Підгірне (Тарутинська селищна громада)

село Тарутинської селищної громади Болградського району Одеської області

Підгі́рне (у минулому: Село № 5, Кульм)  — село Тарутинської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Засноване свого часу німецькими колоністами.

село Підгірне
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Болградський район Болградський район
Тер. громада Тарутинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51060170120021493 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Підгірне 
Основні дані
Засноване 1815
Населення 1763
Територія 2,30 км²
Густота населення 766,520 осіб/км²
Поштовий індекс 68524
Телефонний код +380 4847
Географічні дані
Географічні координати 46°15′0″ пн. ш. 29°2′47″ сх. д. / 46.25000° пн. ш. 29.04639° сх. д. / 46.25000; 29.04639
Водойми р. Когильник
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Бесарабська
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 68524, Одеська обл., Тарутинський р-н, с.Підгірне, вул.Центральна
Карта
Підгірне. Карта розташування: Україна
Підгірне
Підгірне
Підгірне. Карта розташування: Одеська область
Підгірне
Підгірне
Мапа
Мапа

CMNS: Підгірне у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Історія

ред.

За даними 1859 року у німецькій колонії Кульм (Мадар) Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1454 особи (752 чоловічої статі та 702 — жіночої), налічувалось 137 дворових господарств, існували лютеранська церква та сільське училище[1].

Станом на 1886 рік у німецькій колонії Кульм, центрі Кульмської волості, мешкало 2249 осіб, налічувалось 146 дворових господарств, існували лютеранська церква, школа, 5 лавок[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1425 осіб (740 чоловічої статі та 685 — жіночої), з яких 1396 — лютеранської віри[3].

У 1945 році указом ПВР УРСР село Кульм було перейменоване у Підгірне.[4].

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1822 особи, з яких 901 чоловік та 921 жінка.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1773 особи.[6]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
російська 37,66 %
болгарська 27,00 %
гагаузька 19,57 %
молдовська 9,64 %
українська 5,62 %
інші 0,51 %

Відомі мешканці

ред.

Народились

ред.

Примітки

ред.
  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 332)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14.11.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Ізмаїльської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Процитовано 9 березня 2020.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Джерела

ред.