Румунські залізниці

Румунські залізниці (рум. Căile Ferate Române, CFR) — державна румунська залізнична компанія, оператор залізничного, одного з основних видів транспорту в Румунії. Заснована 1 квітня 1880 року.

Căile Ferate Române
CFR
Railway map of Romania.png
Тип залізнична компанія
Форма власності Акціонерне товариство
Статус діюча
Повна назва Compania Națională de Căi Ferate „Căile Ferate Române”
Попередник(и) Ц.к.Австрійська Державна залізниця
Засновано 1880
Штаб-квартира Бухарест
Роки функціонування 1880 —
Країна Румунія
Експлуатаційна довжина колій 11380 км
Ширина колії 1435 мм
Холдингова компанія Уряд Румунії
Материнська компанія держава
Сайт cfr.ro

CMNS: Румунські залізниці у Вікісховищі
Карта румунських залізниць

Залізнична мережа Румунії складається з 11380 км колії, з яких 3971 км (34,9 %) електрифіковані на змінному струмі (25 кВ, 50 Гц), тоді як розгорнута довжина колій складає 22247 км, з яких 8585 км (38,5 %) електрифіковані. Ширина колії в країні 1435 мм, є також ділянки 1520 мм і 1000 мм.[1].

Румунські залізниці межують з залізницями України (Укрзалізниця), Молдови (Молдовська залізниця), Сербії (Железнице Србије), Угорщини (Magyar Államvasútak).

ІсторіяРедагувати

XIX—XX сторіччяРедагувати

1 вересня 1865 англієць Джон Тревор-Барклі почав будівництво залізниці Бухарест — Джурджу. Ця лінія була відкрита для руху 26 серпня 1869 і стала першою залізницею на території сучасної Румунії. Між 1864 і 1880 роками, на території тодішнього Об'єднаного князівства Волощини і Молдови було побудовано ще кілька залізниць, котрі використовувалися переважно для вантажних перевезень.

Перша подвійна колія була відкрита 25 січня 1895 року на 14 кілометровому відрізку залізниці між Яссами і селом Лецкань для того, щоб полегшити будівництво лінії Ясси — Дорохой. Наступними стали дільниці:

Після того, як Румунія стала комуністичною республікою (1949), залізниці стали символом швидкої індустріалізації країни. На додаток до збільшення частки залізничних перевезень та будівництва нових ліній, особливо в сільських районах, відбулася електрифікація наявних ліній.

 
Електровоз на залізницях Румунії

Першою електрифікували пасажирську лінію Бухарест — Брашов. Перший проект електрифікації частини цієї лінії було створено ще 1913 року і після низки узгоджень влада країни планувала розпочати втілення проекту вже 1942 року. Проте через Другу світову війни роботи з електрифікації почалися тільки 1959 року, а перший відтинок Брашов — Предял було відкрито лише 9 грудня 1965. 20 квітня 1966 було остаточно електрифіковано дільницю Синайя — Кимпіна. Вся лінія була електрифікована 16 лютого 1969.

На початку 1970-х років паровози були повністю замінені тепловозами і електровозами.

Після повалення комуністичного режиму 1989 року Румунія мала одну з найщільніших залізничних мереж в Європі, але, в той же час, відставала у плані інфраструктури. Це в поєднанні з економічним спадом призвело до занепаду залізниць: значну кількість ліній (особливо промислових або вузькоколійних) закрили. Це було пов'язано зі значним розвитком автобусного сполучення і відповідним зниженням пасажиропотоку на тих лініях. Проте вузькоколійки найбільш серйозно постраждали від крадіжок. Наприклад, дільниця Тиргу-Муреш — Банд була вкрадена майже повністю, відтак рух поїздів тут була перервано з 1997 року[2]. Інші лінії буде закрито в майбутньому, зокрема в повіті Тиміш, де колії дуже старі, мало використовуються та пошкоджені внаслідок повені 2005.

1 жовтня 1998 CFR розділено на чотири самостійні компанії:

  • CFR Călători — пасажирські перевезення;
  • CFR Marfă[en] — вантажні перевезення;
  • CFR Infrastructură — інфраструктура та забезпечення залізничної мережі
  • Societatea Feroviară de Turism (SFT) — туристичні залізниці.

СучасністьРедагувати

Штаб-квартира компанії знаходиться в Бухаресті і має регіональні підрозділи, зосереджені в Бухаресті, Клуж-Напоці, Яссах і Тімішоарі.

 
Нові вагони 85-76 (Бізнес-клас)

На початку 2000-х років, CFR почала програму модернізації, щоб поліпшити свій імідж, який постраждав і на національному та міжнародному рівні від скарг на неякісні послуги. Перший етап модернізації включав поліпшення швидких поїздів і використання міжміських поїздів InterCity.

2003 року «Румунські залізниці» придбали кілька нових поїздів Siemens Desiro, деякі з яких були зібрані в румунському Араді[3] для використання для коротких і середніх відстанях.

 
Вагон 21-86, використовується у InterCity та InterRegio

З 1 вересня 2006 року в усіх поїздах румунських залізниць заборонено куріння.[4].

4 березня 2009 впроваджений так званий «Анрі Коанда Експрес», що пов'язує станції Бухарест-Північний і Балотешть поблизу міжнародного аеропорту ім. Анрі Коанда. 18 пар поїздів курсують щогодини з 05:15- до 23:23. Рухомий склад складається з декількох Siemens Desiro («Блакитна стріла»).

Цікаві фактиРедагувати

  • Обмеження швидкості для всіх поїздів у Румунії становить 160 км/год, хоча єдиний маршрут, де ця швидкість є досяжною — «Бухарест — Констанца». Крім того, на маршруті Бухарест — Кимпіна потяг розганяється до 140 км/год. З вересня 2007 почалися роботи на дільниці Кимпіна — Брашов (запланована швидкість після виконання робіт на цій ділянці — 160 км/год).
  • Найдовший маршрут Румунії (і за тривалістю і за відстанню): «Сату-Маре — Мангалія» (928 км). Час у дорозі — 21 година. Найдовший маршрут поїзда InterCity — «Орадя — Бухарест», подорож займає 11 годин.

ПриміткиРедагувати

  1. Залізничний транспорт. Енциклопедія. М.: Велика Російська енциклопедія, 1994, стр 377
  2. Stiri turism: ANT a fost desfiintat, litoralul romanesc in declin, Targul de Turism Bucuresti 1 editie 4-6 mai 2007 (рум.)
  3. (рум.) Săgeata Albastră revine pe "drumul de fier". Архів оригіналу за 15 грудень 2010. Процитовано 10 липня 2005. 
  4. (рум.) Fumătorii, jos din tren!. Процитовано 4 жовтня 2006. [недоступне посилання з квітня 2019]

ПосиланняРедагувати