Псевдотсуга Мензіса
Дуґласія тисолиста[1], іноді псевдотсуга Мензіса[2] або псевдотсуга тисолиста[3], або (Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco) — вид дуґласії, вічнозелена хвойна рослина, батьківщиною якої є прибережні та гірські райони західної Північної Америки від західної Британської Колумбії до центральної Каліфорнії та до Альберти і Нью-Мексико углиб материка. Входить до складу родини соснових (Pinaceae).
| Дуґласія тисолиста | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Голонасінні (Gymnosperms) |
| Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
| Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
| Порядок: | Соснові (Pinales) |
| Родина: | Соснові (Pinaceae) |
| Рід: | Pseudotsuga |
| Вид: | Дуґласія тисолиста (P. menziesii)
|
| Біноміальна назва | |
| Pseudotsuga menziesii | |
| |
Ботанічна характеристика
ред.
Дерево висотою до 50–75(115) м, діаметром до 1,5–2,0(4) м. Стовбур циліндричний. У молодому віці кора гладка, тонка, сіра, у старшому товста, оскільки з віком формується незначний корковий шар. Крона пірамідальна, з повислими гілками. Хвоя плоска, довжиною 1,5–3,0 см, тонка, світло-зелена, знизу дві білі смуги. Розташована вона неправильно гребінчасто. Бруньки вкриті лусками, гострі, блискучі.
Чоловічі стробіли мають вигляд жовтих колосків, жіночі — зелено-пурпурових шишечок. Шишки повислі, яйцеподібно-циліндричні, довжиною 7–12 см. Покривні луски трилопатеві, середня лопать загострена, витягнута, дуже виступає за насіннєві луски. Дозріває у вересні першого року. Насінини ромбічні, завдовжки до 7 мм. Маса 1000 штук насінин сягає 8–14 г.
Екологічна приуроченість
ред.Швидкоросла, світлолюбна, середньо-вибаглива до родючості ґрунту. Високопродуктивна, запас деревини може сягати до 1000 м³ з одного гектара
Різновиди і сорти
ред.Деякі автори виділяють більше 10 видових різновидів; є також численні сортові форми, в тому числі багатостовбурні, компактні, з сизою і сизо-зеленою хвоєю. Серед сортів з незвичайною формою крони виділяються багатостовбурна і плосковерхівкова форма 'Compacta', карликова 'Densa' і поникла 'Glauca Pendula'.
Сортові форми дуґласії тисолистої трапляються в садах вкрай рідко. Разом з тим як природні, так і сортові різновиди не тільки надзвичайно морозостійкі, але і не страждають від весняного сонця.
Широке поширення в садах отримав схожий на пишну блакитну ялину сорт 'Glauca' (різновид Pseudotsuga menziesii var. Glauca) — дуґласія сиза, іноді виділяється в окремий вид. У порівнянні з береговою формою дуґласія тисолиста, що росте на узбережжі Тихого океану, дуґласія сиза має гірське походження (Скелясті гори США). Вона не дуже великих розмірів, як береговий різновид (дуґласія тисолиста) — висота дуґласії сизої на батьківщині не більше 40-50 м, — але зате вона більш невибаглива та холодостійка і тому добре росте навіть в більш північних районах.
Ареал
ред.Зростає в Північній Америці вздовж берегів Тихого океану. В Європу дуґласія була завезена наприкінці 19 ст. і наш час поширена в лісах Німеччини і Швейцарії.
Систематика
ред.Вид поділяється на два підвиди:
- Прибережна псевдотсуга (Pseudotsuga menziesii var. menziesii) росте на узбережжі, від Тихого океану до вершин Каскадних гір і Сьєрра-Невада, від рівня моря до висоти 1 800 м.
- Псевдотсуга Скелястих гір (Pseudotsuga menziesii var. glauca) — росте далі від берега, займаючи гірські райони заходу Північної Америки.
Цікаві факти
ред.Найвища дуґласія тисолиста мала 119,8 метрів заввишки, 4,6 метрів у діаметрі і була, ймовірно, найвищим деревом на землі.[4]
Дослідження з радіоактивним вуглецем-14 доводять, що доросла особина постачає своїх нащадків, яким не вистачає сонячного світла у підліску, поживними речовинами через підземну мережу симбіотичних грибів. Таким чином батьківське дерево підтримує ріст молодої парослі. На основі цього експерименту вчені припускають наявність соціальних зв'язків у рослин[5].
Дуґласія в Україні
ред.В Угольсько-Широколужанському заповідному масиві, що в Тячівському районі Закарпатської області, біля контори Угольського лісництва (при північній околиці с. Мала Уголька) на невеликій площі зростають насадження дуґласії, завезені сюди понад 100 років тому[6]. Дерева добре прижились і плодоносять.
Одне дерево можна знайти у Сирецькому дендропарку в Києві.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Pseudotsuga menziesii // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин и др. Определитель высших растений Украины. — К: Наук. думка, 1987. — С. 40.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю.Н и др. Определитель высших растений Украины. — К: Наук. думка, 1987. — С. 40.
- ↑ Top 10 tallest tree species of the world | Wondermondo. www.wondermondo.com (англ.). Процитовано 16 квітня 2017.
- ↑ DocumFeed (28 лютого 2014), What Plants Talk About (Full Documentary), процитовано 10 березня 2018
- ↑ «Карпати очима допитливих». — Львів, 1976