Романівська сільська рада (Романівський район, с. Романівка)
Романівська сільська рада (Романківська сільська рада) — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Романівському (Миропільському, Дзержинському) і Чуднівському районах Волинської округи, Вінницької й Житомирської областей Української РСР та України з адміністративним центром у с. Романівка.
| Романівська сільська рада | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| Основні дані | |||
| Країна |  СРСР— УРСР Україна
| ||
| Область | Волинська округа Вінницька область Житомирська область | ||
| Район | Романівський район Чуднівський район | ||
| Адм. центр | с. Романівка | ||
| Утворена | 1923 року | ||
| Ліквідована | 17 липня 2020 року | ||
| Код КОАТУУ | 1821484200 | ||
| Облікова картка | Романівська сільська рада | ||
| Склад | |||
| Кількість членів | 16 | ||
| Голова ради | Макарчук Олена Миколаївна | ||
| Територія та населення | |||
| Площа | 60,64 км² | ||
| Населення | 1631 | ||
| Густота | 26,9 осіб/км² | ||
| Населені пункти | 2 | ||
| Контактні дані | |||
| Адреса | вул. Транзитна, 1, с. Романівка, Романівський р-н, Житомирська обл., 13043 | ||
| |||
Населені пункти
ред.Сільській раді підпорядковані населені пункти:
Населення
ред.Кількість населення ради станом на 1923 рік становила 1 361 особу, кількість дворів — 246[1].
Відповідно до перепису населення СРСР, станом на 17 грудня 1926 року, чисельність населення ради становила 1 376 осіб, з них, за статтю: чоловіків — 658, жінок — 718, етнічний склад: українців — 1 259, поляків — 110, чехів — 2, інших — 5. Кількість господарств — 315, з них несільського типу — 16[2].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення ради станом на 12 січня 1989 року становила 1 817 осіб.
Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців сільської ради становила 1 631 особу[3].
Склад ради
ред.Рада складалася з 16 депутатів та голови.
Історія
ред.Створена 1923 року в складі сіл Мані та Романівка Романівської волості Полонського повіту Волинської губернії. У 1926 році с. Мані підпорядковане Красноволицькій сільській раді Дзержинського району Житомирської області[4].
Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Дзержинського району Житомирської області, на обліку в раді перебували с. Романівка та селище залізничної станції Разіне[5].
11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», до складу ради включено с. Шуляйки ліквідованої Шуляйківської сільської ради Дзержинського району. 5 березня 1959 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 161 «Про ліквідацію та зміну адміністративно-територіального поділу окремих сільських рад області», підпорядковано с. Червоний Промінь Врублівської сільської ради Дзержинського району. 27 лютого 1961 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 152 «Про проведення змін в адміністративно-територіальному поділі районів області», села Червоний Промінь та Шуляйки об'єднано із с. Романівка. 11 грудня 1961 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 1154 «Про часткову зміну границь адміністративного поділу Любарського, Чуднівського та Дзержинського районів в зв'язку з ліквідацією недоліків в землекористуванні колгоспів», до складу ради включено с. Разіне Меленецької сільської ради Любарського району[4].
На 1 січня 1972 року сільська рада входила до складу Дзержинського району Житомирської області, на обліку в раді перебували села Мані, Разіне, Романівка та Хижинці[6].
Виключена з облікових даних 17 липня 2020 року[7]. Територію та населені пункти ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Романівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[8].
Входила до складу Романівського (Миропільського, Дзержинського, 7.03.1923 р., 13.02.1935 р.) та Чуднівського (17.06.1925 р.) районів[4].
Примітки
ред.- ↑ Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (рос.). Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 156. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 10 травня 2024.
- ↑ Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927. с. 124. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 26 травня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 10 травня 2024.
- ↑ а б в Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання (PDF). Інститут історії України НАН України. Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 108, 356, 562, 573, 575. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 10 травня 2024.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 170. Процитовано 10 травня 2024.
- ↑ Шелягин А. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1972 року (PDF). Інститут історії України НАН України. Київ: Ордена Червоного Прапора видавництво політичної літератури України, 1973. с. 134. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2021. Процитовано 10 травня 2024.
- ↑ Картка ради на сайті Верховної Ради України
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Процитовано 10 травня 2024.