Джей-ліга 1
Джей-Ліга Дивізіон 1 (яп. Jリーグ・ディビジョン1, англ. J. League Division 1) — найвищий футбольний дивізіон Джей-Ліги в Японії. Змагання започатковане 1993 року. Виступають 18 команд, проходить за системою весна-осінь.[1]
| Засновано | 1993 |
|---|---|
| Регіон |
 Японія |
| Конфедерація | АФК |
| Кількість команд | 18 |
| Рівень в ієрархії | 1 |
| Пониження в класі | Джей-ліга 2 |
| Внутрішній кубок | Кубок Імператора |
| Міжнародні турніри | Ліга чемпіонів АФК |
| Поточний чемпіон | Кавасакі Фронтале |
| Найбільше перемог | Касіма Антлерс (8) |
| ТВ-партнер | DAZN, NHK BS1 |
| Сайт | jleague.jp |
 Поточний сезон | |
ІсторіяРедагувати
Фази J1Редагувати
До професійної ліги (1992 і раніше)Редагувати
До заснування J.League найвищим рівнем клубного футболу була Японська футбольна ліга (JSL), яка складалася з аматорських клубів.[2][3] Попри те, що під час розквіту кінця 1960-х і початку 1970-х років (коли національна збірна Японії виграла бронзову олімпійську медаль на іграх 1968 року в Мексиці), JSL був добре відвідуваним під час розквіту кінця 1960-х і початку 1970-х років, JSL занепав у 1980-х роках, як правило, відповідно до погіршення ситуації в усьому світі. Уболівальників було небагато, майданчики не найвищої якості, а збірна Японії не стояла на рівні з азійськими силами. Щоб підняти рівень гри всередині країни, спробувати зібрати більше вболівальників і зміцнити національну збірну, Японська футбольна асоціація (JFA) вирішила сформувати професійну лігу.
Професійна асоціаційна футбольна ліга J.League була створена в 1992 році з восьми клубів з Першого дивізіону JSL, одного з Другого дивізіону та новоствореного Shimizu S-Pulse. Водночас JSL змінила назву і стала колишньою Японською футбольною лігою, напівпрофесійною лігою. Хоча J.League офіційно не стартувала до 1993 року, змагання Кубка Ямазакі Набіско було проведено між десятьма клубами в 1992 році для підготовки до першого сезону.
Перший сезон і бум J.League (1993–1995)Редагувати
Джей Ліга офіційно розпочала свій перший сезон з десятьма клубами на початку 1993 року.
Після буму (1996–1999)Редагувати
Попри успіх у перші три роки, на початку 1996 року відвідуваність ліги стрімко скоротилася. У 1997 році середня кількість відвідувачів становила 10 131, у порівнянні з понад 19 000 у 1994 році. Примітно, що Арсен Венгер керував Nagoya Grampus Eight протягом цього періоду.
ЧемпіониРедагувати
- Сезон із двох етапів (1993—2004)
Жирним позначені чемпіони; † Один етап; ‡ Один клуб виграв обидва етапи
- Сезон з однієї частини (2005—2014)
- Сезон з фіналом (2015—2016)
| Рік | Переможець фінального етапу | Віце-чемпіон |
|---|---|---|
| 2015 | Санфрече Хіросіма | Гамба Осака |
| 2016 | Касіма Антлерс | Урава Ред Даймондс |
- Сезон з однієї частини (20017—)
| Рік | Переможець фінального етапу | Віце-чемпіон |
|---|---|---|
| 2017 | Кавасакі Фронтале | Касіма Антлерс |
Найуспішніші клубиРедагувати
| Клуб | Чемпіон | Віце-чемпіон | Переможні сезони | Віце-чемпіонські роки |
|---|---|---|---|---|
| Касіма Антлерс | 1996, 1998, 2000, 2001, 2007, 2008, 2009, 2016 | 1993, 1997 | ||
| Йокогама Ф. Марінос | 1995, 2003, 2004 | 2000, 2002, 2013 | ||
| Джубіло Івата | 1997, 1999, 2002 | 1998, 2001, 2003 | ||
| Санфрече Хіросіма | 2012, 2013, 2015 | 1994 | ||
| Токіо Верді | 1993, 1994 | 1995 | ||
| Гамба Осака | 2005, 2014 | 2010, 2015 | ||
| Урава Ред Даймондс | 2006 | 2004, 2005, 2007, 2014, 2016 | ||
| Нагоя Грампус | 2010 | 1996, 2011 | ||
| Касіва Рейсол | 2011 | |||
| Кавасакі Фронтале | 2006, 2008, 2009 | |||
| Сімідзу С-Палс | 1999 | |||
| Вегалта Сендай | 2012 |
ПосиланняРедагувати
- Офіційний сайт Джей-Ліги [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.] (яп.) (англ.)
ПриміткиРедагувати
- ↑ Martinez, Michael E. (1 серпня 2013). The Sine Qua Non of Success. Future Bright. Oxford University Press. с. 1–20.
- ↑ Page, Jason S. (4 червня 2013). Boildown Study on Supernatant Liquid Retrieved from AW-106 in December 2012. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 10 лютого 2022.
- ↑ When Saturday comes: the boundaries of football rudeness. Rude Britannia. Routledge. 15 квітня 2013. с. 118–129. ISBN 978-0-203-39015-3.
|
Це незавершена стаття про футбол. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |