Разград
Місто | ||||
|---|---|---|---|---|
| Разград Разград | ||||
| ||||
 | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
| Область | Разградська область | |||
| Община | Разград | |||
| Кмет | Денчо Бояджиєв | |||
| Код ЕКАТТЕ | 61710 | |||
| Поштовий індекс | 7200 | |||
| Телефонний код | (+359) 84 | |||
| 43°32′ пн. ш. 26°31′ сх. д.H G O | ||||
| Висота | 200 | |||
| Площа | 92,845 км² | |||
| Населення | 33 416 (2012) | |||
| Міста-побратими | Віттенберге, Келераші, Орел, Янчжоу (2001)[1] | |||
| Телефонний код | +421-084 | |||
| razgrad.bg | ||||
| Розташування | ||||
  Разград Разград (Болгарія) | ||||
| Мапа | ||||
 Разград на Вікісховищі
| ||||
Ра́зград (болг. Разград) — місто в Болгарії, в історичній області Лудогоріє. Розташоване в Разградській області, входить до складу громади Разград. Населення становить 33,4 тисяч чоловік.
ДемографіяРедагувати
|
Згідно з останнім переписом від НСІ о 31.12. 2015 року[2] населення міста Разград становить 31 739 жителів.
ГеографіяРедагувати
РозташуванняРедагувати
Разград знаходиться в долині річки Бели Лом, в історико- географічному районі Лудогор`я. Воно розташоване в 65 км на південний схід від Русе, в 35 км на північ від Тарговиште, в 50 км на північний захід від Шумена, в 130 км на північний захід від Варни. Європейська дорога E70 пов'язує його з сусідніми портовими містами Русе і Варна. Близько 7 км від міста Разград знаходиться залізнична лінія Русе-Варна.
РельєфРедагувати
Разград розташований у західній частині Лудогор`я, що є частиною Дунайської рівнини. Плато складається з вапняку і мергелю, на них зверху наноситься лес. Ґрунти є чорноземні (низький рівень кислотності). У минулому територія була покрита широколистяними лісами, що складалися переважно з дуба, ясена та інших .
КліматРедагувати
Разград відноситься до помірного континентального клімату з відносно малими температурними перепадами протягом року (від -12 до -10 градусів у зимові місяці і від +30 до +35 градусів у літній період). Атмосферні опади складають 620 - 660 л кв. м)[3].
ВодиРедагувати
Бели Лом - річка в північній частині Болгарії, Разградської області громади Лозниця і Разград і Русенської області, права притока річки Русенський Лом. Його довжина - 147 км, що є 15-м місцем серед річок Болгарії. Протікає через центр міста Разград і сягає міста Сеново. Долина річки каньйоноподібна зі скелястими схилами, складеними з вапняків.
ІсторіяРедагувати
Доведено, що Разград має відносну топографічну безперервність — в його районі було життя з найглибшої старовини, але з деякими перервами і переселеннями.
ПалеолітРедагувати
У Болгарії палеолітні знахідки починаються від середнього палеоліту, з 120 000 р. до н.е. до 42 000 р. до н.е. - інструменти зроблені з каменю і кременю. Це знаряддя основної діяльності доісторичних людей, які займаються полюванням. Найбільш ранніми артефактами, знайденими в Разградській області, є кремінні пластини з Чукати, Друми і біля села Осенець. Вони датуються 18000 - 15000 рр. до н.е. (тобто від пізнього палеоліту) - найраніша присутність в регіоні доісторичних мисливців.
Неоліт або новий кам'яний вікРедагувати
Неолітичні знахідки біля Разграда - кам'яна сокира (6000 - 5000 рр. до н.е.), амулет з нефриту (5700 - 5500 рр. до н.е.). Поруч з Разградом відкрита могила і некрополь біля села Радинград, знайдені артефакти 4000 до 2000 тис. до н.е., тобто пізнього енеоліту.Під поселенням Абрітус знайдений шар, насичений фрагментами керамічних судин ручної роботи пізнього бронзового віку (15-11 ст. до н.е.).
