Відкрити головне меню

Ерцгерцог Іоганн Австрійський (нім. Johann von Österreich), повне ім'я Іоганн Баптист Йозеф Фабіан Себастьян (нім. Johann Baptist Josef Fabian Sebastian; 20 січня 1782, Флоренція — 11 травня 1859, Грац) — ерцгерцог Австрійський, австрійський фельдмаршал, російський генерал-фельдмаршал, син імператора Леопольда II і іспанської інфанти Марії-Луїзи, брат Франца II.

Іоганн Австрійський
Leopold Kupelwieser 001.jpg
Портрет Леопольда Купельвайсера, 1828
Ерцгерцог
Правління 12 липня 1848 — 20 грудня 1849
Біографічні дані
Народження 20 січня 1782(17820120)
Флоренція, Велике герцогство Тосканське
Смерть 10 травня 1859(1859-05-10) (77 років) або 11 травня 1859(1859-05-11)[1] (77 років)
Ґрац, Штирія, Австрійська імперія, Німецький союз[1]
Поховання Трентіно-Альто-Адідже
У шлюбі з Anna Plochl[d]
Діти Franz, Count of Meran[d]
Династія Габсбурги-Лотаринзькі
Батько Леопольд II
Мати Марія Луїза Іспанська
Нагороди
орден Білого Орла орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святої Анни I ступеня Королівський угорський орден Святого Стефана орден Нідерландського лева кавалер Великого Хреста ордена Марії Терезії Командор військового ордена Марії-Терезії (Австро-Угорщина) орден Чорного орла орден Спасителя Order of the Red Eagle 1st Class Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія) Order of the Rue Crown Орден Леопольда I Орден Золотого руна орден Святого Губерта House Order of Fidelity Ludwigsorden House and Merit Order of Peter Frederick Louis Орден дому Саксен-Ернестіне
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

З дитинства вивчав військову справу, вважався найталановитішим серед братів. З 1795 року шеф 1-го драгунського полку. Неодноразово брав участь у наполеонівських війнах. Незважаючи на визначну особисту хоробрість, не раз терпів поразки від французьких генералів (в 1800 році — при Гогенліндені).

 
Пам'ятник у Маріацелле

На початку кампанії 1809 року захопив зненацька війська Ежена Богарне і завдав їм поразки при Сачіле. Але після звістки про поразку австрійців у Німеччині і підході до Богарне підкріплення на чолі з Е. Макдональдом відступив у Піаве і Тальменто, а потім був відкинутий за Норичські Альпи. Відступивши до Раабу, він зайняв неприступну позицію, але 14 червня був вибитий з неї Богарне. Під час битви при Ваграмі знаходився в районі Маршега і прибув на поле бою, коли основні сили австрійців були вже розбиті.

Головним центром його діяльності був Тіроль, де він готував народ до повстання проти французів. У 1815 році, командуючи австрійською резервною армією, взяв фортецю Гюнінген. Після закінчення військових дій був призначений головним директором інженерної частини. Займався історією і природознавством, об'їхав з кінця в кінець Тіроль, Штирію, Каринтію, зібрав багаті природно-історичні та археологічні колекції, якими збагатив Інсбрукський університет і дав можливість фахівцям, які його супроводжували весь цей край в історичному, етнографічному і економічному відношеннях. Він дбав також про поліпшення системи укріплень і про доцільне будівництво мережі сухопутних і водяних шляхів.

29 серпня 1835 року був нагороджений орденом Св. Андрія Первозванного[2].

У 1823 році ерцгерцог Іоганн не зважаючи на незадоволення родичів одружився морганатичним шлюбом з простолюдинкою — дочкою тірольського поштмейстера Ганні Плохль (1804-1885), якій було дозволено прийняти спочатку титул баронеси фон Брандхофен (4 липня 1834 р.), а потім графині фон Меран (29 квітня 1844 р.)[3]. Цей титул носив і їх син Франц Людвіг, потомство якого продовжується і до тепер (серед них — диригент Ніколаус Арнонкур). Після опали, викликаної цим шлюбом, ерцгерцог знову висунувся на політичне поприще з початком революційних подій 1848 року. Імператор Фердинанд, залишивши Відень, призначив його своїм намісником; Франкфуртські національні збори обрали його імперським вікарієм; на цій посаді він залишався до 20 грудня 1849 року.

У Граці йому в 1878 році поставлений пам'ятник. Зображений на австрійських поштових марках 1959 і 1984 року.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118557750 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Карабанов П. Ф. Списки замечательных лиц русских / [Доп.: П. В. Долгоруков]. — М.: Унив. тип., 1860. — 112 с. — (Из 1-й кн. «Чтений в О-ве истории и древностей рос. при Моск. ун-те. 1860»)
  3. Агамов А. М. Династии Европы 400--2016: Полная генеалогия владетельных домов. — М. : URSS, 2017. — С. 36. — ISBN 978-5-9710-3935-8.

ПосиланняРедагувати