Північно-Кавказька операція (1920)
Північно-Кавказька операція — стратегічна воєнна операція Червоної армії, проведена 17 січня — 5 квітня 1920 року на Північному Кавказі. Наслідком операції стала окупація РСФРР Північного Кавказу та створення передумов для наступу на Азербайджан.
| Північно-Кавказька операція (1920) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Громадянська війна в Росії | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} РРФСР |
 Білий рух | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Михайло Тухачевський | Антон Денікін | ||||||
| Сили | |||||||
|
48500 багнетів 20600 шабель 2400 кулеметів 512 гармат 10 бронепоїздів 10 літаків |
близько 55000 багнетів і шабель близько 2000 кулеметів більше 400 гармат 18 бронепоїздів 31 бронемашина 8 танків 96 літаків | ||||||
Сили сторін ред.
Більшовики ред.
- Кавказький фронт:
- 8-ма армія;
- 9-та армія;
- 10-та армія;
- 11-та армія;
- 1-ша Кінна армія;
- зведений кінний корпус.
Загальні сили: 48500 багнетів, 20600 шабель, 2400 кулеметів, 512 гармат, 10 бронепоїздів, 10 літаків. Командувач — Михайло Тухачевський[1].
У тилу білогвардійців на чолі з Миколою Гикало були сформовані загони партизанів, що діяли на користь більшовиків.
Білогвардійці ред.
- Добровольча армія;
- Донська армія;
- Кубанська армія;
- війська Північного Кавказу.
Загальні сили: близько 55000 багнетів і шабель, близько 2000 кулеметів, більше 400 гармат, 18 бронепоїздів, 31 бронемашина, 8 танків, 96 літаків. Командувач — Антон Денікін[1].
Перебіг ред.
Перший етап (17 січня — 13 лютого) ред.
Сили Червоної армії просунулися на 40-100 кілометрів на лівому фланзі та вийшли до річки Манич[2][3].
Другий етап (14 лютого — 2 березня) ред.
Червона армія прорвала оборону білогвардійців на річці Манич, після чого було розгромлено основні кінні з'єднання Білої армії[2].
11-та армія змогла вийти на рубіж Дивне — Кизляр[3].
У білогвардійському тилу почалися повстання партизанів, які 24 лютого захопили Туапсе, а 11 березня об'єдналися у партизанську армію чисельністю близько 12 тисяч осіб.
29 лютого Червона армія захопила Ставрополь[4].
Червона армія просунулася на 100 км, оточуючи Білу армію зі сходу.
Третій етап (3 березня — 7 квітня) ред.
16 березня Червона армія увійшла до П'ятигорська, 22 березня — до Майкопа, 24 березня — до Владикавказу, 27 березня — в Новоросійськ, 28 березня — в Хасав'юрт. Місцеві партизани на чолі з Миколою Гикало, що підтримували більшовиків, 17 березня взяли Грозний, а 27 березня — Буйнакськ[2][3].
Після взяття Новоросійська Збройні Сили Півдня Росії Антона Денікіна були остаточно розгромлені[4]. Частинам Добровольчої армії чисельністю близько 40 тисяч осіб вдалося переправитися з Новоросійська до Криму. Залишки Донської та Кубанської армій відступили до Туапсе і Сочі. Після взяття Петровськ-Порту (нині — Махачкала) 30 березня білогвардійський гарнізон покинув місто на пароплавах і відплив до Баку[5].
Наслідки ред.
У більшій частині Північного Кавказу була встановлена радянська влада. Внаслідок цього, зокрема через окупацію Дагестану, були створені передумови для наступу на Азербайджанську Демократичну Республіку.
Примітки ред.
- ↑ а б Коллектив авторов. Статья «Северо-Кавказская операция 1920» // «Гражданская война и военная интервенция в СССР: Энциклопедия» / под редакцией Хромова С. С.. — М.: Советская энциклопедия, 1983. — С. 528
- ↑ а б в Kenez, Peter (1 січня 1977). Civil War in South Russia, 1919-1920: The Defeat of the Whites (англ.). University of California Press. ISBN 978-0-520-03346-7.
- ↑ а б в Северо-кавказская операция. web.archive.org. 12 серпня 2018. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ а б Сухоруков В. Т. XI армия в боях на Северном Кавказе и Нижней Волге (1918-1920 гг.). web.archive.org. 26 червня 2018. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Ziemke, Earl F. (20 травня 2004). The Red Army, 1918-1941: From Vanguard of World Revolution to America's Ally (англ.). Routledge. ISBN 978-1-135-76918-5.