Вікіпедія

Франческо Феррара

Франческо Феррара (італ. Francesco Ferrara; 7 грудня 1810, Палермо, Сицилійське королівство — 22 січня 1900, Венеція, Королівство Італія) — італійський сенатор, економіст, статистик і видавець.

Франческо Феррара
італ. Francesco Ferrara
Ім'я при народженні італ. Francesco Ferrara
Народився 7 грудня 1810(1810-12-07)[1][2][3]
Палермо, Королівство Італія
Помер 22 січня 1900(1900-01-22)[1][2][3] (89 років)
Венеція, Італія
Країна  Королівство Італія
Діяльність економіст, статистик, політик
Науковий ступінь лауреат[d][4]
Знання мов італійська[1][5]
Заклад Туринський університет
Посада міністр фінансів Королівства Італіїd, сенатор Королівства Італіяd, член Палати депутатів Королівства Італіяd[4], член Палати депутатів Королівства Італіяd[4], член Палати депутатів Королівства Італіяd[4], член Палати депутатів Королівства Італіяd[4] і член Палати депутатів Королівства Італіяd[4]
Партія Historical Leftd

Життєпис ред.

Франческо Феррара народився 7 грудня 1810 в столиці острова Сицилія місті Палермо.

 
Події в Палермо (1848)

У 1840-х роках заснував журнал «Статистичний журнал» (італ. «Giornale de Statistica»), який видавав спільно з іншим видатним італійським політекономом Емеріко Амарі. У цьому періодичному друкованому виданні вони опублікували безліч своїх статей політико-економічної і статистичної спрямованості, в яких Феррара показав себе, як переконаний прихильник манчестерської школи, не змінивши своїм переконанням до самої смерті. За участь (переважно літературну) в революційному русі був разом з Амарі заарештований в 1847 році і посаджений в Палермську цитадель. У наступному році був звільнений Сицилійською революцією, після чого зайняв місце в рядах тимчасового уряду і був посланий в місто Турин з пропозицією Сицилійського престолу Фердинанду Савойському, герцогу Генуезькому.

Так як під час його відсутності революція була придушена і на Сицилії був відновлений колишній режим, Франческо Феррара, знаючи, що після повернення його знову посадять в тюрму, не повернувся назад на батьківщину. Він зайняв посаду професора політичної економії в Туринському університеті, а через якийсь час перевівся на ту-ж посаду в університет міста Піза.

У 1865 році Франческо Феррара був обраний депутатом, а в 1881 році увійшов в Сенат Італії.

У квітні 1867 увійшов до Ради міністрів Італії під головуванням Урбано Раттацці, де очолив міністерство фінансів країни. На цій посаді запропонував сміливий проект оподаткування одноразовим, розподіленим на кілька років податком в 600 мільйонів фр. церковного майна, яке повинно було бути першим кроком до їх секуляризації. Внаслідок частих розбіжностей з цього питання з головою Радміну, Франческо Феррара вже чотири місяці по тому вийшов у відставку, проте його проект в значно пом'якшеному вигляді Раттацці провів через палати.

З 1868 року Феррара очолював Вище комерційне училище в місті Венеції.

Серед найбільш значущих праць Феррари можна назвати: «Importanza dell'economia politica» (Турин, 1849) і «Memorie di statistica» (збірник його статистичних статей з різних питань, Рим, 1890). Він видав у 27 т. «Biblioteca degli economisti» (1857—1868), біографічні і критичні введення до яких надрукував і окремо, під назвою «Esame storico-critico degli economisti e delle dottrine economiste» (Турин, 1890-92).

Франческо Феррара помер 22 січня 1900 року в Венеції. Похований в церкві Сан-Доменіко (Палермо).

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  4. ↑ а б в г д е https://storia.camera.it/deputato/francesco-ferrara-18101007
  5. ↑ CONOR.Sl

Джерела ред.

  • Riccardo Faucci, «FERRARA, Francesco» in Dizionario Biografico degli Italiani, Volume 46, Roma, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1996.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франческо_Феррара&oldid=41458302