Рекреаційна географія

Рекреаці́йна геогра́фія — галузь географічної науки, яка вивчає закономірності формування, функціонування і поширення територіальних рекреаційних систем, що складаються з природних і культурних комплексів, інженерних споруд, які використовуються для рекреації, а також із обслуговчого персоналу, органу управління та рекреантів.

Етапи розвиткуРедагувати

  • Перші розробки відносно рекреаційної проблематики з'явились у 1970-х роках. Ініціаторами стали Мінц, Твердохлєбов, Мироненко.
  • На першому етапі розвитку вели облік та оцінювали рекреаційні ресурси в межах Радянського Союзу.
  • На другому етапі вивчали рекреаційну діяльність, як вид людської діяльності і розроблялась проблема класифікації та територіальної організації рекреаційної діяльності.
  • 19891995 роки рекреаційна діяльність перебуває у значенні міждисциплінарного об'єкта досліджень. В цей час розробляються теоретичні основи рекреаційної діяльності в окрему наукову галузь — рекреалогію.
  • 19951997 роки. В рекреаційній географії стають пріоритетними є дослідження поведінки людей у рекреаційному просторі, як в цілому світі, так і на конкретній території, в конкретному соціокультурному оточенні.

Об'єкт, предмет і суб'єкт дослідженьРедагувати

Об'єктом дослідження в різні часи були:

Сучасним предметом дослідження рекреаційної географії є: Закономірності, принципи розвитку і розміщення рекреаційних систем від найменших до найбільших рекреаційних кластерів, якими є рекреаційні господарства різних країн.

Типи рекреаційних ресурсів:

Суб'єктами виступають: Рекреанти та рекреатори (обслуговчий персонал для рекреантів).

ЗавданняРедагувати

Основні цільові завдання досліджень рекреаційної географії:

ПідрозділиРедагувати

До спеціалізованих наук рекреаційної географії належать:

  • Рекреаційне краєзнавство;
  • Рекреаційний туризм;
  • Рекреаційна картографія;
  • Рекреаційна геоглобалістика;

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методики аналізу, термінологія, районування: Монографія. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001.
  • Мельник І. Г. Основи рекреаційної географії : навч. посіб. — Л., 2008. — 176 с. — ISBN 978-966-492-048-0.
  • Стафійчук В. І. Рекреалогія. Навчальний посібник. — К. : Альтпрес, 2006. — 264 с. — ISBN 966-542-286-3.
  • Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія. — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 312 с.
  • (рос.) Курорты. Энциклопедический словарь / Гл. ред. Е. И. Чазов. — М. : Советская Энциклопедия, 1983. — 592 с.
  • (рос.) Кусков А. С., Голубева В. Л., Одинцова Т. Н. Рекреационная география : Учебно-методический комплекс. — М. : МПСИ, Флинта, 2005. — 496 с.
  • (рос.) Николаенко Д. В. Рекреационная география. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. — М. : ВЛАДОС, 2001. — 288 с.

ПосиланняРедагувати