Іва́н Петро́вич Рижо́в (рос. Иван Петрович Рыжов; нар. 25 січня 1913, Зелена Слобода, Московська губернія — пом. 15 березня 2004, Москва, РРФСР) — радянський російський актор театру та кіно. Заслужений артист РРФСР (4.09.1974). Народний артист РРФСР (25 липня 1980).

Іван Рижов
рос. Иван Рыжов
Народився 25 січня 1913(1913-01-25)[1]
Zelyonaya Slobodad, Q4310448?, Бронницький повітd, Московська губернія, Російська імперія
Помер 15 березня 2004(2004-03-15)[1] (91 рік)
Москва, Росія
Поховання Перепечинський цвинтар
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
 Росія
Діяльність кіноактор, актор театру, актор озвучування
Заклад Союздитфільм[d], Державний театр кіноактора і Московський академічний театр імені Володимира Маяковського
IMDb nm0753516
Нагороди та премії
орден Трудового Червоного Прапора Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР

CMNS: Іван Рижов у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 25 січня 1913 року в селі Зелена Слобода, Московська губернія, Російська імперія в селянській родині.

У 1935 році закінчив училище при Московському Театрі Революції, де працював у 19351940 рр. З 1940 року — актор кіностудії «Союздетфильм». З 1945 року — актор Театра-студії кіноактора.

В кіно дебютував у 1939 році, зігравши роль осавула Сороки у фільмі «Кубанці».

Важке дитинство, важка робота — почав хлопчина своє трудове життя колгоспним бригадиром. У думках селянський син завжди мріяв про сцену, уявляв себе тим чи іншим героєм. Як тільки з'явилася можливість, Іван поїхав вступати до Москви на «артиста». Закінчив училище при Московському театрі Революції (1935).

У 1935—1940 роках — актор театру Революції. З 1940 року — актор кіностудії Союздетфильм (нині — кіностудія імені Максима Горького).

З 1945 року — актор Театру-студії кіноактора. Івана Петровича любили в театрі. Він знав безліч анекдотів, умів і любив похохміть, міг і по-хорошому похуліганити.

У кіно дебютував в 1939 році, зігравши осавула Сороку у фільмі «Кубанці». Потім були ролі в драмі «Брат героя» і в історичній картині «Першодрукар Іван Федоров». Пустотливий хлопець у пригоді «Кащей Безсмертний» і Свистунов в комедії «Ревізор».

Як кіноактор, Рижов довгий час був незатребуваний. На думку режисерів, в молодості образ у нього був якийсь невиразний. Може бути, тому його нечисленні ранні роботи згодом були забуті глядачами. Так тривало досить довго, поки Іван Рижов не переступив сорокалітній рубіж і не почав наближатися до «образу діда». Ось тут то режисери раптом «побачили» актора.

Вікові ролі в кіно Іван Рижов почав грати у другій половині 1950-х років. Колгоспник в мелодрамі «Справа була в Пенькові», козак у «Тихому Доні», трохи пізніше: строгий Волков в мелодрамі «Альошкіна любов» і вахтер в комедії «Дівоча весна».

Похований на Перепечинському цвинтарі.

 
У ролі пасажира у фільмі «Потяг йде на схід» (1947)

Фільмографія ред.

 
Іван Рижов в ролі Федора Байкалова. Кінофільм «Калина червона», 1973 р. Поштова картка, випущена до сторіччя з дня народження актора. Росія, 2013 р

Грав в українських кінокартинах ред.

Примітки ред.

Література ред.

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.375.