Пучко Олександр Олександрович
Олекса́ндр Олекса́ндрович Пучко́ (29 червня 1934, Маріуполь, СРСР — 2 січня 2001) — радянський та український залізничник, начальник Південної залізниці (1983–1995), депутат ВР УРСР XI скликання (1985-1990), народний депутат України I скликання (1990-1994). Кавалер Ордена Трудового Червоного Прапора та Ордена «Знак Пошани».
| Пучко Олександр Олександрович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
Начальник Південної залізниці | |||
| Час на посаді: | |||
| 1983 — 31 травня 1995 | |||
| Попередник | Олексій Шутов | ||
| Наступник | Олег Крючков | ||
| Народився | 29 червня 1934 Маріуполь, СРСР | ||
| Помер | 2 червня 2001 (66 років) | ||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | ||
| Нагороди |
| ||
 Депутат ВР УРСР
| |||
|---|---|---|---|
| 11-го скликання | |||
| 15 травня 1990 | — | 10 травня 1994 | |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 1-го скликання | |||
| 15 травня 1990 | — | 10 травня 1994 | |
Зміст
ЖиттєписРедагувати
Олександр Пучко народився у Маріуполі в родині службовця. У 1957 році закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту, за фахом інженер-експлуатаційник. Після закінчення навчання працював черговим по станції та маневровим диспетчером на станції Основа. У 1961 році став членом КПРС. У 1961 році отримав посаду старшого інженера, а згодом і заступника начальника станції. З 1963 року — начальник станції Харків-Балашовський. У 1967 році Пучко перейшов до Харківського відділення і незабаром був призначений заступником начальника служби руху Південної залізниці. У 1972 році він отримав посаду начальника Сумського відділення, а за два роки став заступником начальника залізниці.
У 1977 році Олександра Пучка призначають начальником відділу — заступником начальника Головного управління руху Міністерства шляхів сполучення у Москві. Відшліфувавши майстерність управління процесами перевезень в масштабах країни, Пучко повертається на Південну залізницю, де з 1980 року обіймає посаду першого заступника начальника дороги, а з 1983 року — начальника Південної залізниці.
З 1985 по 1990 рік був депутатом Верховної Ради УРСР XI скликання. У 1990 році був обраний народним депутатом України I скликання (XII скликання ВР УРСР) по Люботинському виборчому округу № 390, перебував на посаді до кінця каденції парламенту. Був членом комісії з питань розвитку базових галузей народного господарства.
31 травня 1995 року був звільнений з посади начальника Південної залізниці згідно з поданою заявою[1].
Помер 2 червня 2001 року[2]. У 2007 році іменем Олександра Пучка було названо станцію Південної залізниці Огульці[3].
У 2009 році газетою «Магістраль» та Укрзалізницею було проведено конкурс «Видатні залізничники України», за підсумками якого Олександр Пучко посів почесне четверте місце, набравши 19 057 голосів[4].
НагородиРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 31.95.1995 № 368-95-п «Про начальника Південної залізниці». Процитовано 21 жовтня 2014.
- ↑ Інформація з меморіальної таблиці на станції Огульці. У інтернет-джерелах зустрічається інформація щодо дати смерті 2 січня 2001 року.
- ↑ Новости. Открытие электрификации участка Совнаркомовская — Коломак, проходившее на станции Огульцы (рос.). «Харьков транспортный». Процитовано 24 жовтня 2014.
- ↑ Українці визначили найвидатнішого залізничника. Сайт Укрзалізниці. Процитовано 24 жовтня 2014.
ПосиланняРедагувати
- Профіль особи. «Офіційна Україна сьогодні». Процитовано 21 жовтня 2014.
- Профіль особи. Офіційний сайт Верховної ради України. Процитовано 21 жовтня 2014.
- Связала накрепко дорога (рос.). Сайт Південної залізниці. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 21 жовтня 2014.