Рулін Петро Іванович
Петро́ Іва́нович Ру́лін (28.08.1892, Київ — 23.12.1940, Магадан) — український театрознавець і педагог.
| Рулін Петро Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 вересня 1892[1] Київ, Російська імперія[1] |
| Помер |
23 грудня 1940[1] (48 років) Магадан, Ольський район, Нижньоамурська областьd, Хабаровський край, РРФСР, СРСР[1] |
| Діяльність | theatre historian, театрознавець, викладач університету |
| Галузь | театрознавство[2] і освіта[2] |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Знання мов | українська |
| Заклад | Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка і Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України |
| |
Біографія ред.
Батьки: шведський підприємець Іван Рулін (Johan Fredric Ruhlin) та Клавдія Вікторівна Григорович-Барська, праправнучка Івана Григоровича Григоровича-Барського.
Дружина – Лідія Миколаївна. Дочка - Ірина (1917 р.н.)
Закінчив філологічний факультет Київського університету, професор історії українського і світового театру в Музично-Драматичному Інституті імені М. В. Лисенка (1920—1934) та директор Київського державного музею театральното мистецтва УРСР (1926—1936); редактор «Річника українського театрального музею» (1930).
Заарештований органами НКВС СРСР, доведений до смерті у в'язниці. Посмертно реабілітований.
Рулін досліджував історію українського театру та українську драму, драматичну творчість Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Марка Кропивницького, Михайла Старицького та театральну діяльність Марії Заньковецької, Миколи Садовського, Ганни Борисоглібської, Леся Курбаса[3].
Праці ред.
- «Студії з історії українського театру (1917—1924)» (ЗІФВ УАН, т. IV, 1925),
- «Поль. театр у Києві 1816 р.» (ЗІФВ УАН, т. VII—VIII, 1926),
- «Рання укр. драма» (ред. і ст. «Котляревський Іван Петрович | Котляревський і театр його часу», 1927),
- «М. К. Заньковецька» (1928),
- «Життя і творчість М. Л. Кропивницького» -(1929) та ін.;
- Рулін П І. Українська пісня в старовинному російському співаннику. 1-4 / П. І. Рулін ; Укр. АН. — У Київі: З друк. Укр. АН, 1924. — 52, 3 с.
Численні ст. і рецензії в, журн. 1972 вийшла зб. «На шляхах революційного театру», там же бібліографія праць Р.
Примітки ред.
Література ред.
- Петро Рулін: шведський підданий і... перший український театрознавець day.kyiv.ua
- Коржова, А. (2018). Петро Рулін — учень Володимира Перетца: Методологічний аспект. Щорічний науковий журнал ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ, (14), 28–36. https://doi.org/10.31500/1992-5514.14.2018.150898
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Рулін Петро Іванович |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання ред.
- Рулін Петро Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 583.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |