Протока Воєйкова
Протока Воєйкова (рос. Пролив Воейкова, яп. 志発水道, трансліт. Сібоцу-суйдо) — протока в Малій гряді Курильських островів. Розділяє острови Юрій та Зелений[ru]. Ширина — близько 2 км; в зоні між обривистими крайками рифів, які відходять від островів Юрія та Зеленого, ширина 740—925 м. Глибини — 9—33 м[1]. Названа на честь російського географа та кліматолога академіка Олександра Воєйкова[2].
| Протока Воєйкова | |
|---|---|
 | |
| Розташування | |
| Координати | 43°27′00″ пн. ш. 146°07′00″ сх. д. / 43.45000° пн. ш. 146.11667° сх. д. |
| Прибережні країни | Японія/Росія |
| Море | Охотське море |
| Ширина | 2 км |
 | |
| Мапа | |
| |
Протока є предметом територіального спору Японії та Росії. Японія її відносить до акваторії округу Немуро префектури Хоккайдо; Росія — до Южно-Курильського міського округу Сахалінської області.
В протоці спостерігають сильні припливні течії. Банки скелясті з найменшими глибинами 3 і 5,8 м лежать за 6,3 км на північний схід від мису Болотяного на острові Танфільєва посередині проходу між островами Танфільєва та Зелений. Банки становлять серйозну небезпеку для мореплавства, особливо при плаванні за обмеженої видимості[3].
Примітки
ред.- ↑ Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 33.
- ↑ Пыжьянов Ф. И., Браславец К. М. (1983, 1994). Остров Кунашир и Малые Курилы. Топонимический словарь. История в названиях на карте Сахалинской области. Архів оригіналу за 24 травня 2013.
- ↑ Гл. 1. Малая Курильская гряда // Лоция Охотского моря. Навигационное описание. — Главное управление навигации и океанографии МО СССР, 1984. — 335 с.
Література
ред.- И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Воейкова пролив // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»[ru], 2009. — С. 33. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)