Підручний Дмитро Володимирович

український біатлоніст, чемпіон світу з біатлону 2019 року

Дмитро Підручний (нар. 5 листопада 1991, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна[1]) — український біатлоніст, чемпіон світу, чемпіон Європи, чемпіон та призер Зимової Універсіади, призер чемпіонатів Європи з біатлону, учасник та призер етапів кубка світу з біатлону. Учасник збірної України з біатлону на Зимових Олімпійських іграх у Сочі в 2014 році та на Зимових Олімпійських іграх у Пхьонхані в 2018 році. Капітан чоловічої збірної України з біатлону.

Дмитро Підручний
Загальна інформація
Громадянство Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняТернопіль, Україна
Народження5 листопада 1991(1991-11-05) (33 роки)
Острів, Тернопільська область, Україна
Зріст178
Вага70
ДружинаОльга Підручна, колишня біатлоністка
ДітиІрина Підручна, 2015 р.н
Вебсторінкаinstagram.com/dmytro.pidruchnyi/?hl=uk
Спорт
КраїнаУкраїна
Вид спортубіатлон
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
ТренериЮрай Санітра
Нагороди
почесний громадянин Тернопільської області
Чемпіонати світу
Золото Естерсунд 2019 переслідування 12,5 км
Чемпіонати Європи
Золото Раубічі 2020 змішана естафета
Срібло Отепяя 2015 естафета 4×7,5 км
Бронза Раубічі 2020 суперспринт
Літні чемпіонати світу
Срібло Уфа 2012 змішана естафета, юніори 2×7,5 + 2×6 км
Універсіада
Золото Трентіно 2013 мас-старт 15 км
Срібло Трентіно 2013 змішана естафета
Бронза Трентіно 2013 спринт 10 км
CMNS: Підручний Дмитро Володимирович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Дмитро народився 5 листопада 1991 в Тернополі, Україна. Зростав у сім'ї професійних спортсменів. Батьки майбутнього чемпіона — Володимир та Марія Підручні — були майстрами спорту з лижних перегонів.

Свій шлях у спорті Дмитро розпочав із греко-римської боротьби у третьому класі, у 8-9 років. Займався три роки, особливих досягнень там не було, а заняття відвідував лише для того, щоб не сидіти вдома.

Незабаром біля будинку батьків (у с. Острів, що неподалік Тернополя) відновила роботу лижна база. І взимку, під час канікул, Дмитро ходив на базу, йому було цікаво кататися на лижах, а після того відвідувати секцію з греко-римської боротьби. З кожним разом тренування на лижах подобалися все більше, і потихеньку Дмитро перейшов у секцію з лижних перегонів і почав займатися вже там.

Близько трьох років Дмитро займався лижним бігом, а коли почав показувати більш-менш істотні результати, виграв чемпіонат району, чемпіонат області, тоді вже помітили і тренери з біатлону і запросили до себе. Недалеко від Тернополя, у селі Підгороднє, є біатлонна спортивна база, і батьки почали возити Дмитра на тренування зі стрільби. Так почав займатися біатлоном.[2]

Свою кар'єру в біатлоні він розпочав з 2005 року, а вже 2012 року увійшов до складу збірної України з біатлону.

  • Улюблені стадіони — Нове Место-на-Мораві (Чехія), Рупольдінг (Німеччина), Обертілліях (Австрія).
  • Улюблена дисципліна — масстарт.
  • Улюблена музика — Rock and Roll.
  • Улюблені кольори — зелений та білий.
  • Улюблені тварини — єнот, вовк.
  • Що найбільше цінуєте в людях — порядність, чесність.
  • Що не можете пробачити другові — зраду.
  • Які види спорту, окрім біатлону, подобаються найбільше — футбол, флорбол, велоспорт.
  • Улюблена пора року — зима.
  • Хобі — збирання значків.[3]

У квітні 2015 року Дмитро одружився з колишньою колегою по збірній Ольгою Полещиковою, з якою познайомився у Тисовці на тренувальному зборі, ще в юнацькому віці. Незабаром у подружжя народилася донька Ірина. 4 січня 2020 року Дмитро Підручний удруге став батьком (син Володимир).

10 березня 2019 року став першим українцем — чемпіоном світу з біатлону серед чоловіків, перемігши в перегонах переслідування[4].

Олімпійські ігри

ред.

Статистика виступів на зимових Олімпійських іграх:

 
На Олімпійських іграх 2022 року
Рік Місце проведення Інд Спр Пр МС Ест ЗЕ
2014   Сочі 55 9
2018   Пхьончхан 21 34 9 7
2022   Пекін 18 13 13 24 9 13

Чемпіонати світу

ред.

Статистика виступів на чемпіонатаї світу:

Рік Місце проведення Інд Спр Пр МС Ест ЗЕ ОЗЕ
2015   Контіолагті 49 43 9 11
2016   Гольменколлен 44 16 4
2017   Гохфільцен 41 28 14 25 6 5
2019   Естерсунд 4 1 10 7
2021   Поклюка 67 23 28 5 4
2023   Обергоф 5 8 23 13 10 15
2024   Нове Место-на-Мораві 21 23 27 13 7 14
2025   Ленцергайде 37 30 30 8 8

Чемпіонати Європи

ред.

