Протока (річка)

річка в Україні

Про́тока — ліва притока річки Рось. Бере початок у Васильківському районі поблизу села Мар'янівки. Протікає через Васильківський та Білоцерківський райони Київської області.

Протока
Річка Протока 2.jpg
Протока у межах Білої Церкви
50°04′08″ пн. ш. 30°09′49″ сх. д. / 50.069092000027772826° пн. ш. 30.16380700002777715° сх. д. / 50.069092000027772826; 30.16380700002777715
Витік с. Мар'янівка,
Васильківський район
• координати 50°04′08″ пн. ш. 30°09′49″ сх. д. / 50.069092000027772826° пн. ш. 30.16380700002777715° сх. д. / 50.069092000027772826; 30.16380700002777715
Гирло Рось (у межах міста Біла Церква)
• координати 49°46′45″ пн. ш. 30°08′10″ сх. д. / 49.77921400002777830° пн. ш. 30.13625600002777816° сх. д. / 49.77921400002777830; 30.13625600002777816
Похил, м/км 0,8 м/км
Басейн басейн Дніпра
Країни: Україна Україна
Київська область
Регіон Київська область
Довжина 59 км
Площа басейну: 580 км²
Ідентифікатори і посилання
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ОписРедагувати

Долина річки коритоподібна, ширина якої становить до 2 км, глибина 20 м. Заплава — до 100 м. Річище звивисте, завглибшки 0,4—0,6 м, 10 м — у нижній течії. Живлення атмосферними опадами. Стік частково зарегульовано.[1] Норма стоку річки становить 35,2 млн м³, стік маловодних років забезпеченістю 75 і 95 % — відповідно 22,3 і 12 млн м³. Середня витрата води річки (вище м. Біла Церква) становить 1,14 м³/с.[2] Гідротехнічних споруд — 47 шт.

Сучасний станРедагувати

В даний час річка досить забруднена як через господарську діяльність людини, так і через незначну швидкість течії. Разом з цим загальна β-радіоактивність Протоки становить 92—95 Бк/л, що значно нижче від показника річки Рось (151—156 Бк/л).[3]

Історична довідкаРедагувати

30 квітня 1151 р. Ізяславом Мстиславичем у битві на річці Руті були розгромлені війська Юрія Долгорукого та його союзників половців Севенча. Натомість пізніше дату та учасників битви неодноразово плутали.

У письмових джерелах аж до кінця XIX століття згадується під назвою Роток, що дало назву цілій історичній місцевості Білої Церкви. Давні русичі називали цю річку назвою Рут. Саме в урочищі біля Рута у 1511 році було розбито великий загін татар об'єднаними русько-литовським силами. Тривалий час ця подія вважалась першою перемогою над татарами, через те, що у «Сказанні про населені місцевості Київської губернії» було зроблено друкарську помилку і замість 1511 року, було надруковано 1311 рік.[4] Це викликало ряд непорозумінь тому, що цю дату вказували навіть у дисертаціях та підручниках по краєзнавству Поросся.

На березі також згадується легендарне місто Сокол, від якого очевидно походить назва села Соколівка. «Між кутками Соколівкою та Глушками є стародавнє городище оточене з трьох боків Ротком і болотами, а з четвертого земляним валом зі рвом, завдовжки 340 сажнів. Усього пплощею 136 десят, 400 саж. На цьому місці, за переказами, колись знаходилося місто Соколів. Поблизу із західного боку Соколова, де нині куток Соколівка, на крутому березі є інше невелике земляне укріплення, що містить у собі лише півтори десятини площі».[5]

Цікаві фактиРедагувати

Річка дала назву місцевості на сході Білої Церкви — Ротку та однойменній залізничній станції.

ГалереяРедагувати

 
Комунікації через річку у Білій Церкві
 
Міст через річку Протоку у Білій Церкві, що з'єднує 4 мікрорайон з Рибгоспом
 
Вигляд з мосту

ПриміткиРедагувати

  1. Гідроекологічна оцінка річки Рось. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 14 травня 2011. 
  2. Гідроекологічний стан басейну річки Рось / За ред. В. К. Хільчевського. — К.: Ніка-Центр, 2009. — 116 с. ISBN 978-966-521-507-3
  3. А. П. Стадниченко, Р. К. Мельниченко, Л. М. Янович, Г. Є. Киричук, О. П. Житова. Роль молюсків у розподілі [Архівовано 15 травня 2018 у Wayback Machine.]радіонуклідів у водних екосистемах
  4. Л. І. Похилевич. «Сказання про населені місцевості Київської губернії». стор 490
  5. Похилевич, Л. (1864). Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. тип. Киево-Печер. лавры: Киев. с. 510. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 29 листопада 2021.