Відкрити головне меню

Рональд Рейган

40-й Президент США
(Перенаправлено з Рейган)

Ро́нальд Ві́лсон Ре́йган (у діаспорних джерелах Роналд Реґен[2]; англ. Ronald Wilson Reagan; 6 лютого 1911, Тампіко, Іллінойс — 5 червня 2004, Лос-Анджелес) — 40-ий Президент США (19811989) від Республіканської партії, 33-й губернатор Каліфорнії (19671975).

Рональд Вілсон Рейган
Ronald Wilson Reagan
Рональд Вілсон Рейган
Coat of Arms of Ronald Reagan.svg
Прапор
40-ий Президент США
Прапор
20 січня 1981 — 20 січня 1989
Попередник: Джиммі Картер
Наступник: Джордж Герберт Вокер Буш
Прапор
33-й Губернатор Каліфорнії
Прапор
3 січня 1967 — 7 січня 1975
Попередник: Пет Браун[en]
Наступник: Джеррі Браун
 
Партія: Республіканська партія США
Освіта: Dixon High School[d] і Eureka College[d] (1932)
Ім'я при народжені: англ. Ronald Wilson Reagan
Народження: 6 лютого 1911(1911-02-06)
Тампіко, Іллінойс
Смерть: 5 червня 2004(2004-06-05) (93 роки)
Лос-Анджелес, Каліфорнія
Національність: Американці
Громадянство: США
Віросповідання: Хрещені Учні Христа, пізніше перейшов у пресвітеріанство
Батько: Jack Reagan[d]
Мати: Nelle Wilson Reagan[d]
У шлюбі з: Ненсі Рейган і Джейн Вайман
Діти: Maureen Reagan[d], Michael Reagan[d], Patti Davis[d], Ron Reagan[d], Maureen Elizabeth Reagan[d][1], Michael Edward Reagan[d][1], unknown daughter Reagan[d][1], Patricia Ann Davis[d][1] і Ronald Prescott Reagan[d][1]
 
Військова служба
Роки служби: 19371945
Приналежність: US Army Air Corps Hap Arnold Wings.svg Військово-повітряні сили США
Звання: US-O3 insignia.svg Капітан
Битви: Друга світова війна
Автограф: Reagan signature.png
Нагороди:
Президентська медаль Свободи
Орден Білого Лева I ступеня
ордена Лазні
Орден Білого Орла

Медіафайли у Вікісховищі?

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

БіографіяРедагувати

Дитинство і перші роботиРедагувати

Рональд Рейган зі старшим братом Нейлом і батьками. Родинна різдвяна листівка близько 1914 року.
Рональд Рейган, юність у Діксоні.

Народився Рональд 6 лютого 1911 в місті Тампіко, штат Іллінойс. Батько — Джон Едвард Рейган, мати — Неллі Вілсон Рейган. Батько Рейгана був ірландського католицького походження, а його мати мала шотландсько-англійських предків. У Рональда був також старший брат — Нейл «Мун» (1908–1996), що став менеджером у рекламному бізнесі. Через пияцтво батька сім'я ледь зводила кінці з кінцями, і вдосталь надивившись на батька-алкоголіка, майбутній президент до кінця днів вживав спиртне зрідка, лише на офіційних прийомах.

Сім'я Рейганів деякий час переїжджала в різні міста штату Іллінойс, включаючи Монмаут, Гейлсбург і Чикаго. Зрештою в 1919 році вони повернулися в Тампіко. А 1920 року переїхали в місто Діксон, де він і пішов у середню школу, у якій виявляв інтерес до акторського мистецтва, спорту і розвивав навички оповідача. Часті переїзди з місця на місце примушували Рональда міняти школи, і щоразу йому як новачкові доводилося долати насторожену недовіру однокласників. Справи пішли на лад тільки 1924 року, після успішної гри Рональда у футбольній команді Діксона. Однак найбільшого визнання в оточенні він домігся, працюючи на своїй першій роботі рятувальником у Лоуелл-Парк. За 7 сезонів, починаючи з 1926 року, згідно з популярною легендою, ним було врятовано 77 осіб, що тонули.

1928 року він закінчив середню школу в Діксоні і поступив до коледжу міста Юрека на факультет економіки і соціології. Правда, там, як і в школі, він аж ніяк не відзначався в науках. Коли через роки студенти запитали його, яка користь у тому, щоб бути президентом, він відповів: «Я міг віддати ФБР наказ суворо засекретити мої шкільні оцінки». У той же час він намагався брати активну участь у громадському житті, був членом студентського братства Тау Каппа Епсілон і з часом навіть очолив організацію студентського самоврядування. Також він активно займався спортом, включаючи американський футбол.

Автор книги «Бог і Рональд Рейган» (англ. God and Ronald Reagan), пише, що Рейган був дуже релігійним і мав сильну віру в доброту людини. Ця віра виходила від його матері Неллі та протестантської церкви «Учні Христа», вірянином якої він став 1922 року.

З дитячих років Рональд мріяв про сценічну кар'єру, але оскільки від Діксона до Голлівуду шлях не близький, він вирішив спробувати себе на радіо. Після закінчення коледжу 1932 року, Рейган переїхав до штату Айова, де працював на багатьох маленьких радіостанціях.

Акторська кар'єра, служба в арміїРедагувати

 
Рейган в фільмі Ковбой з Брукліну (1938)

У 1930-х роках Рональд Рейган переїхав до Лос-Анджелеса, де розпочав кар'єру актора. Його кінодоробок є доволі солідним — він виконав ролі у 77 телевізійних та художніх фільмах. Однак це були переважно фільми класу «Б», у яких Рейган виконував другопланові ролі ковбоїв або палких коханців. Його монологи в цих фільмах обмежувалися тими ж короткими фразами, які потім стали його «фірмовим знаком» у часи президентства. Сам Рейган вважав своїм найкращим фільмом «Королівський порядок» (1942), хоча кінокритики виділяють декілька інших стрічок, які мали хоч якусь артистичну вартість або успіх у глядачів. Зокрема, це фільм «Убивці» (1964), в якому він знявся поруч із великими голлівудськими зірками Лі Марвіном та Енджі Дікінсон. Рейган уже тоді приятелював із першими зірками Голлівуду, його шанували, тому обрали головою профспілки голлівудських акторів (що стало згодом стартом політичної кар'єри), членом Американської кіноакадемії, його зірка є на «Алеї слави» в Голлівуді.

29 квітня 1937 року, після проходження 14-ти заочних військових курсів, Рейган був включений до лав армійського резерву як рядовий В-класу 322-ого кавалерійського полку в Де-Мойні (Айова). 25 травня 1937 року йому було присвоєно чин другого лейтенанта кавалерійського офіцерського Резервного Корпусу. 1941 року вступив добровольцем до армії, але оскільки медична комісія встановила, що Рейган має поганий зір, то його участь у війні обмежилася зйомками навчальних та патріотичних художніх фільмів для підйому духу армії, відтак військовою службою Рейгана стала фактично кіноробота в Голлівуді.

Початок політичної кар'єриРедагувати

Початок політичної кар'єри Рональда Рейгана пов'язують ще з голлівудським етапом його життя, а також з подальшою роботою представником корпорації General Electric. Спочатку Рейган був членом Демократичної партії США, але 1962 року перейшов до Республіканської.

Наприкінці 1964 року в житті Рейгана з'явилися особливі люди — нафтопромисловець-мільйонер Генрі Сальваторі та заможний бізнесмен, власник мережі магазинів і контор із продажу автівок виробництва компанії «Форд моторс» Голмс Таттл. Саме Таттл разом зі своїми впливовими друзями вирішив висунути кандидатуру Рейгана на посаду губернатора Каліфорнії від Республіканської партії.[3]

1964 року на партійній конвенції Рональд Рейган виголосив свою знамениту промову «Час обирати» (англ. A Time for Choosing) на підтримку республіканського кандидата в президенти Баррі Голдуотера, після чого йому було запропоновано виставити свою кандидатуру на пост губернатора Каліфорнії, на яких він перемагав 1966 та 1970 року.

1968 та 1976 року Рейган двічі виставляв свою кандидатуру в президенти США на первинних виборах від Республіканської партії, але обидва рази програв. 1976 року Рейган кинув виклик чинному президенту Джеральду Форду. Стратегія полягала в перемозі на кількох первинних виборах, завдяки завчасному старту кампанії Форда. Розуміючи, що в партії зараз сильно відчувається вплив поміркованого крила, Рейган вибрав помірно налаштованого республіканця сенатора Річарда Швайкера як свого кандидата у віце-президенти.

