Розамунда (дружина Альбойна)
Розамунда, (лат. Rosemunda, 540 — серпень 572/573 в Равенні). Королева лангобардів. Вона була дочкою Кунімунда, короля гепідів і дружиною Альбойна, короля лангобардів.
| Розамунда | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 540 |
| Померла |
серпень 572 або 573[1] Равенна ·отрути |
| Країна |
Лангобарди Королівство гепідів |
| Титул | королева-консорт |
| Конфесія | Аріанство |
| Батько | Кунімунд[2] |
| У шлюбі з | Альбойн і Helmichisd |
Ілюстрацією картки слугує картина «Розамунда змушувана пити з черепа свого батька», написана олією на полотні італійцем П’єтро делла Векк’я (італ. Pietro Della Vecchia) між 1650-1660 рр.
Життя і лангобардська легенда ред.
Розамунда народилася в королівстві гепідів в скрушні часи, коли з 546 р. ними велися програшні битви проти лангобардів та аварських кочівників. 567 р. об'єднані аваро-лангобардські сили перемогли гепідів. Альбойн обезголовив царя Кунімунда; Розамунда разом з багатьма іншими гепідами була взята лангобардами в полон. Із черепа Кунімунда була зроблена Скала (чаша, посудина для пиття), яку Альбойн носив за поясом.
Життя Розамунди нерозривно пов’язане з легендою. В сучасних їй джерелах вона згадується лише кількома реченнями[3], а в деяких випадках навіть не по імені[4]. Через два століття після смерті її життя було описано докладніше Павлом Дияконом, хоча й більш подібно до легенди.
Шлюб і вбивство Альбойна ред.
Згідно з Павлом Дияконом, багато гепідів 568 року пішли з лангобардами до Італії, а Розамунда вимушена була стати дружиною Альбойна[5][6].
Намагаючись забезпечити спадкоємця чоловічої статі та після смерті першої дружини Клоцуїнди з Франкії, Альбойн взяв Розамунду за дружину, хоча був жорстоким до неї; про його найвідоміший акт жорстокості повідомив Павло Диякон, стверджуючи, що на королівському бенкеті у Вероні змусив її пити з черепа свого померлого батька, запрошуючи її «весело пити разом з батьком»[7].
Існують різні відомості про вбивство Альбойна:
За свідченням Грегора фон Тур (Gregor von Tours) (539–594), сучасника тих подій, Розамунда отруїла Альбойна, якого вона ненавиділа як вбивцю свого батька Кунімунда, зі своїм коханим (нібито рабом), якого не назвали[4] Також сучасний їй літописець Йоханнес фон Бікларо (Johannes von Biclaro) писав, що Альбойн був убитий вночі його соратниками у Вероні за намовою його дружини[8].
Маріус фон Авенчес (Marius von Avenches) додав, що вбивство здійснив Гелмехіз[9].
"Origo Gentis Langobardorum", VII ст. ("Походження народу лангобардів") повідомляє, що Альбойн був убитий у своєму палаці у Вероні Гелмехізом та Розамундою, скориставшись порадою Передео (Перитея)[6].
Найдетальніша, але схожа на легенду, історія передана Павлом Дияконом:
Альбойн глибоко образив Розамунду, коли передав їй келих, виготовлений з черепа її батька, на бенкеті у своєму палаці у Вероні та запросив її «весело пити разом з батьком»[7].
Розамунда вирішує помститися за свого батька.
За Павлом Дияконом, Розамунда вступила в змову зі зброєносцем і молочним братом короля Гелмехізом, який запропонував для здійснення вбивства використати Передео, «дуже сильну людину»[7]. Невдовзі, одну з ночей Передео провів зі служницею. Але виявивши, що то була переодягнена Розамунда, і що ним вчинено перелюб з дружиною свого короля, боячись відплати, Передео погодився взяти участь у замаху.
Передео радить заклинити меч Альбойна в ножах і вбити короля уві сні. Після великого бенкету Альбойн заснув сп'янілим, а прокинувшись під час замаху — опинився беззбройним, намагався відбиватись від своїх нападників стільчиком для ніг, але був убитий.
Частково завдяки роботі Павла Диякона є певна плутанина щодо того, хто насправді вбив Альбойна; вбивцею були призначені і Гелмехіз, і Передео[10].
Втеча і смерть ред.
Відразу після цього Гелмехіз планував одружитися з Розамундою і узурпувати трон, претендуючи на царство. Однак цей план отримав незначну підтримку з боку різних герцогств Ломбардського королівства, тому Розамунда, Гелмехіз та Альбсуїнда, дочка Альбойна від його першої дружини, разом з частиною прихильників втекли до східноримського оплоту — Равенни з великою часткою скарбів Альбойна.
