Отто Шнівінд (нім. Otto Schniewind; нар. 14 грудня 1887, Саарлуї, Рейнська провінція — пом. 26 березня 1964, Лінц-на-Рейні, Рейнланд-Пфальц) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, начальник Генерального штабу Крігсмаріне, генерал-адмірал Крігсмаріне (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1941).

Отто Шнівінд
Otto Schniewind
Otto Schniewind.jpg
Народження 14 грудня 1887(1887-12-14)
Німецька імперія Саарлуї, Рейнська провінція
Смерть 26 березня 1964(1964-03-26) (76 років)
ФРН Лінц-на-Рейні, Рейнланд-Пфальц
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність War Ensign of Germany (1903-1918).svg Кайзерліхмаріне
War Ensign of Germany 1933-1935.svg Рейхсмаріне
Вермахт Кріґсмаріне
Вид збройних сил військово-морські сили
Рід військ надводні сили
Роки служби 19071945
Звання Kriegsmarine epaulette Generaladmiral.svg Генерал-адмірал
Формування «Лейпціг»
«Аугсбург»
«Магдебург»
начальник Генерального штабу Крігсмаріне
Командування German cruiser Kölnd
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
SWE Royal Order of the Sword - Commander BAR.png
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Великий офіцер ордена Корони Італії
Order of Saint Sava Ribbon.PNG
Орден морських заслуг (Іспанія)
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Орден Священного скарбу 1 класу
Нагрудний знак флоту

БіографіяРедагувати

3 квітня 1907 року вступив в Кайзермаріне кадетом. Пройшов підготовку у військово-морському училищі і на легкому крейсері «Лейпциг». 28 вересня 1910 отримав звання лейтенанта. З 15 листопада 1911 року - вахтовий офіцер на легкому крейсері «Аугсбург», з 20 серпня 1912 року ад'ютант і офіцер зв'язку на легкому крейсері «Магдебург».

З 1 жовтня 1913 року служив на міноносцях.

Перша світова війна

Учасник Першої світової війни, командував різними міноносцями 13-й і 14-й полуфлотілій. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу. 17 червня 1917 року одержав звання капітан-лейтенанта. З 20 вересня 1918 командир 7-ї флотилії міноносців. 22 червня 1919 року інтернований і звільнений тільки в кінці січня 1920 року.

міжвоєнна служба

20 квітня 1920 року прийнято на службу на флот, командиром роти 2-й морський бригади. З 15 серпня 1920 року прапор-лейтенант 4-ї флотилії і командир тральщика М-133, c 19 грудня того ж року - 2-й офіцер Адмірал-штабу в штабі військово-морської станції «Нордзе».

З 1 січня 1925 по 22 вересня 1926 року - ад'ютант імперського військового міністра. З 23 вересня 1926 командував 4-й полуфлотіліей, з 26 вересня 1928 року - 2-й флотилією міноносців. З 7 жовтня 1930 року 1-й офіцер Адмірал-штабу в штабі флоту.

З 28 вересня 1932 по 19 лютого 1934 командував легким крейсером «Кельн».

З 27 вересня 1934 по 19 жовтня 1937 року - начальник штабу флоту. З 20 жовтня 1937 року начальник Адміністративного управління Верховного командування ВМС (ОКМ).

Друга світова війна

З 31 жовтня 1938 по 22 серпня 1939 року начальник Командного управління ОКМ і начальник Штабу керівництва морської війною. Керував розробкою планів морської війни, в тому числі планом ОКМ із захоплення Норвегії.

Найближчий співробітник адмірала Еріха Редера, користувався його незмінною підтримкою. 21 квітня 1940 нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

З 12 червня 1941 командувач флотом. Одночасно с 2 березня 1943 року стало командувачем групою ВМС «Північ».

31 липня 1944 переведений в резерв фюрера, а 30 квітня 1945 звільнений у відставку. 8 травня 1945 року заарештований британською владою. Притягнутий до 12-му процесу Американського військового трибуналу в Нюрнберзі у справі ОКВ, але був виправданий та 30 жовтня 1948 року звільнений.

У 1949-52 роках керівник військово-морської історичної команди в Бремерхафені.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
  • Dieter Hartwig: Generaladmiral Wilhelm Marschall. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, Seite 162–170
  • Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte. Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985
  • Dörr, Manfred (1996) (in German). Die Ritterkreuzträger der Überwasserstreitkräfte der Kriegsmarine—Band 2:L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio Verlag. ISBN 3-7648-2497-2.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
капітан-цур-зее
Людвіг фон Шрейдер
командир
легкого крейсера
«Гессен»

28 вересня 1932 — 19 березня 1934
Наступник:
капітан-цур-зее
Вернер Фуш
Попередник:
адмірал
Гюнтер Гусе
Начальник Генерального штабу
ОКМ

31 жовтня 1938 — 12 червня 1941
Наступник:
адмірал
Курт Фріке
Попередник:
генерал-адмірал
Рольф Карльс
Командувач
Крігсмаріне «Північ»

2 березня 1943 — 30 липня 1944
Наступник:
розформоване
Попередник:
віце-адмірал
Леопольд Сименс
Головнокомандувач флотом
Крігсмаріне

12 червня 1941 — 31 липня 1944
Наступник:
віце-адмірал
Вільгельм Меендсен-Болькен