Енеоліт (мідний вік або халколіт)Редагувати
Можливе існувало сільськогосподарського поселення в районі могили Хісарлух поблизу Разграда. Воно, з деякими перервами, існувало протягом кам'яно- бронзових і бронзово - залізних епох.
Бронзовий вікРедагувати
У суперництві за золото, землі і владу народи часто воювали між собою. Тому війна стала частиною повсякденного життя людини. Потім відбулася велика міграція населення. Фракі є носіями пізньої бронзи на цих землях. Це також стосується фракійського поселення під руїнами Абрітуса.
Залізний вік - залежить від регіону, в якому він з'являється. У Центральній і Південно-Східній Європй ця епоха почалася в 12 столітті до нашої ери. і 6 ст. до н.е. в Північній Європі. За часів залізного віку фракійці вже постійно заселялися на цих землях, у тому числі і в нинішньому Разграді. З цього часу уселищному кургані в Разграді були знайдені дві могили з 7-го століття до н.е. Зараз відомо, що кімерійці населяли цей район десь між Іраном, Анатолією і Грузією, а потім перейшли на північне узбережжя Чорного моря в Крим і стали називатися таври.
АбрітусРедагувати
В античності на місті сучасного Разграда знаходилося місто Абрітус, що сформувалося на безіменному ослабленому фракійському поселенні, що існувало з 5 ст до н.е. У 1-му столітті місто входило до складу Одриського царства, і в часи Реметала II можливо було центром стратегії Рюзик. У фракійському поселенні з'явився храм Аполлона, який продовжував існувати в римський період.
Римсько - візантійський період Абрітус
Римський табір поблизу Хисарлика існував вже у 78 р. н.е. для римської когорти на схід від нинішніх фортечних стін (збудованих пізніше). Цей рік, згідно з німецької Вікіпедії вказує на час управління імп. Веспасіана (69-79 рр. н.е.). Насправді, між 71 і 79 рр. більша частина часу Веспасіана - таємниця. Під час розкопок були виявлені монети, глиняні труби, вапнякова статуя лева, кам'яні важелі для ткацьких верстатів, фрагменти побутової кераміки, глиняні світильники.
Абрітус в перекладі з латинського означає переривання, перерва, відрив, розрив (abrumpo)
Римське замок Абрітус (Abrittus, Abrittos, Abritos, Abritum) - перетворюється на місто на початку 3 ст. н.е, виникають громадські лазні, ринок, форум, і хороші дороги. У Абрітусі вода була доставлена трубами із джерела в 7 км від міста. Структура міста повністю сформована в кінці 3-го століття і займає площу в 15 га. У ранньовізантійському періоді 4-го століття Абрітус вже згадується як місто - civitas (місто, муніципалітет).
В IV в. н.е. Абрітус стає ранневизантийским і можливо грекомовним містом Східної Римської імперії (імперія або королівства римлян.
Напади на Абрітус - послідовність:
- У 251 році готи спустошили Абрітус;
Через рік майже щорічні напади різних варварських племен;
- Пожежа в кінці 4 ст. при управлінні імп. Валентина II Руйнування Абритуса в 376 р. н.е. викликано вестготами, що вторглися до Фракії і Мезії під тиском гунів, які виштовхнули їх зі степів.
- У середині 5 ст (447 р.) Абрітус також постраждав від вторгнення гунів. Напади на Абрітуса сталися наприкінці правління імп. Зенона (474-491 рр.).
У 1971 році біля кріпосної стіни Абрітуса були знайдені золоті 835 монет вагою ок. 4 кг.
Середньовічне містоРедагувати
Хразград - це назва загадкового поселення Другої Болгарської держави. Воно розташовувалося на південний схід (або на південний захід або на захід) від сучасного міста. Вважається, що Хразград - це середньовічне болгарське місто, зведене недалеко від руїн старовинної фортеці Абрітус, існувало в XIII - XIV ст. на руїнах стародавнього Абрітуса. Було центром ремесла болгарського середньовіччя, зруйноване турками в 14 столітті. Лише в 16 столітті воно знов заселене і живе, але тепер переважно мусульманами. Це логіка, але історія та логіка - різні речі.
Під час Другої Болгарської держави поселення називалося ще Хресград, Хрізград. Одна з гіпотез вважає, що назва дана на честь протоболгарського і слов'янського божества Хорс. Друге припущення полягає в тому, що в середньовічних картах арабського географа Аль Ідрісі (1100 - 1165) місце, що називається Ігризінус, згадується в місці біля Разграда. Після падіння Хресграда під османським пануванням в 1388 році, коли Чанддар Алі Паша провів каральну акцію з армією у 30 000 воїнів, місто почало згадуватися під різними назвами.
Шаблон:Дребно2 Слово "хезар" має іранське (перське) походження і означає тисячу (тисячі військ армії). Першими поселенцями після падіння Разграду є тюркські кочівники з Ірану та Азербайджану, які, можливо, назвали його так. Можливо також, що слово "хезар" походить від "hysar", яке є арабським і турецьким словом і означає "фортифікація". Третя версія - назва Гезарград, що є турціанською формою Хразград (Хризград).
У межах Османської імперіїРедагувати
Разград має статус невеликого містечка після 1450 року. Під час османського панування місто часто змінили свій статус - нохія, каза, вілаєт, санджак. Місто постраждало від низки катастроф - чуми, пожеж, повенів. Пізньосередньовічне укріплення Хезар (Хасар) проіснувало до 1795 року, коли його використовували для відбиття банд Кирджалі.
Сьогодні від форту немає жодного видимого сліду.
У 1659 році Філіп Станіславов, який деякий час жив з братом у Разграді, написав у Рим повідомлення про те, що дубровницьки купці мали 30 чоловік у 5 будинках, турки мали 1700 будинків з 4 тисячами людей і схизматиків (православних християн) мають 100 будинків з прибл. 300 чоловік. У 1680 році Хресград мав 60 християнських домогосподарств і 515 мусульманських домогосподарств. Карстен Нібур, відвідуючи Разград в 1767 році, зазначає, що в місті проживають турки, болгари, греки і 50-60 вірмен. За словами Річарда Уолша, в 1822 році в Разграді було 3000 будинків, з яких 2000 будинків були заселені турками.
У 1873 р. у Разграді існувало 563 християнських домогосподарств та 1244 мусульманських домогосподарства. Згідно з домашнім календарем "Летоструй" Янко Ковачова, в 1874 р. 5315 болгар жили в Разграді. У 1880 р. населення становило 11 543. У 1881 р. налічувалося 11 567 жителів, 6412 з яких сповідували іслам, 4944 - православні, один католик, 237 - іудаїзм, 31 - невизнаної релігії.
Період Відродження і Визволення
Населення Разграда в 1866 р. становило 9763 чол. Революційний комітет у місті під час Квітневого повстання був заснований Ангелом Канчевим.
Разград також відомий загіном військового воєводи Таньо Стоянова, який воював у районі Лудогори. Місто було звільнено від турецького панування під час російсько-турецької війни (1877-1878). У сутінках 28 січня 1878 року XXXV піхотна дивізія (під командуванням генерал-лейтенанта Миколи Баранова) XIII-го армійського корпусу входить у місто без будь-якого сильного опору. Вдячне болгарське населення з радістю вітає офіцерів і солдатів. До 4. II. 1878 Разград знаходиться під контролем російських військових органів. Тоді російський керівник міського управління - офіцер Вл. Васильович закликає більш популярних громадян обирати міську раду. Під час визволення відбулася битва, де загинуло багато російських солдатів і 68 болгарських солдат.
Після звільнення Разград був містом з 1881 по 1901 рік. Тоді він стає районним центром, що значно уповільнює його процвітання.
Основними видами діяльності населення є сільське господарство, багато є бондарів, пекарів, кондитерів, ремісників, кушнірів, тощо. Основними компаніями були дробилки, лісопильні, млини, содові заводи, фарфоровий завод та інші.
Після 9 вересня 1944 рокуРедагувати
Наприкінці Другої світової війни, 8 вересня 1944 р. в Разграді взяли участь перші частини Червоної Армії. У період 1944-1989 рр. місто було районним центром. Найбільшими промисловими підприємствами недавнього минулого були скляно-фарфоровий завод ім. Дянько Стефанова (відкритий у 1961 р., закритий в 1998 р.), антибіотико- фармацевтична компанія (завод пеніцилінів), інші.
НаселенняРедагувати
За даними 2011 року 24 701 жителів міста оголосили себе болгарами, 5 902 турками і 288 циганами.[4]
РелігіяРедагувати
Більшість населення складають православні християни. У місті є православний храм «Святий Миколай - Чудотворець»[5]
Мусульманський храм - це мечеть Ібрагім-паші, яка зараз не працює, і є третьою за величиною на Балканах, побудована в 1616 році, оголошена пам'яткою культури і включена до каталогу ЮНЕСКО. Працює мечеть "Мечеть Ахмед Бей".
Економіка та інфраструктураРедагувати
ХарактеристикиРедагувати
Порцелянова промисловість експортує більшу частину своєї продукції за кордон. Машинне виробництво - виготовлення поршнів, запасних частин. Разград є важливим дорожнім центром - від міста пролягають шосе на Русу, Силістру, Шумен, Варну та Тарговіште. Разград також є культурним центром - є театр і багато середніх і спеціальних навчальних закладів.
ЗМІРедагувати
Інтернет-видання
- Новини з Разграду - Повсякденні оновлення з Разграду і країни
ГазетиРедагувати
- Команда 7 виходить три рази на тиждень
- Погляди сьогодні виходять три рази на тиждень
- Газета «Лудогорський вісник» виходить тричі на тиждень
- "Форум" виходить один раз на тиждень
- "Студентський ритм", електронне щомісячне видання
Телебачення та радіоРедагувати
- TV КІС 13
- радіо "Радіо N-JOY"
- Радіо "Z-ROCK Radio"
- радіо "Дарік"
- радіо Веселина
Охорона здоров'яРедагувати
Охорона здоров'я здійснюється багатопрофільною лікарнею для активного лікування - Св. Іван Рильський . Разградська лікарня існує з 1879 року. Лікарня отримала нагороду "Лідер престижу та нагороду якості 2007"[6]
Освіта та наукаРедагувати
Вищі навчальні закладиРедагувати
У місті є філія Русенського Університету - «Ангел Кинчев» ,
Початкові та середні школи, гімназіїРедагувати
У Розграді є 6 початкових шкіл:
- Початкова школа "Василь Левський"
- Початкова школа "Нікола Ікономов"
- Початкова школа "Іван Сергійович Тургенєв"
- Початкова школа "Нікола Йонков Вапцаров"
- Початкова школа Отець Паїсій
- Спортивна школа - Розград [7]
і 9 гімназій.
Культура та розвагиРедагувати
Театр і музикаРедагувати
Театр до 1944 року. Перший театральний спектакль був з 1878 року - "Стоян Войвода". У 1905 році було створено "Театральний батальйон" на чолі з Григором Поповим. Муніципальний театр м. Разград був заснований у 1922 році режисером Недельчо Недельчевим.
Музична робота. Разград має великі музичні традиції. У 1879 році було офіційно засновано церковний хор. У 1887 році під керівництвом Олексія Шульговського утворився перший в місті оркестр. З 1892 р. оркестр очолює фармацевт Богдан Торчанов.
