Відкрити головне меню

Сергій Володимирович Полунін (рос. Сергей Владимирович Полунин; 20 листопада 1989, Херсон, Українська РСР, СРСР) — російський артист балету українського походження. Полунін народився в Україні, але переважну більшість свого життя він жив та танцював за кордоном, спочатку у Великій Британії а згодом в Росії.

Сергій Полунін
Sergei Polunin Allan Warren.jpg
Сергій Полунін у 2013
Ім'я при народженні Сергій Володимирович Полунін
Народився 20 листопада 1989(1989-11-20) (29 років)
Херсон, Україна
Громадянство Росія
Національність українці
Діяльність артист балету
Alma mater Royal Ballet School[d] (2007)
Володіє мовами українська, російська і англійська
Заклад The Royal Ballet[d]
Зріст 1,82 м
Волосся: каштанове[d]
Очі: блакитні[d]
IMDb nm4431536

З 2007 по січень 2012 Полунін був членом Королівського балету в Лондоні, а опісля став постійно запрошеним солістом[1]. З 2012 був провідним солістом Московського Музичного театру ім. Станіславського — Немировича-Данченко[2], та постійним запрошеним солістом Новосибірського театру опери та балету[3].

Не приховує своє захоплення російським президентом Володимиром Путіним, якого він називав "ангелом", "хорошою людиною, сповненою світла та любові". У листопаді 2018 року Полунін оголосив, що отримав російське громадянство, виклавши фотографію свого нового паспорта і зазначивши, що "радий стати росіянином".[4]

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в Херсоні у сім'ї Галини та Володимира Полуніних. У 4 роки почав займатись гімнастикою у спортивній школі (ДЮСШ №3) під керівництвом Наталії Олексіївни Сікновенко, потім — А. Ярушева. У 8 років перейшов з гімнастики до херсонської танцювальну школу «Ювента», в клас педагога Г. Шабаршиної. Після закінчення річної підготовки у 9 років поступив до Київського державного хореографічного училища, де його викладачами були Е. Костюков, Т. Мартиненко (викладала парні класи) та М. Прядченко.

У 2003 у віці 13 років він, за підтримки Фонду Рудольфа Нурєєва, виїжджає до Лондона на навчання у Королівській школі балету.[5] Після закінчення навчання у 17 років розпочинає роботу у Королівському балеті Лондона і стає в 19 років наймолодшим прем'єром в його історії.

У 22 приймає рішення залишити Лондон[6] і переїжджає в Росію, де влітку 2012 року, за запрошенням артиста балету, балетмейстера й художнього керівника балетних труп двох російських театрів Ігоря Зеленського[7] стає прем'єром музичного театру ім. Станіславського — Немировича-Данченко (Москва), а також постійно запрошеним солістом Новосибірського театру опери та балету.

У серпні 2018 року виступив на фестивалі «Опера в Херсонесі», який проходив у анексованому Криму.

 
Полунін в студії Річарда МакДональда.

Репертуар (вистави і проекти)Редагувати

  • Рудольф. «Майерлінг» К. МакМілана (2013).
  • Де Гріє. «Манон» в постановці К. МакМілана.
  • Амінта. «Сільвія» в постановці Фредеріка Аштона.
  • Солор. «Баядерка» Л. Мінкуса в постановці Н. Макарової.
  • Альберт. «Жизель» А. Адана.
  • Лускунчик-принц. «Лускунчик» П. І. Чайковського.
  • Принц. «Попелюшка» С. Прокоф'єва.
  • Принц Дезіре. «Спляча красуня» П. І. Чайковського
  • Арман. «Маргарита й Арман» в постановці Фредеріка Аштона.
  • Головна партія у балеті Ф.Аштона «Рапсодія».
  • Валет Червів. «Аліса в Країні Чудес» (хореографія К. Уілдона) — перший виконавець партії та учасник прем'єри.
  • Базиль. «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (хореографія А. Горського в ред. М. Чічінадзе).
  • Алі. «Корсар» А. Адана (хореографія Петіпа і Гусєва в редакції Хом'якова та Зеленського).
  • Франц. «Коппелія» Р.Петі.
  • Принц Зігфрид, «Лебедине озеро».
  • Вовк, «Петро і вовк» С. Прокоф'єва.
  • Наглядач рабинь (сцена «Ганнібал») і Пастух (сцена «Німий») в мюзиклі «Привид опери» Ендрю Ллойда Уеббера.
  • Нарцисс в постановці К. Голейзовського та Джеймс Дін для проекту «Men in motion».[8]
  • Участь у проекті «Can I make the music fly?» для дому моди Dior.[9]
  • Номери у проекті «Великий балет» на телеканалі «Культура»: «Нарцис» Касьяна Голейзовського, «Буржуа» Бена ван Каувенберга, дует «100 градусів по Цельсію» Еміля Фаски, дует з балету «Маргарита й Арман» Фредерика Аштона, варіації Франца з «Коппелії» й Актеону з па де де «Діана та Актеон» Агрипіни Ваганової.[10]

