Ретрофлексні приголосні

Ретрофле́ксні при́голосні (англ. retroflex consonants; від англ. retro, «назад» + лат. flexio, «загинання») — у фонетиці група приголосних звуків, що мають однакове ретрофлексне місце творення — прототипічно кінчик язика піднімається до твердого піднебіння і загинається вгору. Інші назви — церебра́льні при́голосні (англ. cerebral consonants; використовується в індології), какуміна́льні при́голосні (англ. cacuminal consonants). Зазвичай, це тверді звуки, які не пом'якшуються. У Міжнародному фонетичному алфавіті ретрофлексна вимова позначається гачком ⟨˞⟩ знизу основного знака.

Ротичність
◌˞
◌̣
◌̢
Звучання
noicon
Місце творення ретрофлексів.

Плоскі ламінальні постальвеолярні звуки (наприклад, польський [ʂ]) звичайно позначаються так само, як справжні ретрофлексні (субапікальні постальвеолярні). Термін «ретрофлексний приголосний» відповідно крім вузького значення (артикуляція нижньою поверхнею загнутого догори кінчика язика) використовується і в більш широкому значенні (артикуляція з підняттям кінчика язика).

Ретрофлексні приголосні ред.

Близькими до ретрофлексних [ʂ], [ʐ], [ʈ͡ʂ] та [d͡ʐ] є такі заясенні приголосні[1]:

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Wells, J. C. Sounds Interesting: Observations on English and General Phonetics. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — 217 с. — ISBN 978-1107074705.
  • Ladefoged, Peter; Maddieson, Ian. The Sounds of the World's Languages. — Oxford : Blackwell, 1996. — 217 с. — ISBN 0-631-19814-8.

Посилання ред.