Розамунда і Гелмехіз одружилися в Равенні, але незабаром віддалилися один від одного. Розамунда, намагаючись віддячити, взяла за коханого Лонгіна, екзарха, який допомагав спланувати вбивство Альбойна. Лонгін умовив Розамунду позбутися чоловіка, щоб одружитися з нею. За наполяганням Лонгіна вона вмовила Гелмехіза випити чашу вина, в яке підмішала отрути. Перед смертю Гелмехіз зрозумів, що зробила його дружина, і змусив її також випити отруту, тож вони обоє померли[11][12][13].
Образ Розамунди в культурі ред.
майстерня Пітера Пауля Рубенса
Австрія, Музей історії мистецтв
(полотно, олія).
Фредерік Сендіс[en],
Delaware Art Museum[en], США
(гравіювання на дереві ).
Чарлз Ландсір[en],
Лестерська галерея, Велика Британія
(полотно, олія).
Доля Розамунди служитиме основою багатьох пізніших трагедійних творів, заснованих на її житті, особливо в Італії, де народна пісня "Донна Ломбарда" передавалась усно через покоління, надихаючи на подальші перекази цієї історії.
В літературі та театрі ред.
Вона є героїнею Бокаччо «De casibus virorum illustrium» (книга 8).
Створювались середньовічні народні казки та легенди[14]. Перша справжня трагедія, "Розамунда" Джованні Ручелла, була вперше виконана в 1525 році і послужила основою для багатьох пізніших розповідей цієї історії на італійській мові, таких як однойменний твір Вітторіо Альф'єрі 1783 року та п'єса Сема Бенеллі 1911 року.
В кіно ред.
За мотивами цих пордій Карло Кампогалліані (італ. Carlo Campogallianis) зняв 1961/1962 року фільм "Розамунда і Альбойн" (італ. Rosmunda e Alboino), він же "Меч завойовника"[15].
В образотворчому мистецтві ред.
Найбільш драматичні події з життя Розамунди не оминули увагу середньовічних художників. Окрім картини «Розамунда змушувана пити з черепа свого батька» П’єтро делла Векк’я (італ. Pietro Della Vecchia) відомі також:
- «Альбойн і Розамунда»
Історична картина написана 1615 року в стилі майстерні Пітера Пауля Рубенса (можлива допомога майстерні) зображує ломбардського короля Альбойна, що наказує подавати вино Розамунді в черепі її батька, якого він раніше вбив.
- «Розамунда, королева лангобардів»
Гравюра на дереві 1861 року британського художника прерафаеліта Ентоні Фредеріка Августа Сендіса (жив у 1829 - 1904 рр.), На якій зображена ломбардська королева Розамунда, яка дивиться на череп свого батька Кунімунда. На задньому плані ліворуч вгорі — чоловік Розамунди Альбойн, який раніше вбив Кунімунда. Розамунда мститься вбивством Альбойна в 572 році у Вероні.
- «Вбивство Альбойна, короля лангобардів»
Картина написана 1856 року англійським художником Чарлзом Ландсіром[en] зображує сцену вбивства Альбойна Розамундою та Передео у веронському палаці ломбардського короля.
Примітки ред.
- ↑ а б Розамунда, дочь Кунимунда // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1899. — Т. XXVII. — С. 1.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ z. B. Marius von Avenches, Chronik; Johannes von Biclaro, Chronik
- ↑ а б Gregor von Tours, Historiae IV, 41
- ↑ Paulus Diaconus, Historia Langobardorum I, 27
- ↑ а б Origo Gentis Langobardorum V
- ↑ а б в Diaconus, Paulus, Foulke, William Dudley (2004), Historia gentis Langobardorum, Adamant Media Corporation, Boston, p. 81
- ↑ Iohannis Abbatis Biclarensis, Chronica
- ↑ Marius von Avenches, Chronik in Mommsen, Theodor: Chronica Minora saec. IV.V.VI.VII (II), Bd.: 2, S. 238, Berlin, (1894) bei DMGH (latein.)
- ↑ Hodgkin, Thomas (1895), Italy and Her Invaders, volume V, Oxford-Clarendon Press, Clarendon, p. 170
- ↑ Martindale 1992, s.v. Hilmegis, p. 599
- ↑ Jarnut 1995, p. 32
- ↑ Pizarro 1995, p. 127
- ↑ Guerber, Helene Adeline (1896), Myths and Legends Series: Middle Ages, George C. Harrap & Co., pp. 102-105
- ↑ Розамунда і Альбойн на сайті IMDb (англ.)
Література ред.
- Diaconus, Paulus, Foulke, William Dudley (2004), «Historia gentis Langobardorum», Adamant Media Corporation, Boston
- Waitz, Georg, ред. (1878), Origo Gentis Langobardorum, Scriptores rerum Langobardicarum et Italicarum saec. VI-IX, Monumenta Germaniae Historica . Scriptores rerum Langobardicarum et Italicarum (SS rer. Lang.), т. 1, Hannover: Impensis Bibliopolii Hahniani, с. 1—6, архів оригіналу за 24 листопада 2018
- Alboin. World History Encyclopedia