Драматичний театр "Антон Страшимиров"Редагувати
Драматичний театр ім. Антона Страшимирова[8] був заснований у 1947 році як муніципальна театральна компанія. У 1953 році в Міській народній раді його називали Народним театром. Був присвоєний статус Державного театру в 1957 році. З 1957 року його статус не змінився і завжди був державним репертуарним театром.
Традиційний ансамбльРедагувати
Перші кроки були зроблені в 1966 році. у Будинку культури профспілок режисером Петранкою Дацьковою-Луканчевською, хором і оркестром для народних пісень з диригентом Райчо Василевим і танцювальною групою з художнім керівником Георгієм Стефановим. Новостворений ансамбль отримує назву "Капанці", що походить від назви етнографічної групи "капанці", що населяє частину земель Лудогор`я. Специфічний музичний та танцювальний фольклор є основою для побудови репертуару композиції.
МузеїРедагувати
- Етнографічний музей Разграду
- Історичний музей Разграду
- Будинок-музей Станки та Ніколи Ікономови
- Будинок-музей Димитра Ненова
- Археологічний музей " Абрітус "
ГалереїРедагувати
- Художня галерея "Ілля Петров"
- Художня галерея Спілки болгарських художників
Визначні пам'яткиРедагувати
- Археологічний заповідник "Абрітус"
- Одним з 100 національних туристичних об'єктів є Археологічний заповідник Абрітус.
- Мавзолей-склеп - пам'ятник культури національного значення з 1967 року. Мавзолей був побудований за проектом австрійського архітектора Фрідріха Грюненгера, тодішнього архітектора Разграда.
- Публічні асоціації в Разграді:
- Разградське археологічне товариство - з 1922 року
- Товариство бджільництва - з 1902 року;
- Туристична компанія "Буена гора" - з 1902 року;
- Товариство гімнастики "Делерманський Юнак" - з 1900 року;
- Лижна асоціація Разграду - з 1903 року;
- Разградський Червоний Хрест - з 1885 року;
- Разградська жіноча спілка "Мамин догляд" з 1870 року
ОсобиРедагувати
- Джена (нар. 1985 р.) - болгарська співачка
- Стоян Бакваров (1879 - 1903), болгарський революціонер
- Петро Габровський (1898 - 1945), політик, юрист
- Нікола Ганушев (1889 - 1958), художник, професор
- Данаїл Дечев (1891 - 1962), художник
- Проф. Младен Генчев (1916), хімік
- Іванка Димитрова (1920 - 2002), драматург
- Йордан Йорданов (1932 - 2013), скрипаль і педагог, концертмейстер Розградської філармонії
- Іван Коєв (1913 - 1994), етнограф
- Осман Дуралієв — борець (вільна боротьба), дворазовий срібний призер Олімпійських ігор, багаторазовий срібний призер чемпіонатів світу та Європи.
Міста-побратимиРедагувати
Зовнішні посиланняРедагувати
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Разград |
- Статистика населення (болг.)
- Официален сайт на Община Разград (болг.)
- Музеи в Разград (болг.)
- Разград Онлайн (болг.)
- Домино: Разград (болг.)
|
Це незавершена стаття з географії Болгарії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
КартиРедагувати
- bgmaps.com[недоступне посилання з липень 2019]
- emaps.bg[недоступне посилання з червень 2019]
ДжерелаРедагувати
- ↑ http://wb.yangzhou.gov.cn/yzwb/yhjw/2018-01/29/content_948a2076cc7d4d919f3f13bbcdbad525.shtml
- ↑ Попульстат. Архів оригіналу за 18 січень 2011. Процитовано 26 лютий 2019.
- ↑ http://krazymir.com/razgrad/razgrad/geo.htm
- ↑ Етнічний склад Болгарії 2011
- ↑ http://church-rz.landbg.com/home.htm
- ↑ http://www.mbal-razgrad.com/
- ↑ http://uchilishta.guide-bulgaria.com/NE/Razgrad/?t=primary_school&pg=1
- ↑ Сайт театру
- Радев, пл .: Історія Разграду, Пловдив, 2009, головне джерело.