Пухівка струнка

вид рослин

Пухівка струнка[1][2][3] (Eriophorum gracile) — вид трав'янистих рослин родини осокові (Cyperaceae), поширений у Євразії й Північній Америці. Етимологія: лат. gracilis — «стрункий»[4].

Пухівка струнка
Eriophorum gracile-000091757O.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Пухівка (рослина) (Eriophorum)
Вид:
Пухівка струнка (E. gracile)
Біноміальна назва
Eriophorum gracile

ОписРедагувати

Багаторічна рослина 25–60 см заввишки. Листки 3-гранні майже по всій довжині. Суцвіття з 3–6 колосків, яйцюваті, 7–9 мм завдовжки. Колоскові луски яйцеподібні, зеленуваті або бурі, з декількома жилками. Кінчики щетинок нерозгалужені[2]. Кореневища довго повзучі, стрункі. Стебла стрункі, ± 3-х кутові, гладкі або іноді шершаві під суцвіттям. Горішки жовтувато-коричневі, довгасті, ≈ 3 мм, стиснуті 3-сторонньо[5].

ПоширенняРедагувати

Європа: Австрія, Ліхтенштейн, Бельгія, Люксембург, Боснія і Герцеговина, Велика Британія, Естонія, Латвія, Литва, Болгарія, Чехія, Хорватія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Швейцарія, Нідерланди, Іспанія, Угорщина, Італія, Норвегія, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, Словенія, Сербія, Швеція, Україна; Азія: Китай, Японія, Казахстан, Корея, Росія; Північна Америка: Канада, США, Сен-П'єр і Мікелон. Населяє луки, болота, береги, зазвичай торф'яні, кислі субстрати; 0–4000 м н. р. м[6][7][5].

В Україні зростає на осоково-мохових болотах і заболочених луках — у Прикарпатті, Поліссі, нерідко; в Лісостепу, спорадично[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Закарпатської, Київської, Львівської, Хмельницької областей[3].

ДжерелаРедагувати

  1. Eriophorum gracile // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 418. (рос.)(укр.)
  3. а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  4. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 08.04.2018.  (англ.)
  5. а б Flora of China. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 08.04.2018.  (англ.)
  6. The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 08.04.2018.  (англ.)
  7. Flora of North America. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 08.04.2018.  (англ.)