Рудольф фон Меран
Граф Рудольф Меран намісник і ландпрезидент Буковини (20 січня 1912 – 24 квітня 1917 рр). Під час керівництва краєм проявив себе як великий бюрократ. Був ініціатором призупинення діяльності сойму. У вирішенні питань управління опирався на свої соратників. Його заступник – Факети де Бельфальва. Противник національнго питання. Намагався дереформувати вільну виборчу систему.
| Рудольф фон Меран | |
|---|---|
| Rudolf Johann Franz von Meran | |
 Граф Рудольф Меран | |
| Народився |
9 грудня 1872 Грац, Австро-Угорщина |
| Помер |
17 вересня 1959 (86 років) Зальцбург, Австрія |
| Країна |
 Австрія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | австрієць |
| Діяльність |
Юрист Міністерства внутрішніх справ Секретар губернатора Граца Капітан округу Юденбург Капітан округу Брегенц Урядовий радник Радник Імператорського двору (Гофрет) і губернатор герцогства Буковина Губернатор Верхньої Австрії Губернатор Тірольської землі |
| Відомий завдяки | намісник і ландпрезидент Буковини |
| Alma mater |
Грацький університет, іннсбрукський університет |
| Знання мов | німецька |
| Батько | Franz, Count of Merand |
| Мати | Theresia von Lambergd[1] |
| Брати, сестри | Jean-Stéphane de Mérand |
| У шлюбі з | Princess Johanna of Auerspergd |
| Діти | Rudolf Graf von Merand[1], Adolf Graf von Merand[1] і Karoline Gräfin von Merand[1] |
Походження та сім'я ред.
Рудольф був племінником ерцгерцога Іоанна Австрійського (1782-1859) й Анни Плогл (народилася 6 січня 1804, Аусзее - 4 серпня 1885, Аусзее, баронеса фон Брандхофена 1834, графиня фон Меран 1850), від яких мав лише одну сестру, Франц Людвіг. Від шлюбу Франца Людвіга Іогана Баптиста фон Мерана (11 березня 1839 — 27 березня 1891) з графинею Терезією фон Ламберг (народилася 16 серпня 1836 — померла 11 вересня 1913) народилося вісім дітей, Рудольф — шоста дитина в сім'ї.
18 січня 1917 року Рудольф одружився з принцесою Йоганною фон Ауерперг ( народилася 14 липня 1890, Голдегг, Нижня Австрія — померла 13 січня 1967, Зальцбург)[2]. У подружжя було троє дітей: Рудольф (народився 20 грудня 1917, Інсбрук — 13 травня 1982, Зальцбург), Адольф (21 травня 1919, Голдегг) та Елеонора (народилася 2 серпня 1914 у Відні — 2 лютого 2001, Мюнзінг, Баварія)[3].
Життєпис ред.
Після того як військова кар'єра стала неможливою через серйозну травму, молодий граф Меран вирішив вивчати юриспруденцію. Потім він навчався у вищих навчальних закладах Граца та Інсбруку, після закінчення навчання вступив на державну службу, розпочавши свою кар'єру в Міністерстві внутрішніх справ (1894), А потім працював секретарем губернатора Граца[4].
З 1907 року займав посаду капітана округу Юденбург (на цій посаді він знаходився протягом нетривалого періоду часу)[5], а в 1908 році перейшов на аналогічну посаду в окрузі Брегенц. У 1910 році отримав підвищення й був переведений на посаду державного радника[4].
15 січня 1912 року юрист був призначений судовим радником імператора Франца Йосифа I радником з судових питань (Гофрат) та новим губернатором Герцогства Буковини[6], на якій пропрацював до 15 грудня 1916 року. Завдяки родинним зв'язкам з імператорською родиною (двоюрідний брат імператора), був запрошений на посаду губернатора в Чернівцях. Протягом цих п'яти років, проведених на Буковині, Меран активніше був задіяний, ніж його попередники, у політичному житті краю, його діяльність у політичних подіях князівства того часу отримала схвальні відгуки серед німецьких дослідників[7]. Фон Меран був удостоєнний звання «phil honoris causa» Чернівецького університету[8].
31 січня 1917 року графа було призначено губернатором Верхньої Австрії[9] (до 30 жовтня того ж року), а з 20 листопада 1917 року до 15 листопада 1918 року був останнім губернатором Тирольської землі[10].
Після закінчення війни та розпаду Австро-Угорської імперії Рудольф фон Меран відійшов від політичного життя й проживав зі своєю сім'єю у своєму палаці в Шені, поблизу Мерано.
| Попередник: | Президент Герцогства Буковина | Наступник: |
| Октавіан фон Бляйлебен | Йозеф фон Ездорф |
Примітки ред.
- ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Der Tiroler, nr. 6, miercuri, 10 ianuarie 1917, p. 2.
- ↑ Geni.com
- ↑ а б Czernowitzer Allgemeine Zeitung, nr. 2388, marți, 9 ianuarie 1912, p. 5.
- ↑ Grazer Volksblatt, nr. 47, joi, 3 ianuarie 1907, p. 7.
- ↑ Sport und Salon, nr. 3, sâmbătă, 13 ianuarie 1912, p. 7.
- ↑ Thomas Hensellek: Die letzten Jahre der kaiserlichen Bukowina - Studien zur Landespolitik im Herzogtum Bukowina von 1909 bis 1914, Editura Bachelor + Master Publishing, Hamburg, 2011, pp. 74-75. ISBN 978-3-86341-118-3
- ↑ Wiener Salonblatt, nr. 3, sâmbătă, 7 februarie 1920, p. 4.
- ↑ Österreichische Illustrierte Zeitung, nr. 18, de duminică, 28 ianuarie 1917, p. 366.
- ↑ Theodor von Zeynek, Peter Broucek (ed.): Theodor Ritter von Zeynek - Ein Offizier im Generalstabskorps erinnert sich, Editura Böhlau, Viena, 2009, p. 212. ISBN 978-3-205-78149-3
Література ред.
- Constantin von Wurzbach: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich, vol. 17, Editura K. K. Hof- und Staatsdruckerei, Viena, 1867, pp. 379-380.