Радченко Дмитро Леонідович
Дмитро Леонідович Радченко (рос. Дмитрий Леонидович Радченко, нар. 2 грудня 1970, Ленінград) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції нападника.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Дмитро Леонідович Радченко | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 2 грудня 1970 (53 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ленінград, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 184 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 70 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Росія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Виступав, зокрема, за «Зеніт», «Спартак» (Москва) та низку іспанських клубів, а також національні збірні СРСР та Росії.
Клубна кар'єра ред.
Вихованець ленінградської СДЮШОР «Зміна». Перший тренер — Юрій Йосипович Кантор[1].
У дорослому футболі дебютував 1988 року виступами за команду «Динамо» (Ленінград) з Другої ліги СРСР, в якій того року взяв участь у 20 матчах чемпіонату.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського вищолігового «Зеніту», до складу якого приєднався в кінці 1988 року. Відіграв за головну ленінградську команду наступні два сезон своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Зеніта», був основним гравцем атакувальної ланки команди.
1991 року уклав контракт з московським «Спартаком», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі московського «Спартака» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. В сезоні 1990/91 Радченко забив дубль у чвертьфіналі Кубка європейський чемпіонів проти мадридського «Реала» (3:1) на «Сантьяго Бернабеу», чим допоміг вибити «королівський клуб» з турніру. Наприкінці 1991 року в грі проти грецького АЕКа отримав перелом ноги, після чого півроку відновлювався. Незважаючи на це у складі москвичів був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,44 голу за гру першості — за «червоно-білих» встиг провести в чемпіонаті 61 матч і відзначився 27 разів. За цей час двічі виборював титул чемпіона Росії, а також по одному разу кубок СРСР та Росії.
Влітку 1993 разом з партнером по команді Дмитром Поповим перейшов в іспанський «Расінг»[2], який очолив Хав'єр Ірурета. В новій команді Радченко грав єдиного форварда і грав досить вдало, завдяки чому клуб фінішував восьмим. Йому вдалося забити ще раз «Реалу» на Бернабеу (1:2) і «Барселоні» Йогана Кройфа (1:1). Влітку 1994 року Ірурета пішов у «Атлетик», його змінив Вісенте М'єра. У своєму другому сезоні Дмитро знову був в основі, але клуб грав не так вдало, зайнявши лише 12-е місце, а Радченко забив 9 голів у чемпіонаті. Хоча саме в цьому сезоні клубу вдалися історичні перемоги над «Барселоною» — 5:0 (11 лютого 1995 року, де одним з найкращих був Радченко — на його рахунку дубль) і мадридським «Реалом» — 3:1 (Радченко також відзначився дублем).
Влітку 1995 року Радченка за 380 мільйонів песет (2,3 мільйона євро) купив «Депортіво». Його прихід збігся з прибуттям в клуб суперечливого валлійського спеціаліста Джона Тошака. «Депор» саме виграв Кубок Іспанії, але клуб покинули форварди Клаудіо Барраган та Хуліо Салінас, а Радченко прийшов їм на заміну. Проте місце головної зірки клубу зберіг бразилець Бебету, тому Дмитру довелося вести боротьбу за друге місце в основі з Хав'єром Манхаріном і Чікі Беґірістайном. Зігравши в обох матчах на Суперкубок Іспанії, в якому «Депортіво» здобув трофей, у перших восьми турах чемпіонату Радченко лише раз вийшов в стартовому складі і боротьбу за основу програв, але іноді забивав як у єврокубках — дубль в історичному розгромі кіпрського «АПОЕЛа» (8:0), так і в чемпіонаті, зокрема переможний гол у ворота «Барселони» (1:0). Влітку 1996 року Тошак розпочав велику перебудову клубу після невдалого сезону. Бебету покинув клуб, а замість нього прийшли Рівалду і Мікаель Мадар. Тому місця для Радченка не знайшлося, разом з яким клуб покинув навіть тільки підписаний французький форвард Сільвен Вільтор, який був відданий назад в оренду в «Ренн».
Радченко ж перейшов в оренду в «Райо Вальєкано». Але і тут російський нападник виходив в основному з лавки і забив всього один гол в чемпіонаті, а клуб ледь не вилетів у Сегунду. Після цього «Райо» не захотів викуповувати контракт гравця і Дмитро повернувся в Ла-Корунью, яка без нього стала третьою. Тут на росіянина вже не розраховували і знову віддали в оренду, цього разу в «Мериду», яка в свою чергу вилетіла з Ла Ліги, але Радченко провів там всього 10 матчів.
1998 року Дмитро став гравцем клубу іспанської Сегунди «Компостела», де знову став виступати разом із співвітчизником Дмитром Поповим, але довго в команді не затримався і наступного року перебрався в японський клуб «Джубіло Івата», з яким став чемпіоном країни.
У сезоні 2001/02 грав за хорватський «Хайдук» (Спліт), після чого знову повернувся до Іспанії і грав в клубах нижчих ліг, де і завершив ігрову кар'єру[3].
Виступи за збірні ред.
