Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

1 травня 1903 року вступив в Кайзерліхмаріне кадетом. Закінчив військово-морське училище зі спеціальним курсом. У 1905 році служив на кораблях Східно-азіатської ескадри. З листопада 1905 року служив на надводних кораблях. 28 вересня 1906 отримав звання лейтенанта.

Перша світова війнаРедагувати

Учасник 1-ї світової війни. З 13 травня 1914 року артилерійський офіцер легкого крейсера «Бреслау», брав участь у військових діях на Чорному морі.

З 16 січня 1917 року 3-й артилерійський офіцер лінійного корабля «Кеніг». У квітні - червні 1917 пройшов підготовку для плавання на підводних човнах.

З 1 липня 1917 року викладач школи на броненосних крейсера «Імператриця Августа».

З 31 травня 1918 командир підводного човна U-9, з 21 липня по 1 грудня 1918 року - U-124.

Міжвоєнна службаРедагувати

Після демобілізації залишений у флоті. З 9 лютого 1919 командир 8-го морського артилерійського батальйону, з 16 березня 1919 року в розпорядженні інспектора підводного флоту, з 9 квітня 1919 командир 3-й морський бригади, з 1 липня 1920 командир 5-го батальйону берегової оборони, з 8 жовтня 1923 року - 1-й артилерійський офіцер лінійного корабля «Ганновер».

10 вересня 1925 року призначений директором Імперської морської служби в Кенігсберзі. 18 березня 1927 переведений до Департаменту флоту Морського управління, з 5 жовтня 1928 року - начальник Департаменту бойової підготовки.

З 1 жовтня 1930 року - начальник штабу Морського управління, один з найближчих помічників Еріха Редера.

З 29 вересня 1934 по 30 вересня 1936 року - командувач лінійними кораблями.

Здійснював вище командування німецьким флотом під час Громадянської війни в Іспанії в 1936-1937, був одночасно командувачем ВМС в Іспанії (24 липня - 26 серпня, 5 жовтня - 13 листопада 1936 року, 3 серпня - 7 вересня 1937 року).

З 1 жовтня по 23 листопада 1936 року - командувач броненосними силами.

З 1 січня 1937 по 17 червня 1938 року - командувач флотом.

Друга світова війнаРедагувати

З 1 листопада 1938 року начальник військово-морської станції «Остзеє», з 31 жовтня 1939 року - командувач групою ВМС «Схід» (з 10 серпня 1940 року - «Північ»).

Один з головних ініціаторів захоплення Норвегії та її військово-морських баз. Саме Карльс переконав Редера в необхідності цієї операції.

У травні 1941, після загибелі командувача флотом адмірала Гюнтера Лют'єнса, Карльс, не залишаючи командування групою ВМС, очолював флот до призначення Отто Шнівінда.

Був одним з найвпливовіших адміралів німецького ВМФ. Після відставки в січні 1943 року Редер назвав Карльса і Карла Деніца своїми можливими наступниками. Карльс користувався величезною повагою серед моряків і отримав серед них прізвисько «морський цар». Але вибір припав на Деніца.

2 березня 1943 року Карльс був звільнений з усіх посад і зарахований у розпорядження головнокомандуючого ВМФ, а 31 травня 1943 відправлений у відставку.

Загинув під час авіанальоту союзної авіації.

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 1, 1. September 1939 bis 31. Dezember 1941 (in German). München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
  • Range, Clemens (1974). Die Ritterkreuzträger der Kriegsmarine. Stuttgart, Germany: Motorbuch Verlag. ISBN 3-87943-355-0.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
капітан-цур-зее
Віллі фон Нордек
командир
лінійного корабля
«Гессен»

27 вересня 1932 — 2 жовтня 1933
Наступник:
капітан-цур-зее
Герман Бем
Попередник:
створена
командувач
військово-морськими силами
в Іспанії

24 липня — 26 серпня 1936
5 жовтня — 13 листопада 1936
3 серпня — 7 вересня 1937
Наступник:
контр-адмірал
Герман Бем
Попередник:
адмірал
Ріхард Форстер
Головнокомандувач флотом
Крігсмаріне

21 грудня 1936 — 1 листопада 1938
Наступник:
адмірал
Герман Бем
Попередник:
адмірал
Конрад Альбрехт
командувач
військово-морської бази
«Остзее»

31 жовтня 1939 — 20 вересня 1940
Наступник:
адмірал
Губерт Шмундт
Попередник:
сформоване
Командувач
Крігсмаріне «Північ»

21 вересня 1940 — 2 березня 1943
Наступник:
генерал-адмірал
Отто Шнівінд