Лише з третьої спроби, 1980 року Рональду Рейгану вдалося виграти первинні партійні вибори і стати кандидатом у президенти від Республіканської партії на виборах, на яких він переміг кандидата від Демократичної партії, чинного президента Джиммі Картера, перемігши в 44 штатах, зібравши 489 голосів вибірників, Картер же переміг у 6 штатах, зібравши 49 голосів вибірників, таким чином Рейган у січні 1981 року вступив на посаду Президента США.

На президентському постуРедагувати

 
На ранчо, 1976

На початку свого першого терміну, 30 березня 1981, пережив спробу замаху. На посту президента висунув ряд нових політичних і економічних ініціатив. Як і під час перебування на посту губернатора, президент Рейган дотримувався стратегії найменшого втручання уряду в регулювання економіки, скорочення державних витрат, зниження податків, контролю над інфляцією (подібна економічна політика пізніше отримала назву «Рейганоміка»). Варто лише відзначити, що протягом перших трьох років свого президентства Рейган щороку знижував прибутковий податок на 10 відсотків.[4]

«У 1981 році, коли я посів президентське крісло в Білому домі, — згадував Рейган про початок свого президентства, — волокна воєнного м’яза були настільки атрофовані, що наша здатність успішно відбити можливу атаку з боку Радянського Союзу була дуже сумнівна: винищувачі не літали, бойові кораблі не плавали. Наші найкращі сини і доньки покидали військову службу, моральний стан добровольчої армії перебував у занепаді; наше стратегічне озброєння десятиліттями не модернізувалося. Водночас Радянський Союз створював воєнну машину, яка загрожувала перевершити нашу на будь-якому рівні. Мені хотілося сісти за стіл переговорів, щоб покласти край цій безглуздій політиці «взаємного гарантованого знищення», але для цього Америці насамперед потрібно було збільшити свою воєнну міць. Тоді ми могли б вести переговори з позиції сили, а не слабкості».[5]

Перший термін ознаменувався безпрецедентним тиском на СРСР шляхом розміщення ядерного арсеналу в країнах Західної Європи. У 1983 у своїй промові проголосив СРСР «імперією зла», відмовився від політики розрядки, що виразилося в прямій конфронтації з комунізмом, перегонами озброєнь і підтримкою антикомуністичних рухів в усьому світі.

Його адміністрація доклала величезних зусиль для ліквідації Сандіністського режиму в Нікарагуа. Зброя, гроші та інструктаж надавалися людям, які боролися з урядом «Контрас», а навчені ЦРУ «командос» ставили міни в нікарагуанських портах, що призвело до підриву кількох радянських торгових суден.

У жовтні 1983 віддав наказ здійснити збройне вторгнення в Гренаду.

Здійснювалася активна масована підтримка сил опозиції, що діяли проти контингенту радянських військ в республіці Афганістан.

У березні 1983 оголошена довгострокова та широкомасштабна програма по досягненню військової переваги в космічному просторі (так звана Стратегічна оборонна ініціатива, або програма «Зоряних воєн»), що мала своєю метою максимально економічно ослабити СРСР.

У ході президентської кампанії 1984 запустив ефективну телеінформаційну кампанію «Ранок в Америці» і на президентських виборах 1984 року отримав значну перемогу над кандидатом від Демократичної партії Волтером Мондейла, отримавши 525 з 538 голосів вибірників і поступившись лише в рідному штаті Мондейла і в окрузі Колумбія.

Другий термін президентства був відзначений значними кроками вперед до закінчення холодної війни, хоча в 1985-1986 радянсько-американські відносини пережили чимало шпигунських скандалів. Провів кілька зустрічей (перша — в Рейк'явіку, в жовтні 1986), вступивши в переговори з генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим, що призвело до підписання в 1987 Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності між СРСР і США. Пізніше лідери двох країн провели переговори про скорочення ядерного арсеналу.

У квітні 1986 віддав наказ про завдання авіаударів по Лівії.

У ході епідемії СНІДу, яка розгорілася в США в середині 1980-х, уряд Рейгана через ЗМІ вів пропагандистсько-просвітницьку роботу серед молоді. Президентська адміністрація виявилася замішаною в безлічі скандалів, найбільшим з яких стала справа «Іран-контрас». Щоправда, цей скандал майже не позначився на рейтингу довіри виборців США.

