«Спля́ча красу́ня» (або «Зачарована красуня») — європейська казка. Найбільш відомий варіант казки опублікував у 1697 році Шарль Перро. Існує також редакція казки братів Грімм.

«Спляча красуня»
Prince Florimund finds the Sleeping Beauty - Project Gutenberg etext 19993.jpg
Жанр казка
Видано 1634

Сюжет (повна версія Шарля Перро)Редагувати

 
«Спляча красуня» на картині Віктора Васнецова

У короля й королеви народилася довгоочікувана дочка й вони запрошують всіх фей королівства, окрім однієї, тому що вона вже півстоліття не покидала свою вежу і всі вирішили, що вона померла. У розпал бенкету з приводу хрестин з'явилася незапрошена фея, з якою, як їй здалося, повелися нечемно, тому що для неї не вистачило дорогоцінного столового прибора. Коли всі феї, крім однієї, яка завбачливо вирішила залишити за собою останнє слово, обдарували принцесу чарівними дарами, стара фея вимовила своє приголомшливе пророцтво: принцеса вколе палець об веретено — й помре. Остання фея пом'якшує вирок: так, принцеса вколе палець об веретено, але засне рівно на 100 років (в оригінальній версії Перро про принца мова не йде).

Король видає указ спалити всі прядки й веретена, але марно: через 16 років принцеса знаходить у вежі заміського замку стареньку, яка нічого не чула про королівський указ і пряла кужіль. Принцеса вколола палець об веретено і впала як мертва. Пробудити її вже неможливо. З'являється фея, яка пом'якшила закляття, і просить короля і королеву покинути замок. Тим часом вона занурює замок у віковий сон, і навколо нього виростає непрохідний ліс — щоб ніхто не проник у замок передчасно. Проходить 100 років, з'являється принц, проникає в замок — і принцеса пробуджується (ніякого поцілунку немає, вона прокинулася тільки тому, що настав час чарам відступити). Потім — таємні заручини. Принц щодня навідується до дружини, і в них народжуються діти — син на ім'я День і дівчинка — Зоря. Але мати принца запідозрила любовну інтригу й просить сина привезти до неї в замок невістку та онуків. Бувши потомственою людожеркою, вона ледь стримує бажання з'їсти онуків.

Але принц їде на війну, і свекруха починає діяти. Спочатку вона велить убити внучку, потім — онука і, нарешті, дружину сина і приготувати їх щонайсмачніше. Але дворецький ховає нещасних на стайні, а королеві подає м'ясо тварин. Одного разу королева-людожерка, проходячи по двору, почула крики з конюшні: принцеса задумала висікти сина за витівку. Людоїдка так розгнівалася, що веліла поставити у дворі замку котел з усякими гадами і кинути туди невістку та онуків, але, на щастя, повертається принц. Не в силах винести ганьби, людожерка сама кидається в котел і вмирає. В кінці казки мораль: жодна дівчина не буде спати ціле століття, щоб дочекатися нареченого з титулом і багатством.

ПосиланняРедагувати