Відкрити головне меню

ІсторіяРедагувати

Уперше згадується село в 1552 році. Закріпачене до 1567 року на волоському праві у власності Балів. До 1772 р. село знаходилося в Сяноцькій землі Руського воєводства.

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1889 р. село належало до Ліського повіту, в селі було 30 будинків і 200 жителів, з них 180 греко-католиків, 14 римо-католиків і 6 юдеїв.

В 1919-1939 рр. входило до Ліського повіту Львівського воєводства (у 1934-1939 рр. входило до ґміни Вовковия). На 01.01.1939 у селі було 340 жителів (300 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів і 20 євреїв)[2]. Греко-католики належали до парафії Вовковия Балигородського Деканату Перемишльської єпархії.

Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. Частина переселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі[3].

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 75 8 54 13
Жінки 69 15 40 14
Разом 144 23 94 27

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати