Пригожин Ілля Романович

Пригожин Ілля Романович
Пригожин Ілля Романович
рос. Илья́ Рома́нович Приго́жин; фр. Ilya Romanovich Prigogine
Народився	12 (25) січня 1917 або 25 січня 1917; Москва, Російська імперія
Помер	28 травня 2003[…] (86 років); Брюссель[d]
Країна	Бельгія; Російська імперія
Діяльність	філософ, фізик, викладач університету, хімік, письменник-документаліст
Alma mater	Вільний університет Брюсселя
Галузь	хімія і фізика
Заклад	Техаський університет; Вільний університет Брюсселя; Чиказький університет
Науковий керівник	Théophile de Donderd
Відомі учні	Pierre M. V. Résiboisd
Аспіранти, докторанти	Radu Bălescud; Adi Bulsarad; Manuel García Velarded; Harry Friedmannd; Grégoire Nicolisd; Zili Zhangd; Michael Vladimirovich Rosenbergd; Werner Horsthemked; Leon Brenigd; Bernard Lavendad; Francisco de Assis Boscod; Dilip Kumar Kondepudid; Alexandre Serge François Pomposod; Alkis P. Grecosd; André de Palmad; Paul Mandeld; Ping Chend
Членство	Леопольдина; North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd; Академія наук СРСР; НАНУ; Румунська академія; Академія наук НДР; Американська академія мистецтв і наук; Російська академія наук; Міжнародна академія історії науки; Національна академія наук США
Відомий завдяки:	теорія дисипативних систем
Нагороди	; Francqui Prized (1955) медаль Румфорда (1976) Медаль Котеніуса (1975) Honda Prized (1983) Kampé de Fériet Awardd (1994) Премія імені Н. Н. Боголюбоваd honorary doctorate of the University of Valladolidd (1995) почесний доктор Брюссельського вільного університетуd (1995) Bourke Awardd (1972) Почесний доктор Ягеллонського університетуd honorary doctorate from the University of Nice-Sophia Antipolisd (29 березня 1991) Honorary doctorate from the National Polytechnic Institute of Lorrained (12 липня 1994) Q111363583? (1986)
	Пригожин Ілля Романович у Вікісховищі

Пригожин Ілля Романович (25 січня 1917, Москва — 28 травня 2003, Брюссель) — бельгійський хімік єврейського походження. Відомий своїми роботами з дослідження складних, дисипативних систем, самоорганізації та необоротності, що мали вплив на різні галузі науки поза хімією. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1977 року. Був іноземним членом академії наук України.

Біографія

Пригожин народився в Москві за кілька місяців до російської революції 1917 року у єврейській родині. Його батько, Роман (Рувим Абрамович) Пригожин, був інженером-хіміком в Імператорській Московській технічній школі; його мати — Юлія Віхман була піаністкою. Його батьки емігрували спочатку до Німеччини у 1921 році, а потім — до Бельгії в 1929 році, де Пригожин отримав громадянство у 1949 році.

Пригожин вивчав хімію у Вільному університеті Брюсселя, 1941 року закінчив докторантуру, а після війни, в 1950 році став професором.

Оскільки і він, і його перша дружина (нар. Йофе) були записані як православні, їм вдалося уникнути антисемітських репресій під час німецької окупації. Проте в 1943 році його з дружиною заарештували за звинуваченням у зв'язку з Рухом опору, але їх було звільнено завдяки хабару та втручанню королеви-матері.

У 1959 році він також був призначений професором Техаського університету в місті Остіні (США).

У 1961 році одружився вдруге — з польським хіміком Мариною Прокопович. Від 1961 до 1966 року був професором у Чиказькому університеті.

У 1989 році отримав аристократичний титул віконта від короля Бельгії. Також мав ступінь доктора археології.

Сім'я

Перша дружина (шлюб 1943 — розлучилися у 1950-ті рр.) — поетеса Олена Йофе (Елен Жофе, Hélène Jofé, 1921—1988), син Ів Пригожин (1945), залишилася у Бельгії після розлучення;
Друга дружина (шлюб 1961 у США) — хімік Марія Прокопович (Maria Prokopowicz), син Паскаль Пригожин (1970).

Праці

Гленсдорф П., Пригожин И. Термодинамическая теория структуры, устойчивости и флуктуаций. — М. : Мир, 1973. — 280 с.
Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. — М. : Мир, 1990. — 358 с.
Николис Г., Пригожин И. Самоорганизация в неравновесных системах: От диссипативных структур к упорядоченности через флуктуации. — М. : Мир, 1979. — 512 с.
Пригожин И. Введение в термодинамику необратимых процессов. — М. : ИЛ, 1960. — 150 с.
Пригожин И. Конец определенности. — Ижевск : РХД, 2001. — 216 с.
Пригожин И. Молекулярная теория растворов. — М. : Металлургия, 1990. — 344 с.
Пригожин И. Неравновесная статистическая механика. — М. : Мир, 1964. — 314 с.
Пригожин И. Определено ли будущее. — Ижевск : ИКИ, 2005. — 240 с.
Пригожин И. От существующего к возникающему: Время и сложность в физических науках. — М. : Наука, 1985. — 328 с.
Пригожин И., Дефэй Р. Химическая термодинамика. — Новосибирск : Наука, 1966. — 510 с.
Пригожин И., Кондепуди Д. Современная термодинамика. От тепловых двигателей до диссипативных структур. — М. : Мир, 2002. — 464 с.
Пригожин И., Стенгерс И. Время. Хаос. Квант. — М. : Прогресс, 1994. — 266 с.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. — М. : Прогресс, 1986. — 432 с.

Див. також

11964 Пригожин — астероїд, названий на честь науковця.

Література

Пригожин Ілля Романович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 518. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Примітки

↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ The Fine Art Archive — 2003.
d:Track:Q10855166
↑ Пригожин Илья Романович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135
↑ Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741
↑ SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ https://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/1977/prigogine/biographical/
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
d:Track:Q829984
↑ https://en.nsd.pku.edu.cn/faculty/retired/241142.htm

Посилання

Автобіографія Пригожина

Це незавершена стаття про хіміка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q48204_citetype_Q166118"_data-entity-id="Q10855166">[https://cs.isabart.org/person/80668_The_Fine_Art_Archive]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2003.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q10855166]]</div>-2] The Fine Art Archive — 2003.
d:Track:Q10855166

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q17378135">Пригожин_Илья_Романович_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]<span_class="wef_low_priority_links">_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А.&nbsp;М.&nbsp;Прохорова]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1969.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]</div>-3] Пригожин Илья Романович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q615699"_data-entity-id="Q5375741">[http://global.britannica.com/biography/Ilya-Prigogine_Encyclopædia_Britannica]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q5375741]]</div>-4] Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-5] SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[[https://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/1977/prigogine/biographical/_https://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/1977/prigogine/biographical/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-6] ttps://www.nobelprize.org/prizes/chemistry/1977/prigogine/biographical/

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q33002955_citetype_Q114955954"_data-entity-id="Q829984">Математичний_генеалогічний_проєкт<span_class="wef_low_priority_links">_—_1997.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q829984]]</div>-7] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
d:Track:Q829984

[[https://en.nsd.pku.edu.cn/faculty/retired/241142.htm_https://en.nsd.pku.edu.cn/faculty/retired/241142.htm]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-8] ttps://en.nsd.pku.edu.cn/faculty/retired/241142.htm

[1]

[2]

[3]

[4]

[6]

[7]

[8]

Пригожин Ілля Романович
рос. Илья́ Рома́нович Приго́жин фр. Ilya Romanovich Prigogine

Народився	12 (25) січня 1917^[1] або 25 січня 1917(1917-01-25)^[2] Москва, Російська імперія^[3]
Помер	28 травня 2003(2003-05-28)^[1]^[4]^[…] (86 років) Брюссель^[d]
Країна	Бельгія^[6] Російська імперія
Діяльність	філософ, фізик, викладач університету, хімік, письменник-документаліст
Alma mater	Вільний університет Брюсселя
Галузь	хімія і фізика
Заклад	Техаський університет Вільний університет Брюсселя Чиказький університет
Науковий керівник	Théophile de Donder^d
Відомі учні	Pierre M. V. Résibois^d^[7]
Аспіранти, докторанти	Radu Bălescu^d Adi Bulsara^d Manuel García Velarde^d Harry Friedmann^d Grégoire Nicolis^d^[7] Zili Zhang^d^[7] Michael Vladimirovich Rosenberg^d^[7] Werner Horsthemke^d^[7] Leon Brenig^d^[7] Bernard Lavenda^d^[7] Francisco de Assis Bosco^d^[7] Dilip Kumar Kondepudi^d^[7] Alexandre Serge François Pomposo^d^[7] Alkis P. Grecos^d^[7] André de Palma^d^[7] Paul Mandel^d^[7] Ping Chen^d^[8]
Членство	Леопольдина North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Arts^d Академія наук СРСР НАНУ Румунська академія Академія наук НДР Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Міжнародна академія історії науки Національна академія наук США
Відомий завдяки:	теорія дисипативних систем
Нагороди	Francqui Prize^d (1955) медаль Румфорда (1976) Медаль Котеніуса (1975) Honda Prize^d (1983) Kampé de Fériet Award^d (1994) Премія імені Н. Н. Боголюбова^d honorary doctorate of the University of Valladolid^d (1995) почесний доктор Брюссельського вільного університету^d (1995) Bourke Award^d (1972) Почесний доктор Ягеллонського університету^d honorary doctorate from the University of Nice-Sophia Antipolis^d (29 березня 1991) Honorary doctorate from the National Polytechnic Institute of Lorraine^d (12 липня 1994) Q111363583? (1986)
Пригожин Ілля Романович у Вікісховищі