У 1986 відбулося обвальне падіння цін на нафту, що економісти пов'язують із зовнішньою політикою Рейгана по підриву основної статті експорту СРСР.

Після президентстваРедагувати

Рейган залишив посаду 1989 року по завершенню другого терміна. Його наступником став Джордж Буш-старший, який був віце-президентом під час обох термінів Рейгана.

1994 року Рейгану поставили діагноз — хвороба Альцгеймера. 1995 року нагороджений дипломом «Хранитель Вогню» від Центру політики безпеки США.

Рейган помер 5 червня 2004 року в Лос-Анджелесі у віці 93 років 3 місяці і 29 днів, побивши на той час рекорд життя Президента США. У 2006 році цей рекорд подовжив Джеральд Форд.

Особисте життяРедагувати

Рональда Рейгана завжди шанували за серйозне ставлення до родинного життя.

1940 року він, тоді актор, одружився з Джейн Вайман, і невдовзі в них з'явилася донька Морін. 1941 року подружжя всиновило хлопчика Майкла. Цей шлюб розпався 1948 року.

1952 року Рейган одружився вдруге — з акторкою Ненсі Девіс, яка незабаром після весілля залишила кар'єру кіноактриси. «Моє життя по-справжньому почалося лише тоді, коли я вийшла заміж за Ронні», — заявила вона в одному з інтерв'ю.[6] У цьому шлюбі народилися син Рональд Прескот і донька Патриція.

Рекорди Рональда РейганаРедагувати

1. Був першим і залишається єдиним президентом США, який був членом профспілки і навіть очолював її: голлівудська Гільдія кіноакторів, президентом якої він був у 1947–1952 та 1959–1960 роках.

2. 11 жовтня 2001 року побив рекорд одного зі своїх попередників Джона Адамса і став найстарішим з усіх екс-президентів США. Помер у віці 93 років 120 днів. Пізніше цей рекорд побив на 45 днів екс-президент Джеральд Форд, який тримає пальму першості як такий, що прожив найдовше з усіх президентів США.

3. До Дональда Трампа залишався найстарішим з усіх американських президентів за віком вступу на посаду (69 років) та залишення її (77 років). Трампу на час вступу на посаду було 70,5 років.

4. Був першим президентом США, починаючи з 1840 року, який подолав так званий «нульовий чинник». Усі його попередники, обрані президентами в роки, які закінчувалися на нуль, померли під час президентського терміну.

5. Єдиний з президентів США, який знявся в комерційній рекламі (чоловічи сорочки).

6. Перший з американських екс-президентів, який помер у XXI столітті.

7. Рекордсмен серед усіх американських президентів: під час виборчої кампанії 1984 року набрав 525 із 538 електоральних голосів (голосів виборців), перемігши головних противників Джиммі Картера та Уолтера Мондейла в 49 із 50 штатів.

8. До Трампа був єдиним президентом США, який розлучався.

9. Був не лише єдиним президентом з акторським минулим, а й єдиним, хто виступав у Лас-Вегасі в ролі коміка (впродовж двох тижнів 1954 року в готелі «Ласт Фронтір»).

Пам'ятьРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Lundy D. R. The Peerage — 717826 екз.
  2. Куппо вислала Р. Реґенові вислови підтримки // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 200 (18 жовтня). — С. 1.
  3. Ігор Шаров. Характери Нового світу. - К.: Арт Економі, 2018. – С. 388. ISBN 978-617-7289-69-1
  4. Ігор Шаров. Характери Нового світу. - К.: Арт Економі, 2018. – С. 395. ISBN 978-617-7289-69-1
  5. Ігор Шаров. Характери Нового світу. - К.: Арт Економі, 2018. – С. 391. ISBN 978-617-7289-69-1
  6. Ігор Шаров. Характери Нового світу. - К.: Арт Економі, 2018. – С. 387. ISBN 978-617-7289-69-1

ЛітератураРедагувати

  • В. Головченко. Рейган Рональд Вілсон // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • М. Рижков. Рейган Рональд Вілсон // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.630 ISBN 978-966-611-818-2
  • Ігор Шаров. Характери Нового світу. - К.: Арт Економі, 2018. – С. 380-397. ISBN 978-617-7289-69-1

ПосиланняРедагувати

Попередник:
Джиммі Картер
19771981
 
40-й Президент США

20 січня 198120 січня 1989
Наступник:
Джордж Буш-старший
19891993