ФільмографіяРедагувати

НагородиРедагувати

  • Призер танцювального конкурсу в «Артеці» (2001)
  • Призер конкурсу «Юність балету» (2002)
  • Призер Міжнародного конкурсу Лифаря (2002)
  • Золота медаль та приз глядацьких симпатій балетного конкурсу «Приз Лозанни» (2006)
  • Переможець Молодіжного конкурсу Гран-прі Америки /YAGP/ (2006)
  • Золота медаль Міжнародного конкурсу Ліфаря у Києві (2006)
  • Звання «Молодий танцюрист року» у Великій Британії (2007)
  • Національна премія британської спільноти критиків (Critics' Circle National Dance Awards) як найперспективніший танцюрист (2010)
  • Національна премія британської спільноти критиків (Critics' Circle National Dance Awards) як найперспективніший танцюрист (2011)
  • Переможець конкурсу «Великий балет» на телеканалі «Культура» у номінації «найкращий танцюрист» (2012)

СкандалиРедагувати

Під час кар'єри Полуніна к Лондонському Королівському балеті а британських змі стали з'являтися повідомлення про нестримні, що тривали ночі поспіль, вечірки в лондонських клубах; вживанні кокаїну, депресії і навіть спроби членоушкодження. Сам Полунін явно хизувався скандальною популярністю, покрив своє тіло татуюваннями, в тому числі зображенням свого кумира - померлого молодим голлівудського актора Джеймса Діна.

Полунін стверджував, що не раз виходив на сцену під впливом кокаїну, а одного разу навіть опублікував у себе в «Твіттері» клич: «Хто-небудь продає героїн? Хочу підняти настрій». За Полуніним закріпилося прізвиська «enfant terrible» («жахлива дитина ») та bad boy («поганий хлопець, хуліган») балету. Спочатку в цьому бачилося швидше поблажливий осуд і мало не захоплення ескападами зірки. У 2012 році він був змушений піти з Королівського балету, заявивши, що «через занадто жорстку атмосферу в театрі художник в ньому вмирає».[11]

  • У лютому 2019 року в інтерв'ю агенції Франс Прес у Москві він продемонстрував татуювання з портретом Путіна у себе на грудях[12]. Згодом в своєму інтерв'ю Guardian він визнав, що «мало не з дитинства захоплювався Путіним», вважає його «героєм і сильною особистістю». «Я бачу в ньому світло» - заявив Полунін.[13]

Проросійські поглядиРедагувати

Полунін не приховує своє захоплення російським президентом Володимиром Путіним, якого він називав "ангелом", "хорошою людиною, сповненою світла та любові". У листопаді 2018 року Полунін оголосив, що отримав російське громадянство, виклавши фотографію свого нового паспорта і зазначивши, що "радий стати росіянином".[4] До свого поста з російським паспортом в Instagram Полунін додав повідомлення "Росія для мене завжди була та є добром і я дуже радий стати громадянином Росії та прийняти позицію проти зла та безсовісних людей, котрі створюють революції та війни в Україні, Грузії та інших країнах". Наприкінці грудня 2018 року Полунін написав допис про події Євромайдану, в якому висловив підтримку бійцям "Беркуту".[4]

У відповідь на його проросійські заяви, в кінці листопада 2018 року він був внесений до «чистилища» бази «Миротворець»[14].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати