Вікіпедія

Росіяни Молдови

етнічна група

Росіяни в Молдові — одна з найбільших національних меншин сучасної Молдови. За результатами перепису населення 2014 росіяни складали 4,1 % населення республіки і були п'ятою за чисельністю національністю в країні. Значна частина російської молоді Молдови — діти від міжетнічних шлюбів (як правило, між росіянами та молдаванами)[1]. Висока частка міжетнічних шлюбів у росіян Молдавії характерна для радянського періоду. З здобуттям незалежності в Молдавії молодь, що ідентифікує себе як росіяни, стала ще частіше одружуватися з молдаванами.

Росіяни Молдови
Країна  Молдова
Мова комунікації російська

Чисельність ред.

За підсумками перепису населення 1989 в Молдавській РСР проживало близько 600 тисяч росіян[2]. У 2004 році були проведені переписи населення Молдови та Придністров'я, які виявили різке скорочення числа росіян та російськомовних на раніше єдиній території Молдови[2]. У Молдові (без урахування Придністров'я) було зафіксовано 201 тисячу росіян, у Придністров'ї — 165 тисяч[2]; таким чином, за 15 років російське населення загалом зменшилося приблизно на 40 % (з майже 600 тисяч до 366 тисяч)[2].

Чисельність росіян по районам за підсумками перепису 2014р ред.

Назва Молдавска назва Мапа Усього населення, осіб Росіяни, осіб
Муніципій Кишинів Municipiul Chișinău   469402 42174
Муниципий Бєльці Municipiul Bălți   102457 15150
Бессарабський район[3] Raionul Basarabeasca   23012 1919
Бричанський район[3] Raionul Briceni   70029 1624
Глоденський район[3] Raionul Glodeni   51306 1138
Дондушенський район[3] Raionul Dondușeni   37856 2010
Дрокійський район Raionul Drochia   74443 1178
Дубесарський район Raionul Dubăsari   29271 275
Єдинецький район Raionul Edineț   71849 3832
Кагульский район Raionul Cahul   105324 4626
Калараський район Raionul Călărași   64401 531
Кантемірський район Raionul Cantemir   52115 545
Каушенський район Raionul Căușeni   81185 2762
Кріуленський район Raionul Criuleni   70648 746
Леовський район Raionul Leova   44702 735
Ніспоренський район Raionul Nisporeni   53154 173
Аненій-Нойський район Raionul Anenii Noi   78996 3515
Окницький район Raionul Ocnița   47425 2024
Оргіївський район Raionul Orhei   101502 1297
Резинський район Raionul Rezina   42486 604
Ришканський район Raionul Rîșcan   59226 1523
Сороцький район Raionul Soroca   77656 1470
Страшенський район Raionul Strășeni   82675 859
Синжерейський район Raionul Sîngerei   79814 2472
Тараклійський район Raionul Taraclia   37357 1685
Теленештський район Raionul Telenești   61144 303
Унгенський район Raionul Ungheni   101064 1695
Фалештський район Raionul Fălești   78258 1984
Флорештський район Raionul Florești   76457 3331
Гинчештський район Raionul Hîncești   103784 1065
Чимишлійський район Raionul Cimișlia   49299 1797
Шолданештський район Raionul Șoldănești   36743 261
Штефан-Водський район Raionul Ștefan-Vodă   62072 1310
Яловенський район Raionul Ialoveni   93154 769
Автономне територіальне утворення Гагаузія Unitatea Teritorială

Autonomă Găgăuzia 		  134535 4344
Всього 2804801 111726

Історія ред.

Російське населення з'явилося біля Бесарабії у XVI столітті під час переселення сюди російських старообрядців[4]. Переселялися в Бессарабію і кріпаки-утікачі, бунтівники, переселенці, що приходили з російськими військами під час Російсько-турецьких воєн. На початку XIX століття росіяни становили всього близько 1 % населення краю[5]. Активізувалися міграційні процеси після анексії Бессарабії Росією в 1812 році[2].

Відповідно до перепису 1897 року «47,6 % жителів Бессарабії були молдаванами, 19,6 — українцями, 8 — росіянами». 37,2 % містян складали євреї, 24,4 — росіяни, 15,8 — українці, 14,2 — молдавани[6]. На думку деяких вчених, чисельність росіян у Бессарабії була завищена і становила менше ніж 8,1 % (155,7 тис.), оскільки до росіян було зараховано й частину українців та білорусів. За розрахунками В. Зеленчука, чисельність росіян дорівнювала 123,1 тис. осіб[7]. І. В. Тютюн наводить цифру в 100 тис. осіб[8]. Перепис 1897 також свідчить, що росіяни відігравали помітну роль у сферах, пов'язаних з діяльністю державної адміністрації, суду, поліції, юридичної, громадської та станової служби, де вони становили понад 60 %[5]. У Придністров'ї, що належало до Херсонської губернії, росіяни налічували 16,9 % (40,7 тис. осіб), їх у містах жили 40 %, у Тирасполі жили 14 тис. росіян. У порівнянні з Бессарабією, в Придністров'ї більша кількість росіян була зайнята сільськогосподарською, ніж розумовою працею[5].

За румунським переписом 1930 року росіяни в Бессарабії складали 351,9 тис. осіб (12,3 %) і були другою після молдаван національністю в краї. 28,3 % росіян жили у містах. Деякі дослідники зазначають, що чисельність російського населення була завищена за рахунок українців та не перевищувала 200 тис. осіб. На момент утворення Молдавської РСР росіяни на правобережжі Дністра становили 150,3 тисяч, а на лівобережжі, де раніше була Молдавська АРСР — 38 тис. осіб[5].

У період 1959 -1989 рр. чисельність російського населення Молдавської РСР зросла з 10,2 % до 13,8 %. Переважна більшість росіян жили у містах, де вони становили 26,4 % (1989), у сільській місцевості кількість росіян було 3,4 % (1989). Це було зумовлено, зокрема, позитивним сальдо міграції з інших регіонів СРСР, оскільки умови життя в Молдавії були привабливими для переселенців. Зайнятість більшості росіян у провідних сферах промисловості, освіти, науки, культури гарантувала достатній матеріальний рівень життя та сприяла формуванню почуття соціальної комфортності. Однак до кінця 1980-х років намітилася тенденція здачі російськими позицій у найважливіших сферах діяльності республіки, проте вони все ще займали стабільну соціально-професійну нішу. На тлі цього психологічний шок, випробуваний російськими напередодні і після розвалу СРСР, пов'язаний з різкою зміною ставлення до них з боку молдаван та загрозою зниження соціального статусу, виявився навіть сильнішим, ніж, наприклад, у Балтійських країнах[5].

Наприкінці 1980-х молдавські націонал-радикали, особливо уніоністи (прихильники приєднання Молдови до Румунії) стали активно боротися за відродження національної культури і мови[2], що відбивалося на росіянах і представниках інших національних спільнот, що проживали в республіці[2]. Державна політика стосовно росіян у перші роки незалежності була порівняно жорсткою[5]. З Молдови почався відтік її російськомовних громадян, які втрачали роботу через незнання молдавської мови[2]. Але вже 1994 року розпочалася лібералізація мовного режиму, тиск на населення нетитульної нації пішов на спад, національно-мовна напруга почало згасати, проте в середині 1997 року вона спалахнула знову. Тоді уряд Молдавії представив до парламенту низку проектів, спрямованих на посилення мовної політики[5].

У 2001 році після парламентських виборів до влади прийшли комуністи, чиї передвиборні гасла про надання російській мові статусу державної знайшли відгук у значних верств населення. Однак комуністи не виконали своєї програми[5].

Сучасне становище ред.

Ситуація у росіян у правобережній Молдавії та Придністров'ї суттєво відрізняється. У ПМР росіяни практично не відчувають національного дискомфорту, їх соціальний статус практично не змінився[9]. Однак у Правобережній Молдові політика держави щодо представників нетитульних національностей була жорсткою[9]. За результатами опитування 1996 року, 79 % російських городян Правобережжя вважали, що за зайнятті престижних і високооплачуваних посад молдавани і румуни мають явні переваги[9]. Серед російських кишинівців 84 % респондентів вважали, що при вступі до вузів виникає аналогічна ситуація[9]. З середини 1990-х років, у міру становлення державності в Молдавії, жорсткий тиск на російське населення послабшав[9]. У 2002 році Конституційний суд Молдавії скасував рішення парламенту про використання російської мови нарівні з молдавською як державну в офіційних документах[10]. У той же час російська мова зберегла статус мови міжнаціонального спілкування в Молдові та набула статусу офіційної мови в Придністров'ї.

Створення невизнаної Придністровської Молдавської Республіки може розглядатися як результат сепаратизму російськомовного населення[9]. У той же час російські Придністров'я активно підтримували консолідацію росіян на решті території Молдови[9], а ПМР стала районом внутрішньої еміграції в Молдові[9].

Для росіян у Правобережній Молдавії та Придністров'ї характерні різні типи ідентичності. У Правобережній Молдові представлена національна ідентичність з вираженим комплексом неповноцінності, оскільки їм давали відчути, що вони зайві громадяни[9]. У ПМР є «розмита» ідентичність росіян, тісно пов'язаних з українцями[9]; часто люди не можуть визначити, чи вони росіяни чи українці[9]. Російські та українські традиції важкороздільні і вже міцно увійшли до повсякденного побуту[9].

Інфраструктура ред.

У Молдові працюють російські школи та ліцеї, є невелика кількість російських груп у вишах. З 1989 число російських шкіл у Молдавії (без урахування Придністров'я) до початку XXI століття скоротилося з 301 до 260[11]. У Молдові російська мова широко поширена у друкованих та електронних ЗМІ. Також працює Російський драматичний театр ім. А. П. Чехова, Театр-студія «З вулиці Роз» та Кишинівська міська російська бібліотека ім. М. Ст. Ломоносова[2].

З квітня 2001 року Координаційна рада російських громад Республіки Молдова почала видавати газету «Русское слово», а Союз російських громад Придністров'я — «Русский Рубеж». У 2004 році в Молдавії транслювалися також програми РТР — по 42 ефірним, кабельним та ефірно-кабельним мережам у 24 містах країни[12].

Організації ред.

До кінця 2010 року росіяни мають у Молдові розвинену діаспоральну структуру. У сучасній Правобережній Молдові найбільш масовою та активною суспільною структурою, що виражає інтереси росіян та російськомовних громадян, є Координаційна рада російських співвітчизників у Республіці Молдова[13], основою якого виступають Російська громада, Центр російської культури в Республіці Молдова[14], Рух «Російська духовна єдність», Бельцька російська громада, Молдавське товариство викладачів російської мови та літератури, Асоціація викладачів російських навчальних закладів. Всього до Координаційної ради входить 41 організація, у тому числі «Гагауз-єрі»). Крім того, у його заходах виявляє активність Товариство російських художників Республіки Молдова «М-АРТ»[2], Центр Російської культури РМ. Ці організації займаються, переважно, як просвітницької діяльністю[2], а й значну політичну активність. Так, в активі Координаційної Ради — понад 106 депутатів республіканської (депутати Парламенту) та місцевого рівнів (члени столичної та багатьох міських та сільських муніципальних рад). Центр російської культури має свій друкований орган:

  • Газета «Русское слово» (засновники: Центр російської культури та Бєльцька російська громада);
  • Альманах «Російський Альбом»[14].
  • інтернет портал www.russkie.md

Однією з найбільших організацій, що представляють інтереси російськомовних жителів Молдови, є Російська громада Республіки Молдова[15]. Громада створена у 1993 році. Нині Російська громада РМ численна організація республіки. До її складу входять 26 філій, у тому числі з 26 районів та 17 сіл, а також на правах асоційованих членів 2 громади (в мун. Бєльці та р. Дрокія). Громада є членом республіканської Громадської ради Молдови[16].

Іншим масовим об'єднанням росіян є Конгрес російських громад, з яким співпрацює поліетнічний рух Громадсько-політичний рух «Равноправие», В рамках Конгресу російських громад працюють також Асоціація російських письменників Молдови, Союз майстрів мистецтв Молдови, Російський інтелектуальний центр, Гільдія російських підприємців.

У Молдавії виходять журнали «Русское поле» та «Наше поколение»[17].

З 2001 року у Молдавії функціонує громадська організація «Лига русской молодёжи Республики Молдова». Вона займається захистом прав російськомовної молоді республіки, і навіть прагне збереження російської культури у Молдавії.

У Молдавії проживає близько 5 тисяч старообрядців[18], інтереси яких представляє громадське об'єднання «Русское духовное единство».

Міжнаціональні шлюби ред.

З 1970 по 2003 роки відбулося різке збільшення частки міжетнічних шлюбів у росіян Молдови: в 1970 їх було 55 % від загальної кількості укладених протягом року шлюбних союзів за участю росіян, а в 2003 — вже 74 %[19]. У 2003 році російські чоловіки одружувалися переважно з молдаванками (43 %), рідше одружувалися з росіянками (26 %), ще рідше з українками (20 %), і дуже рідко з гагаузками (4 %) і болгарками (3 %)[20]. У 1970 році ці показники становили відповідно: 25 %, 43 %, 24 %, 2 %, 2 %. Росіянки в Молдавії в 2003 році також найчастіше одружувалися з молдаванами (42 %), росіянами (26 %), українцями (19 %), і зрідка з гагаузами (4 %) та болгарами (2 %)[20]. В 1970 ці показники становили відповідно: 21 %, 46 %, 24 %, 1 %, 2 %[21].

Див. також ред.

Посилання ред.

  1. ↑ Остапенко Л. В., Субботина И. А., Нестерова С. Л. Русские в Молдавии. Двадцать лет спустя… (этносоциологическое исследование). — М.: ИЭА РАН, 2012 — С. 137—139. Режим доступа: http://static.iea.ras.ru/books/Russkie_v_Moldavii.pdf
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Дрейзлер М. Русские в Молдавии: соседство не без трений // Би-би-си. — .
  3. ↑ а б в г Официальное название на русском языке согласно позиции Росреестра (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2016. Процитовано 8 лютого 2023.
  4. ↑ Почти 600 лет живут на молдавской земле русские старообрядцы // МТРК «Мир». — .[недоступне посилання з Ноябрь 2018]
  5. ↑ а б в г д е ж и Остапенко Л. В., Субботина И. А. Русская диаспора Республики Молдова: социально-демографические процессы и новая этносоциальная политика // Молдавия. Современные тенденции развития. — Российская политическая энциклопедия, 2004. — С. 271—316. — ISBN 5-8243-0631-1.
  6. ↑ Шаблон:Книга:История Республики Молдова
  7. ↑ Зеленчук В. С. Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. Этнические и социально-демографические процессы. — Кишинёв, 1979. — С. 138.
  8. ↑ Табак И. В. Русское население в Молдавии. Численность, расселение, межэтнические связи. — Кишинёв, 1990. — С. 59.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н Вендина О. Русские за рубежами России.
  10. ↑ Молдавия не считает русский язык государственным // Столичные новости. — . — № 20 (216). Архівовано з джерела 20 листопада 2008.
  11. ↑ Дискриминация русского населения в бывших республиках Советского Союза. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 10 січня 2008.
  12. ↑ Справочник российского соотечественника. — М. : Дрофа, 2004. — С. 62.
  13. ↑ Координационный совет русских общин и общественных объединений Республики Молдова[недоступне посилання]
  14. ↑ а б Центр русской культуры в Республике Молдова.[недоступне посилання з Ноябрь 2018]
  15. ↑ Русская община Республики Молдова
  16. ↑ Общественный совет Молдовы
  17. ↑ Матвеев Р. О Конгрессе русских общин Молдавии и не только // Материк.
  18. ↑ Религиозный состав населения Молдавии. Архів оригіналу за 18 листопада 2008. Процитовано 8 лютого 2023.
  19. ↑ Остапенко Л. В., Субботина И. А., Нестерова С. Л. Русские в Молдавии. Двадцать лет спустя… (этносоциологическое исследование). — М.: ИЭА РАН, 2012 — С. 131. Режим доступа: http://static.iea.ras.ru/books/Russkie_v_Moldavii.pdf
  20. ↑ а б Остапенко Л. В., Субботина И. А., Нестерова С. Л. Русские в Молдавии. Двадцать лет спустя… (этносоциологическое исследование). — М.: ИЭА РАН, 2012 — С. 133. Режим доступа: http://static.iea.ras.ru/books/Russkie_v_Moldavii.pdf
  21. ↑ Остапенко Л. В., Субботина И. А., Нестерова С. Л. Русские в Молдавии. Двадцать лет спустя… (этносоциологическое исследование). — М.: ИЭА РАН, 2012 — С. 132. Режим доступа: http://static.iea.ras.ru/books/Russkie_v_Moldavii.pdf

Література ред.

Посилання ред.

У Вікіджерелах є
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Росіяни_Молдови&oldid=40445844