажити
  • Лексикон націоналіста та інші есеї. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2021. — 216 с.
Іншими мовами
  • Ukraine on Its Meandering Path between West and East (упорядкування та вступна стаття — спільно з Андреєм Лужницьким). — Bern: Peter Lang, 2009. — 208 p. переглянути у Google Books

Есе ред.

Статті, інтерв'ю ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Рябчук Микола Юрійович

Оповідання ред.

Інтерв'ю, промови, статті, колонка ред.

Публікації іноземними мовами ред.

Критика ред.

Громадська позиція ред.

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[8]

Примітки ред.

  1. ↑ Віце-президент Рябчук Микола Юрійович // Український центр Міжнародного ПЕН-клубу
  2. ↑ FB.com
  3. ↑ Указ президента України №118/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 9 березня 2022.
  4. ↑ опис книги на сайті Biblio Monde. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 9 лютого 2011.
  5. ↑ Інтернет-книгарня видавництва К. І.С.
  6. ↑ Інтернет-книгарня видавництва К.І.С. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 13 травня 2011.
  7. ↑ Примітка: ця стаття в російському перекладі виходила у 2012 році під заголовком «Російський Робінзон і український П'ятниця» у книжці Там, внутри. Практики внутренней колонизации в культурной истории России. (Сб. статей под ред. А. Эткинда и др.) — Моска), «Новое литературное обозрение», 2012. — 960 стр.: 447—477 ISBN 9785444800027
  8. ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рябчук_Микола_Юрійович&oldid=40739643