Відкрити головне меню

Кунімунд (д/н — 567) — останній король гепідів у 560567 роках.

Кунімунд
Pietro della Vecchia - Rosamund forced to drink from the skull of her father.jpg
Народився невідомо
Помер 567
Паннонія, Римська імперія
Національність Гепіди
Діяльність король
Титул король гепідів
Термін 560—567 роки
Попередник Торисвінт
Наступник королівство знищено
Батько Торисвінт
Діти 1 донька

ЖиттєписРедагувати

Молодший син Торисвінта, короля гепідів. У 551 або 552 році після смерті старшого брата Торисмода стає спадкоємцем трону. Тоді ж було видано доньку Кунімунда — Розамунду — за короля лангобардів Албойна. Вважалося, що це забезпечить мир між двома королівствами.

У 560 році після смерті батька стає королем гепідів. Слідом за цим намагався налагодити відносини з Візантією, можливо пропонував союз проти аварів, що тоді надто посилилися. Можливо, у 561—565 роках допомагав візантійцям стримувати аварські війська на Дунаї. У 565 році після сходження на трон імператора Юстина II відносини з Візантією ще більше поліпшилися. Кунімунд пообіцяв останньому в обмін на допомогу повернути місто Сірмій. Того ж року рушив проти Лангобардського королівства, якому в декількох битвах протягом 565—566 років завдав поразок. Тим самим помстився за смерть свого брата. Але після цього відмовився повертати візантійцям Сірмій. В свою чергу ті відмовилися від союзу з гепідами.

У 567 році Албойн, король лангобардів, в союзі з аварами на чолі із каганом Баяном виступив проти Кунімунда. Війська гепідів зазнали нищівної поразки, а сам король загинув. За легендою Албойн з черепа Кунімунда зробив кубок, з якого на бенкеті у Вероні змусив пити Розамунду, доньку Кунімунда. В помсту вона в 572 або 573 році схилила своїх наближених Гельмегіса і Передео вбити Альбойна і разом з ними втекла до візантійців в Равенну. Тут до неї посватався равеннський екзарх Лонгин. Бажаючи позбутися Гельмегіса, Розамунд піднесла йому отруту. Відчувши себе отруєним, він змусив королеву випити решту отрути.

Після загибелі Кунімунда частина гепідів опинилася у 568 році в північній Італії, але більша частина опинилася під владою аварів, інша частка відступила до балканських володінь візантійської імперії.

ДжерелаРедагувати

  • Wilfried Menghin: Die Langobarden. Stuttgart 1985.
  • Moorhead, John (2005). «Ostrogothic Italy and the Lombard invasions». In Fouracre, Paul. The Cambridge Medieval History, Volume 1 c.500–c.700. Cambridge University Press. p. 153. ISBN 978 0 521 36291 7.