Підгайці (Володимирський район)

село у Володимир-Волинському районі Волинської області України

Підга́йці — село в Україні, у Зимнівській сільській громаді Володимирського району Волинської області. Населення становить 161 особа.[1] Відстань до районного центру — 10 км.

село Підгайці
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Володимирський район
Громада Зимнівська сільська громада
Основні дані
Засноване 1498 (перша згадка)
Населення 161 особа (на 2020 р.)
Площа 0,75 км²
Густота населення 224 осіб/км²
Поштовий індекс 44755
Телефонний код +380 3342
Географічні дані
Географічні координати 50°48′02″ пн. ш. 24°28′28″ сх. д.H G O
Відстань до
обласного центру
Обласний центр: м. Луцьк

Географічно: 60 км

Автошляхом (H22): 63 км

Місцева влада
Карта
Підгайці. Карта розташування: Україна
Підгайці
Підгайці
Підгайці. Карта розташування: Волинська область
Підгайці
Підгайці
Мапа
Мапа

Географія ред.

Село розташоване на правому березі Свинорийки.

Історія ред.

Вперше згадуються Підгайці 14 травня 1498 року, коли Ян Никлевич Підгаєцький продав село володимирському старості Василю Хребтовичу.

13 грудня 1550 року, коли вони були продані князями Олександром Андрійовичем та Ганною Андріївною Сангушковичами-Коширськими пану Олексію Вовчку Якимовичу Жасківському. 21 липня 1563 року він подарував Підгайці своїй дружині Ганні Василівні Патрикієвич.[2]

При королі Жиґимонті Августі також згадується земля Підгайці у Володимирському повіті, яка разом з землею Радочиж та маєтком Яновом належала до володимирського монастиря Святого Спаса, була надана королем дворянину Павлу Григоровичу Оранському, а пізніше, 28 лютого 1563 року також надана у спадок його дітям: Михайлу, Григорію та Іллі.

У 1578 році, 6 червня, власність на монастир разом з Підгайцями Павлом Оранським та його синами була підтверджена королем Стефаном, а 3 лютого 1580 року підтверджене пожиттєве володіння Михайлу Оранському.[3]

Після нападу козаків та татар 14 травня 1649 року на села Хмелів, Хмелівка-Болоховичі та Підгайці, які тоді належали Андрію Заленському, з 41 господарств залишилось 36 домів.

Після нападу 7 лютого 1650 року у Хмелеві Великому та Підгайцях разом 10 димів було.

Під час нападу 23 жовтня 1652 року на село у частинах Хмелева Великого та Підгаєць, які належали Заленському разом залишилось всього 4 дими. На той самий час у маєтках Ярослава Потія у Хмелеві Великому, Підгайцях і Хобултові залишилось разом 40 димів, що на 24 менше ніж було до того.[4]

У 1906 році село Микулицької волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 11 верст, від волості 5. Дворів 40, мешканців 306[5].

Населення ред.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 159 осіб.[6]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 98,75 %
російська 1,25 %

Примітки ред.

  1. Паспорт громади | Зимнівська громада. zymnivska.gromada.org.ua. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  2. АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ (1907). resource.history.org.ua. Процитовано 5 лютого 2023.
  3. Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних актов (рос.). Directmedia. 14 березня 2013. ISBN 978-5-4460-3433-8.
  4. Sukhykh, L. A.; Strashko, V. V. (2008). Nat︠s︡ionalʹno-vyzvolʹna viĭna v Ukraini 1648-1657 : zbirnyk za dokumentamy aktovykh knyh. Kyïv: Vipol. ISBN 978-966-8225-25-3. OCLC 710896092.
  5. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.

Посилання ред.