Робітник і колгоспниця
«Робітник і колгоспниця» (рос. Рабо́чий и колхо́зница) — пам'ятник у Москві, визначна пам'ятка радянського монументального мистецтва, «ідеал і символ радянської епохи», що являє собою динамічну скульптурну групу з двох фігур із піднятими над головами серпом і молотом. Автор — Віра Мухіна; концепція і композиційний задум архітектора Бориса Іофана. Монумент виконаний з нержавіючої хромонікелевої сталі. Висота 24,5 м, висота павільйону-постаменту — 34,5 м.[2] Загальна вага (у 2009 році, після реставрації) — 185 тонн.[3] Розташований у Москві перед Північним входом ВДНГ.[3]
| Робітник і колгоспниця | |
|---|---|
 | |
55°49′42″ пн. ш. 37°38′48″ сх. д. / 55.828228° пн. ш. 37.646689° сх. д. | |
| Тип | колосальна статуя скульптурна групаd і пам'ятник |
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd[1] |
| Країна |  Російська Федерація |
| Розташування | Останкінський |
| Архітектурний стиль | конструктивізм і монументальне мистецтво |
| Архітектор | Йофан Борис Михайлович |
| Матеріал | неіржавна сталь і Конструкційна сталь |
| Висота | 25 м |
| Засновано | 1937 |
| Сайт | vdnh.ru/map/15152/ |
  Робітник і колгоспниця (Росія) | |
 | |
 Робітник і колгоспниця у Вікісховищі | |
Історія
ред.З 1932 року від створення єдиної Спілки архітекторів СРСР починається новий етап розвитку радянської архітектури. Завершується період блискучого авангардного розвитку, відбувається формування державної тоталітарної системи мистецтв.[4] Цей новий період розпочинається під гаслами штучно створеного напряму — так званого «соціалістичного реалізму», що охопив усі сфери художньої культури[4]. Новостворена радянська архітектура сперлася на відомий історичний досвід оформлення міського середовища періоду Російської імперії, семантика якого відповідала ідеологічним настановам робітничо-селянської держави з вождем на чолі[5].
Створений для павільйону СРСР на Міжнародній виставці в Парижі (1937).[6][7] Час проведення всесвітньої виставки в Парижі, яка проводилася під девізом «Мистецтво і техніка в сучасному житті» (фр. Arts et Techniques dans la Vie moderne), збігся з роковинами святкування двадцятиріччя Жовтневої революції. Після завершення виставки скульптурна група «Робітник і Колгоспниця» отримала нове життя: її було перевезено до Москви, де знову змонтовано напроти головного входу Всесоюзної сільськогосподарської виставки (зараз Північний вхід ВДНГ). Ця скульптура донині залишається яскравим радянським символом.[4]
Для натурного виконання скульптури було вперше використано технологію формування тонкостінної нержавіючої сталевої оболонки, скріпленої зварними швами. Змагання скульпторів у розмірах скульптури закріплювало традицію, що народилася у проектуванні Палацу Рад, котрий мав завершитися могутньою постаттю Леніна.[4] В СРСР підтримували тих митців, які зуміли виразніше і переконливіше показати пафос соціалістичного будівництва і заслуги в ньому більшовицької партії та її вождів[джерело?].
У 1947 зображення скульптури стало заставкою кіностудії «Мосфільм».[6]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Постановление Совета Министров РСФСР № 1327 от 30.08.1960
- ↑ Скульптура Рабочего и колхозницы в субботу вернется на прежнее место // «Фокус», 27.11.09
- ↑ а б «Рабочий и Колхозница» встали на своё место за 47 миллионов рублей // Александр Бойко, «Комсомольская правда», 28 ноября 2009
- ↑ а б в г Конспект лекцій з курсу «Теорія і критика архітектури ХХ століття» Частина 2. Архітектура радянської доби: підсумки розвитку (для студентів 5 курсу спец. 8.120 102 « Містобудування») Укл. М. Л. Мухортов. — Харків: ХНАМГ, 2005. — 54с.
- ↑ Бачинська Л. Г. Способи реалізації державноідеологічної сутності у радянській архітектурі 1940-х — 1950-х років / Журнал WEB OF SCHOLAR. ISSN 2518-167X Доступ: http://archive.ws-conference.com/wp-content/uploads/wos0297.pdf [Архівовано 2018-09-18 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Рабочий и колхозница вышли на пенсию // «Газета.Ru», Анна Семенова 25.05.2017, 08:44
- ↑ Мухіна Віра Гнатівна // Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 5-17
Посилання
ред.
- «Рабочий и колхозница». Инфографика
- В. Николаев и П. Тарасенко. «Гигантская статуя из нержавеющей стали» — ВСХВ. Советский павильон на Парижской выставке 1937 года
- Париж-37: «Рабочий и колхозница»
- «Железная парочка» Огонёк, № 11, 12—18 марта 2007 года
- Архнадзор — Рабочий и колхозница 27 июля 2007
- «Рабочий и колхозница» вернулись на своё место у ВВЦ
- Открытие скульптуры «Рабочий и колхозница» (фоторепортаж)[недоступне посилання з липня 2019] 4 декабря 2009
- Б. Руденко. «Рабочий и колхозница». Возвращение // «Наука и жизнь» № 11, 2009.
- Интервью с руководителем авторского коллектива по реставрации монумента Вадимом Церковниковым, передача «Своими глазами», радио «Эхо Москвы», 8.10.2010
- Суздалев П. «Рабочий и колхозница» // Новый мир, № 7, 1971.