Статистика виступів на континентальних першостях:

Рік Місце проведення Інд Спр Пр МС Ест ЗЕ ОЗЕ
2011*   Ріднау-Валь-Ріданна 23 30 32 7
2012*   Брезно-Осрбліє 11 19 21
2013   Бансько 23
2015   Отепя 11 24 2
2018   Ріднау-Валь-Ріданна 8 8 1
2019   Раубічі 18 11
2020   Раубічі 3 1
2024   Брезно-Осрбліє 20 7

[*] — юніорські змагання

У липні 2020 року Дмитрові Підручному, а також Артему Тищенку, Сергію Семенову та Артему Примі вручили золоті медалі Чемпіонату Європи-2015 через допінг, який знайшли в російського біатлоніста, команда якого посіла перше місце[5]. Таким чином, Дмитро Підручний є чемпіоном Європи за 2015 рік в естафеті 4х7,5 км.

Кубок світу

ред.

Першим роком Дмитра в біатлоні був 2005 рік, а з 2012 року він почав виступати за національну збірну України з біатлону.

Срібний призер естафети Кубка світу-2020[6].

ТОП-10

ред.

Десять найкращих результатів у кар'єрі:

2019    Естерсунд   Гонка переслідування 12.5 км, Чоловіки ЧС 1
2019    Естерсунд   Спринт 10 км, Чоловіки ЧС 4
2020    Нове-Мєсто   Масстарт 15 км, Чоловіки КС 4
2016    Рупольдинг   Масстарт 15 км, Чоловіки КС 4
2018    Обергоф   Гонка переслідування 12.5 км, Чоловіки КС 5
2016    Нове-Мєсто   Масстарт 15 км, Чоловіки КС 5
2020    Хохфільцен   Спринт 10 км, Чоловіки КС 6
2018    Нове-Мєсто   Гонка переслідування 12.5 км, Чоловіки КС 6
2013    Хохфільцен   Спринт 10 км, Чоловіки КС 6
2021    Обергоф   Спринт 10 км, Чоловіки КС 7

Статистика стрільби

ред.

Станом на 23 лютого 2021 року.

Сезон Загальний Індив. Спринт Пересл. Масстарт Естаф.
20/21 80.6 (249/309) 71.7 (43/60) 81.4 (57/70) 75.0 (45/60) 85.0 (34/40) 88.6 (70/79)
19/20 83.8 (342/408) 87.5 (35/40) 81.4 (58/70) 81.3 (65/80) 85.0 (85/100) 83.9 (99/118)
18/19 86.7 (383/442) 0.0 (0/0) 88.9 (80/90) 85.0 (136/160) 87.0 (87/100) 87.0 (80/92)
17/18 80.4 (222/276) 85.0 (17/20) 80.0 (56/70) 83.0 (83/100) 0.0 (0/0) 76.7 (66/86)
16/17 84.5 (360/426) 72.5 (29/40) 86.3 (69/80) 87.9 (123/140) 86.3 (69/80) 81.4 (70/86)
15/16 81.8 (233/285) 95.0 (19/20) 81.7 (49/60) 87.5 (70/80) 85.0 (51/60) 67.7 (44/65)
14/15 86.0 (227/264) 75.0 (15/20) 87.1 (61/70) 90.0 (72/80) 0.0 (0/0) 84.0 (79/94)
13/14 84.8 (217/256) 85.0 (51/60) 80.0 (48/60) 87.5 (70/80) 90.0 (18/20) 83.3 (30/36)
12/13 73.5 (61/83) 90.0 (18/20) 66.0 (33/50) 0.0 (0/0) 0.0 (0/0) 76.9 (10/13)

За матеріалами biathlon.com.ua [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.]

Статистика швидкості

ред.
Середній час відставання на кілометр від середнього часу п'яти кращих результатів у спринтерських гонках (у секундах). Станом на 23 лютого 2021 року.
2012/2013 2013/2014 2014/2015 2015/2016 2016/2017 2017/2018 2018/2019 2019/2020 2020/2021
10.30 7.70 6.40 4.10 4.30 5.00 5.70 4.10 5.90

За матеріалами biathlon.com.ua [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.]

Примітки

ред.
  1. Поиск людей Украина [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
    Дмитро Підручний: «Вважаю, що з країною, яка на нас напала, потрібно припинити будь-які відносини» [Архівовано 17 квітня 2018 у Wayback Machine.]
  2. Дмитро Підручний: «Зібрався і сказав собі: «Тільки «золото»! Вище за нього немає нічого». І дотерпів!». НОВА Тернопільська газета (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
  3. Дмитро Підручний (PIDRUCHNUY Dmytro). www.biathlon.com.ua. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 6 березня 2018.
  4. Українець Підручний виборов золото чемпіонату світу з біатлону, Цензор.нет, 10 березня 2019
  5. Цензор.НЕТ. Відібрані у Росії через допінг золоті медалі Чемпіонату Європи вручили українським біатлоністам. ФОТО. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
  6. Біатлон: Україна здобула срібло в естафеті на Кубку світу. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 8 березня 2020.

Посилання

ред.