Пізанський університет

Пізанський університет (італ. Università di Pisa) — навчальний заклад у Тоскані, Італія, один з найстаріших університетів Європи, чия історія простежується з XI століття. Статус університету отримав 3 вересня 1343 року. Загальне число студентів: близько 57 тисяч, кількість факультетів: 11.

Пізанський університет

UNIPI
43°42′59″ пн. ш. 10°23′54″ сх. д. / 43.71650833336077824° пн. ш. 10.398458333360777° сх. д. / 43.71650833336077824; 10.398458333360777Координати: 43°42′59″ пн. ш. 10°23′54″ сх. д. / 43.71650833336077824° пн. ш. 10.398458333360777° сх. д. / 43.71650833336077824; 10.398458333360777
Тип громадський університет
видавець відкритого доступуd[1] і архів[2]
Країна  Італія[1]
Гасло In supremæ dignitatis
Засновано 1343
Студентів 49 108[3]
Приналежність Pisa University Systemd
Членство у
  • ORCID[d][5][6], Асоціація університетів Європи[4], Netval Research Universities Networkd[7] і Коаліція з покращення оцінки дослідженьd[8]
  • Мова викладання італійська
    Випускники Категорія:Випускники Пізанського університету
    Штаб-квартира Піза
    Сайт unipi.it
    Мапа
    CMNS: Пізанський університет у Вікісховищі
    Ботанічний сад при університеті був заснований Козімо I в 1544 році; він оскаржує у Падуанського право називатися найстарішим у світі.

    Пізанський університет входить до Пізанської університетської системи (італ. Sistema Universitario Pisano), яка зараз включає 3 навчальних заклади, в тому числі найпрестижнішу в Італії Вищу Нормальну Школу.

    Історія ред.

    Пізанський університет було засновано декретом Папи Климента VI 3 вересня 1343 року на базі шкіл, що існували в Пізі з XI століття. У момент заснування викладалися теологія, цивільне право, канонічне право і медицина.

    1403 року, після захоплення міста Флоренцією, університет припинив роботу. 1473 року, стараннями Лоренцо Медічі, навчання відновилося і розширилося. Незабаром, однак, пішли нові війни й заколоти; в 1494 році університет було евакуйовано, він розміщувався в різних містах Італії і лише 1543 року, при Козімо I, повернувся до Пізи. 1545 року герцог Козімо затвердив університетський статут.

    До кінця XVI століття Пізанський університет, при щедрій підтримці тосканських герцогів Медічі, стає одним з найавторитетніших навчальних закладів Європи, особливо в області права і медицини. В 1544 році при університеті був розбитий найстаріший в Європі академічний ботанічний сад, побудована обсерваторія, зібрана багатюща бібліотека, збільшилася кількість кафедр (включаючи математику, природничі науки, хімію та ін.)

    У числі знаменитих студентів університету був місцевий уродженець Галілео Галілей; з 1589 по 1592 і Галілей був професором математики Пізанського університету. Пізніше, з 1610 року і до кінця життя, Галілей за указом герцога знову був зарахований на цю посаду, але без обов'язку викладати.

    Після засудження Галілея італійська наукова школа занепадає. Відродження її було пов'язано з наполеонівськими реформами, і особливо з об'єднанням Італії. В 1839 році в Пізі відбувся Перший конгрес вчених Італії, а в університеті з'являється перша в світі кафедра сільського господарства. Після об'єднання Італії Пізанський університет знову стає передовим і престижним навчальним закладом країни.

    У XX столітті кількість факультетів і кафедр було значно збільшено: з'явилися економіка, лінгвістика, фармацевтика, політика, література та ін.

    Сучасний стан ред.

    Пізанський університет складається з 11 факультетів і 57 відділень.

    Крім цих підрозділів, університет включає великі науково-дослідні центри по сільському господарству, астрофізиці, обчислювальної математики, інженерії, медицині та ветеринарії.

    Корпуси університету розсіяні по місту, переважно по його центральній частині.

    Найбільш відомі випускники і співробітники ред.

     
    Стара будівля Пізанського університету (в наші дні — Вища Нормальна школа)

    Примітки ред.

    Посилання ред.