21 листопада 1990 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в товариській грі проти збірної США (0:0), а через два дні зіграв свій другий і останній матч за радянську збірну проти Тринідаду і Тобаго (2:0).
З 1992 року залучався до матчів новоствореної збірної Росії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, де зіграв у всіх трьох матчах і забив у ворота камерунців (6:1). Через два роки не потрапив в заявку на чемпіонат Європи 1996 року через травму ноги[4].
Всього протягом кар'єри у національній команді провів у формі збірної Росії 33 матчі, забивши 9 голів[5].
Тренерська робота ред.
Після завершення ігрової кар'єри займався тренерською діяльністю, пройшов навчання в Іспанії. Працював у дитячій футбольній школі «Депортіво».
З 2010 року, після закінчення Вищої школи тренерів, працював в структурі «Зеніту».[6]
Статистика ред.
Клубна ред.
| Чемпіонат | Ліга | Кубок | Кубок ліги | Всього | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Сезон | Клуб | Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи |
| СРСР | Ліга | Кубок СРСР | Кубок Федерації футболу | Всього | ||||||
| 1988 | «Динамо» (Ленінград) |
Друга ліга | 20 | 5 | 20 | 5 | ||||
| 1989 | «Зеніт» |
Вища ліга | 26 | 5 | 26 | 5 | ||||
| 1990 | Перша ліга | 35 | 11 | 35 | 11 | |||||
| 1991 | «Спартак» (Москва) |
Вища ліга | 29 | 13 | 29 | 13 | ||||
| Росія | Ліга | Кубок Росії | Кубок Прем'єр-ліги | Всього | ||||||
| 1992 | .svg){kind=small} «Спартак» (Москва) |
Вища ліга | 18 | 12 | 18 | 12 | ||||
| 1993 | 14 | 2 | 14 | 2 | ||||||
| Іспанія | Ліга | Кубок Іспанії | Кубок іспанської ліги | Всього | ||||||
| 1993/94 |  «Расінг» |
Ла Ліга | 36 | 11 | 36 | 11 | ||||
| 1994/95 | 36 | 9 | 36 | 9 | ||||||
| 1995/96 | «Депортіво» |
28 | 5 | 28 | 5 | |||||
| 1996/97 | «Райо Вальєкано» |
31 | 1 | 31 | 1 | |||||
| 1997/98 | «Мерида» |
10 | 0 | 10 | 0 | |||||
| 1998/99 | «Компостела» |
Сегунда Дивізіон | 9 | 0 | 9 | 0 | ||||
| Японія | Ліга | Кубок Імператора | Кубок Джей-ліги | Всього | ||||||
| 1999 |  «Джубіло Івата» |
Джей-ліга | 5 | 0 | 2 | 1 | 0 | 0 | 7 | 1 |
| 2000 | 17 | 4 | 0 | 0 | 4 | 1 | 21 | 5 | ||
| Хорватія | Ліга | Кубок Хорватії | Кубок Ліги | Всього | ||||||
| 2001/02 |  «Хайдук» (Спліт) |
Перша ліга | 10 | 4 | 10 | 4 | ||||
| Країна | СРСР | 110 | 34 | 110 | 34 | |||||
| Росія | 32 | 14 | 32 | 14 | ||||||
| Іспанія | 150 | 26 | 150 | 26 | ||||||
| Японія | 22 | 4 | 2 | 1 | 4 | 1 | 28 | 6 | ||
| Хорватія | 10 | 4 | 10 | 4 | ||||||
| Всього | 324 | 82 | 2 | 1 | 4 | 1 | 330 | 84 | ||
Збірна ред.
| Збірна СРСР | ||
|---|---|---|
| Роки | Ігри | Голи |
| 1990 | 2 | 0 |
| Всього | 2 | 0 |
| Збірна Росії | ||
|---|---|---|
| Роки | Ігри | Голи |
| 1992 | 2 | 1 |
| 1993 | 5 | 1 |
| 1994 | 11 | 5 |
| 1995 | 8 | 2 |
| 1996 | 7 | 0 |
| Всього | 33 | 9 |
Титули і досягнення ред.
- Володар Кубка СРСР (1):
- «Спартак» (Москва): 1991–92
- Чемпіон Росії (1):
Володар Суперкубка Іспанії з футболу (1):
- Чемпіон Японії (1):
Примітки ред.
- ↑ Дмитрий Радченко. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 6 липня 2016.
- ↑ Струнин Сергей. Дмитрий Радченко: Мне очень нравится коррида, но русский лес ни на что не променяю // Футбол от «СЭ». — № 60. — 1997.
- ↑ Дмитрий Радченко — Dmitriy Radchenko
- ↑ ЧЄ-96: Важкий вибір Романцева
- ↑ Дмитрий Леонидович Радченко
- ↑ Футбольний департамент — Персонал — Про Академію — Офіційний сайт ФК «Зеніт»[недоступне посилання з квітня 2019]
Посилання ред.
- Статистика виступів в Іспанії на сайті BDFutbol.com (англ.)
- Радченко Дмитро Леонідович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |