Відкрити головне меню

Премія імені Джеймса Мейса — літературна премія в галузі публіцистики «Громадянська позиція», заснована з ініціативи головного редактора газети «День» Лариси Івшиної.

Премія імені Джеймса Мейса
Країна Україна Україна
Тип Літературна премія
Кому вручається: :
авторам нових публіцистичних творів, що сприяють утвердженню історичної пам'яті українського народу, його національної самосвідомості та самобутності, визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом проти українців
Статус вручається
Нагородження
Засновано: 2008

Премія присуджується авторам нових публіцистичних творів, що сприяють утвердженню історичної пам'яті українського народу, його національної самосвідомості та самобутності, визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом проти українців.

Зміст

Історія заснування преміїРедагувати

Премія заснована у 2008 році, коли Україна і світ відзначали 75-ті роковини Голодомору 1932—1933 років.

 
Головний редактор газети «День» Лариса Івшина, ініціатор заснування премії імені Джеймса Мейса

ЗАТ «Українська прес-група» є засновником і видавцем щоденної всеукраїнської газети «День», яка виходить трьома мовами — українською й російською, а з 1998 року побачив світ перший номер англомовного дайджесту «The Day». Своєю появою тижневик завдячує видатному американському досліднику (історику, політологу) Джеймсу Мейсу, який зробив колосальний вклад у вітчизняну історіографію та присвятив все своє життя визнанню факту голодомору в Україні 19321933 років.

Джеймс Мейс був ініціатором акції «Свічка у вікні».

У травні 2004 року у команді «Дня» не стало «відкривача» українського Голодомору Джеймса Мейса (помер і похований в Києві). Газета «День» вирішила не зупинятися на досягнутому і продовжити боротьбу за чесність та етику в журналістиці, яка була для Джеймса на першому місці в його роботах.


Премія присуджується авторам нових публіцистичних творів у галузі журналістики, що сприяють утвердженню історичної пам'яті народу, його національної самосвідомості та самобутності, визнання Голодомору 19321933 років геноцидом проти українців.

Премія має вручатися не лише тим авторам, які пишуть на тему Голодомору, а й тим, хто працює на подолання постгеноцидності українського суспільства. Ще один важливий критерій — послідовність і висока освіченість кандидата.

Рішення про рекомендацію кандидата на премію приймає Громадська Рада Премії, до складу якої увійшли відомі громадські діячі — Юрій Щербак (голова Ради), Лариса Івшина (заступник голови Ради), Станіслав Кульчицький, Ігор Лубченко, журналіст та поетеса, дружина Джеймса Мейса Наталя Дзюбенко-Мейс, Віктор Набруско, Віктор Чамара.

Премія вручається в грошовому еквіваленті 25 000 гривень щорічно наприкінці листопада — у меморіальні дні Голодомору в Україні.

Лауреати преміїРедагувати

2009

Ігор Лосєв — кандидат філософських наук, публіцист, кореспондент газети «Флот України» та постійний автор газети «День».

На врученні премії Лариса Івшина зауважила, що «протягом останнього року було дуже багато приводів висловитися, але дуже мало тих публіцистів, які могли б так чітко висловлювати свою громадянську позицію як перший лауреат премії Ігор Лосєв»[1].

2010

Ігор Сюндюков — науковий співробітник Інституту історії України НАН України, редактор відділу «Історія і Я» газети «День».

«Думаю, Джеймс Мейс схвалив би наш вибір — і щодо лауреата торішньої премії, і щодо лауреата Премії-2010. … І дуже важливо, що, незважаючи на різноманітні складнощі в країні, ми і цього року дотрималися визначеного курсу. Безумовно, і Премія імені Джеймса Мейса, і загальноукраїнське визнання її лауреатів, тобто людей із громадянською позицією, повинні стати нормою»(Лариса Івшина)[2].

2011

Сергій Грабовський — публіцист, журналіст, політолог, редактор часопису «Генеза», науковий редактор тижневика «Рейтинґ», історик.

«Ми відзначили багаторічну роботу пана Сергія, його позицію та інтелектульний рівень», — пояснила такий вибір Лариса Івшина[3].

2012

Олександр Палій — український експерт-політолог, політичний консультант.

«Олександр Палій володіє широким спектром історичних матеріалів, починаючи від ХІІІ століття і до подій сьогодення, і демонструє великий діапазон своїх можливостей», — пояснив голова громадської ради премії Юрій Щербак.[4]

2013

Петро Кралюк та Володимир Бойко — «Обидві кандидатури були такі, що не можна було сказати, що хтось когось переважить. Це інтелектуали сучасної доби» (Лариса Івшина)[5]

2014

Валентин Торба (Луганськ) — журналіст, підприємець

«…Дуже симптоматично, що цього разу лауреатом премії імені Джеймса Мейса став автор із Луганщини. Я хочу привітати Валентина Торбу. Він уже давно був читачем „Дня“, але близько ми познайомилися лише тоді, коли автор почав надсилати нам свої „катакомбні“ записки. Це був голос мужньої людини, яка не змирилася з обставинами й зберегла власну гідність. Хочу підкреслити, що цей автор — не лише думаюча людина, але також чоловік з виразною громадянською позицією. Сьогодні вона особливо цінна. Постгеноцидність лікується — й її потрібно лікувати.» (Лариса Івшина)[6]

2015

Іван Капсамун — редактор відділу політики газети «День».

"Сьогоднішній лауреат премії Іван Капсамун, як і минулорічний — Валентин Торба, написали важливі книги «Котел, або Справа без терміну давності» і «Я — свідок. Записки з окупованого Луганська», чим взяли участь у політичному триптиху новітньої історії для «чайників». Це — складна, незасвоєна історія. Книга Івана показує той політичний «котел», який, зрештою, привів країну до «Іловайського котла». Іван — це людина зі сильною громадянською позицією, яка яскраво демонструє її у публічному просторі, зокрема супроводжуючи багато років «справу Гонгадзе»(Лариса Івшина)[7].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати