Радзінь Петро Карлович
Петро́ Ка́рлович Ра́дзінь (Петеріс Радзіньш, латис. Pēteris Radziņš , 2 травня 1880 року, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 8 жовтня 1930 року, Рига, Латвія) — екс-командувач Національними збройними силами Латвії[1] . Підполковник російської царської армії, помічник начальника генерального штабу Армії УНР, генерал латвійської армії. Автор кількох книг з історії та з військової справи, викладач військової справи.
| Петро Карлович Радзінь Pēteris Radziņš | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Підполковник (1917) Полковник | |||||||||
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження |
2 травня 1880 с. Лугажі, (тепер Валкський край,  Латвія) | ||||||||
| Смерть |
8 жовтня 1930 (50 років) Рига, Латвія | ||||||||
| Поховання | Братський цвинтар (Рига)d | ||||||||
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР Латвія | ||||||||
| Alma Mater | Віленське військове училищеd | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність |
УНР Латвія | ||||||||
| Вид ЗС |
 Армія УНР | ||||||||
| Війни / битви |
Перша Світова війна Українсько-радянська війна | ||||||||
| Командування | |||||||||
| командувач Національними збройними силами Латвії | |||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
Життєпис ред.
Петро Радзінь народився в Лугажській волості[lv], в сім'ї власника хутора Йаунвіндедзес. Лютеранин. Отримав домашню освіту.
У 1898 році поступив на службу армії Російської імперії. Свою військову кар'єру розпочав у 112 Уральському піхотному полку, який в той час дислокувався в Каунасі. У 1899 році вступив до Віленського піхотного юнкерського училища, яке закінчує в 1901 році. З училища випущений підпоручиком в 24-й піхотний полк Симбірський, який дислокувався в Ломжинському повіті. З 1904 по 1905 рік брав участь у російсько-японській війні. Був командиром роти 10-го стрілецького Сибірського полку. 9 вересня 1905 року підвищений до поручика. У 1907 вступає до Імператорської військової академії, яку закінчує в 1910 році по 1-му розряду. 9 вересня 1909 році підвищений до штабс-капітана. Потім підвищений до капітана. Цензове командування ротою відбував в 32-му піхотному Кременчуцькому полку (03.11.1910 — 03.11.1912 рр.), який дислокувався у Варшаві. 26 листопада 1912 призначений старшим ад'ютантом штабу 38-ї піхотної дивізії. Пізніше був прикомандирований до авіаційних частин.
З 1914 року бере участь у військових діях Першої світової війни. 6 жовтня 1915 року призначений заступником начальника штабу 8-ї Сибірської стрілецької дивізії. 6 грудня підвищений до підполковника. У лютому 1916 року призначений заступником начальника штабу 61-ї піхотної дивізії, де і служив до кінця війни.
На службі Україні ред.
У березні 1918 року вступив до Української армії гетьмана Скоропадського, де був начальником відділу Організації та навчання генерального Штабу. Воював до падіння гетьмана в 1918 році. Потім вступив до армії Української Народної Республіки, займаючи посаду помічника начальника Генерального штабу.
В Латвії ред.
У 1919 році повернувся в Латвію. В грудні 1919 року призначений начальником Генштабу Латвійської армії. У 1926 році йому присвоєно звання генерала Латвійської республіки. В 1928 році залишив посаду командувача Латвійської армії. Написав декількох книг з історії та з військової справи (найвідоміша робота «Latvijas brīvības karš»).
У 1930 році помер у своїй квартирі в Ризі. Похований на Братському кладовищі[lv].
Нагороди ред.
- Орден Святого Георгія 4-й ст.
- Орден Святої Анни 2-й, 3-й і 4-й ст.
- Орден Святого Станіслава 2-й і 3-й ст.
- Військовий орден Лачплесиса 2-й і 3-й ст.
- Орден Трьох зірок 1-й ст.
- Орден Почесного легіону 3-й ст.
- Орден Меча 1-й ст.
- Орден військової доблесті
- Орден Білої троянди Фінляндії 1-й ст.
- Хрест Свободи I кл. 2-й ст.
Вшанування пам'яті ред.
У місті Київ є вулиця Петра Радзіня.[2]
Джерела ред.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус армії Української Народної Республіки. Київ, 2007
- Список Генерального штабу. Петроград, 1917
- Монкевич Б. Організація регулярної армії Української Держави 1918 року // Україна в минулому. Вип. 7. Київ-Львів, 1995, с. 72. Біла боротьба на Північно-Заході Росії. Москва, 2003, с. 166.
- Latvijas armijas augstākie virsnieki (1918—1940), biogrāfiska vārdnīca (sast. Ēriks Jēkabsons, Valters Ščerbinskis); Latvijas Valsts vēstures arhīvs. ISBN 9984-510-17-4
Примітки ред.
- ↑ Bijušie Latvijas armijas komandieri. Архів оригіналу за 12 лютого 2010. Процитовано 11 червня 2011.
- ↑ У Голосіївському, Солом’янському, Дарницькому і Шевченківському районах найменовано 40 вулиць. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 13 серпня 2023.
Посилання ред.
- Радзінь Петро Карлович (Radziņš Pēteris)[недоступне посилання з квітня 2019]
- Радзінь Петро Карлович. Російська армія у Великій війні: Картотека проекту [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Pētera Radziņa Lkok biogrāfija [Архівовано 6 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Bijušie Latvijas armijas komandieri