Прокоп Сенявський (маршалок)
Прокоп Сенявський (14 січня ? — 3 січня 1596, Краків) — польський шляхтич, військовик, державний діяч Речі Посполитої. Підписувався Прокоп з Гранова Сенявський[2]. Представник спольщеного українського шляхетського роду Сенявських гербу Леліва.
| Прокоп Сенявський | |
|---|---|
| Народився | 16 століття |
| Помер |
3 січня 1596[1] Краків, Річ Посполита |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Посада | маршалок надвірний коронний[1], Q66200811? і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Конфесія | кальвінізм |
| Рід | Сенявські |
| Батько | Прокоп Сенявський |
| У шлюбі з | Ельжбета Сенявська |
| Діти | Zofia Sieniawskad |
Життєпис ред.
Другий син львівського стольника Прокопа Сенявського та його дружини Анни з Остроругів Львівських, небіж великого коронного гетьмана Миколи Сенявського.
За родинною традицією, навчався у Віттенбергу, Лейпцигу, мав подорож цісарством, був у Швейцарії, Італії, Нідерландах. Після повернення, подібно, був на дворі Сігізмунда ІІ. Можна вважати, брав участь в підписанні Люблінської унії, бо 17 травня 1569 року король розсудив справу між спадкоємцями його батька Прокопа та Ходоровськими. 28 лютого 1575 р. брав участь у сесії генеральних судів Руського воєводства у Львові.
30 червня 1592 року отримав у дожиттєве державлення багате Ратненське староство (негродове, Холмська земля), з якого платив 600 золотих річної оренди, доходи складали більше ніж 6000. Мав судові суперечки з підданими. Був власником Сеняви у Львівському повіті, мав маєтності в Галицькому, які часто нищили татари, тому утримував сильний надвірний відділ.
Близько 1594 року під впливом єзуїта Каспера Нагая, дружини — ревної католички — таємно перейшов на її обряд, перед цим студіюючи листи теологів як католицьких, так і протестантських; на початку 1595 року підтримував кореспонденцію із сеньйором великопольських чеських братів Шимоном Теофілом Турновським. Відкрито перейшов за 5 місяців до смерті, цьому сприяв Пйотр Скарґа, з яким зблизився при дворі короля.
Був терпимим, розумним, фізично міцним: міг стримувати за колесо запряжену 6-кінну карету, ударом меча розсікти навпіл вола чи коня.
Наприкінці життя тривалий час хворів через контузію, яку отримав під час демонстрування своїх фізичних можливостей. 6 грудня 1595 року віддав родину під опіку короля, встановив опікунів для маєтностей, дітей. В акті титулувався надвірним маршалком, найпевніше, не став маршалком великим коронним; вдова так титулувалась, хоча номінація не вписана до актів Коронної метрики. Підготовлений до смерті П. Скарґою, помер у Кракові. Пишну поховальну церемонію вдова організувала у Львові в костелі Божого тіла, де був похований.
Посади: великий коронний маршалок,[3] надвірний коронний підчаший, надвірний коронний маршалок, ратненський староста.
Сім'я ред.
Дружина — Ельжбета з Гостомских, шлюб 1590 року.
Примітки ред.
- ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 87. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Напевне, почав ставати власником Гранівської волості на Брацлавщині.
- ↑ Sieniawscy (01) [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Kaniewska I. Sieniawscki Prokop h. Leliwa (zm. 1596)… — S. 146.
Джерела ред.
- Kaniewska I. Sieniawscki Prokop h. Leliwa (zm. 1596) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 145—146. (пол.)
Посилання ред.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |