Отто Шнівінд (нім. Otto Schniewind; нар. 14 грудня 1887, Саарлуї, Рейнська провінція — пом. 26 березня 1964, Лінц-на-Рейні, Рейнланд-Пфальц) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, начальник Генерального штабу Крігсмаріне, генерал-адмірал Крігсмаріне (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1941).

Отто Шнівінд
Otto Schniewind
Otto Schniewind.jpg
Народження 14 грудня 1887(1887-12-14)
Німецька імперія Саарлуї, Рейнська провінція
Смерть 26 березня 1964(1964-03-26) (76 років)
ФРН Лінц-на-Рейні, Рейнланд-Пфальц
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність War Ensign of Germany (1903–1919).svg Кайзерліхмаріне
War Ensign of Germany (1933–1935).svg Рейхсмаріне
Вермахт Кріґсмаріне
Вид збройних сил військово-морські сили
Рід військ надводні сили
Роки служби 19071945
Звання Kriegsmarine epaulette Generaladmiral.svg Генерал-адмірал
Формування «Лейпціг»
«Аугсбург»
«Магдебург»
начальник Генерального штабу Крігсмаріне
Командування German cruiser Kölnd
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
SWE Royal Order of the Sword - Commander BAR.png
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Великий офіцер ордена Корони Італії
Order of Saint Sava Ribbon.PNG Великий Білий Хрест «За військово-морські заслуги» (Іспанія)
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Орден Священного скарбу 1 класу
Нагрудний знак флоту

БіографіяРедагувати

3 квітня 1907 року вступив в Кайзермаріне кадетом. Пройшов підготовку у військово-морському училищі і на легкому крейсері «Лейпциг». 28 вересня 1910 отримав звання лейтенанта. З 15 листопада 1911 року - вахтовий офіцер на легкому крейсері «Аугсбург», з 20 серпня 1912 року ад'ютант і офіцер зв'язку на легкому крейсері «Магдебург».

З 1 жовтня 1913 року служив на міноносцях.

Перша світова війна

Учасник Першої світової війни, командував різними міноносцями 13-й і 14-й полуфлотілій. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу. 17 червня 1917 року одержав звання капітан-лейтенанта. З 20 вересня 1918 командир 7-ї флотилії міноносців. 22 червня 1919 року інтернований і звільнений тільки в кінці січня 1920 року.

міжвоєнна служба

20 квітня 1920 року прийнято на службу на флот, командиром роти 2-й морський бригади. З 15 серпня 1920 року прапор-лейтенант 4-ї флотилії і командир тральщика М-133, c 19 грудня того ж року - 2-й офіцер Адмірал-штабу в штабі військово-морської станції «Нордзе».

З 1 січня 1925 по 22 вересня 1926 року - ад'ютант імперського військового міністра. З 23 вересня 1926 командував 4-й полуфлотіліей, з 26 вересня 1928 року - 2-й флотилією міноносців. З 7 жовтня 1930 року 1-й офіцер Адмірал-штабу в штабі флоту.

З 28 вересня 1932 по 19 лютого 1934 командував легким крейсером «Кельн».

З 27 вересня 1934 по 19 жовтня 1937 року - начальник штабу флоту. З 20 жовтня 1937 року начальник Адміністративного управління Верховного командування ВМС (ОКМ).

Друга світова війна

З 31 жовтня 1938 по 22 серпня 1939 року начальник Командного управління ОКМ і начальник Штабу керівництва морської війною. Керував розробкою планів морської війни, в тому числі планом ОКМ із захоплення Норвегії.

Найближчий співробітник адмірала Еріха Редера, користувався його незмінною підтримкою. 21 квітня 1940 нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

З 12 червня 1941 командувач флотом. Одночасно с 2 березня 1943 року стало командувачем групою ВМС «Північ».

31 липня 1944 переведений в резерв фюрера, а 30 квітня 1945 звільнений у відставку. 8 травня 1945 року заарештований британською владою. Притягнутий до 12-му процесу Американського військового трибуналу в Нюрнберзі у справі ОКВ, але був виправданий та 30 жовтня 1948 року звільнений.

У 1949-52 роках керівник військово-морської історичної команди в Бремерхафені.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
  • Dieter Hartwig: Generaladmiral Wilhelm Marschall. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, Seite 162–170
  • Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte. Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985
  • Dörr, Manfred (1996) (in German). Die Ritterkreuzträger der Überwasserstreitkräfte der Kriegsmarine—Band 2:L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio Verlag. ISBN 3-7648-2497-2.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
капітан-цур-зее
Людвіг фон Шрейдер
командир
легкого крейсера
«Гессен»

28 вересня 1932 — 19 березня 1934
Наступник:
капітан-цур-зее
Вернер Фуш
Попередник:
адмірал
Гюнтер Гусе
Начальник Генерального штабу
ОКМ

31 жовтня 1938 — 12 червня 1941
Наступник:
адмірал
Курт Фріке
Попередник:
генерал-адмірал
Рольф Карльс
Командувач
Крігсмаріне «Північ»

2 березня 1943 — 30 липня 1944
Наступник:
розформоване
Попередник:
віце-адмірал
Леопольд Сименс
Головнокомандувач флотом
Крігсмаріне

12 червня 1941 — 31 липня 1944
Наступник:
віце-адмірал
Вільгельм Меендсен-Болькен