Полтава Леонід Едвардович

(Перенаправлено з Полтава Леонід)

Леонід Полтава (справжнє ім'я Леонід Едвардович Пархомович, прізвище-оберіг Єнсен, нар. 24 серпня 1921, Вовківці — пом.19 квітня 1990 Нью-Йорк) — український поет в еміграції по Другій світовій війні, громадський діяч в Райхскомісаріаті Україна та ДіПі таборах українців у Німеччині.

Леонід Полтава
Леонід Пархомович
Полтава Леонід.jpg
Народився 24 серпня 1921(1921-08-24)
Вовківці
Помер 19 квітня 1990(1990-04-19) (68 років)
Нью-Йорк
Поховання Цвинтар святого Андрія
Діяльність журналіст
Партія OUN-B-01.svg
У шлюбі з Ходимчук Діамара Олексіївна
Діти син Роман

Журналіст радіо «Свобода» та радіо «Голос Америки». Драматург, редактор еміграційних видань ОУН(б).

Член еміграційний спілок ОУП «Слово» та АДУКу — Асоціації Діячів Української Культури.

Жертва сталінського терору (батька вбили працівники НКВД СССР, переслідували матір).

БіографіяРедагувати

Народився в родині сільського лікаря Едуарда Адамовича Пархомовича, мати Любов Іванівна — учителька. Навчався у Ніжинському учительському інституті (1940). Після втечі сталінської влади з України — активіст культурницького руху, кореспондент українських видань Ромен та Харкова. Згодом — у підпіллі, у числі остарбайтерів у Німеччині. Зокрема, разом з поетом Леонідом Лиманом, за допомоги Володимира Ярошевича потайки вивіз українські шрифти з колишньої друкарні журналу «Дозвілля» та газети «Земля» з міста Плауена (радянська окупаційна зона) і, таким чином, започатковано український друк спочатку в Реґенсбурзі на Дунаї, а згодом — «Прометей» видавництво в Новому Ульмі[1]. Опинявся кількаразово в концтаборах; у повоєнні роки — у таборах для біженців у Німеччині. Живе кілька років у Парижі, потім у Мадриді очолює український відділ Іспанського радіо, згодом працює на радіо «Свобода» у Мюнхені. З 1958 — у США, де працює в українській редакції радіо «Голос Америки», редагує щоденник «Свобода».

Похований на українському православному цвинтарі Св. Андрія у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Літературна творчістьРедагувати

1946-го виходить його перша збірка «За мурами Берліна», до якої ввійшли поезії часів війни, а 1948 — збірка «Жовті каруселі». 1952 у Мюнхені було видано невеличку збірку його новел під назвою «У вишневій країні». Згодом за океаном виходять ще чотири поетичні збірки: «Біла трава», «Вальторна», «Із еспанського зшитка», «Смак Сонця». У 1953 виходить збірка «Українські балади», а у 1958 — «Римські сонети».

Письменник часто казав: «Люблю працювати для дітей!» і частина його творчого доробку — для дітей: «Лебеді», «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких», вірші, казки, поеми, оповідання, лібретто оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавпячий король», «Лисячий базар».

Прикметний твір-хроніка — історичний роман «1709» про часи українсько-шведського союзу та війну з Росією. 1968 написав репортажну повість «Над блакитним Чорним морем» з 1917—1922 років. Події в ній відбуваються у Туреччині, Болгарії та Чехії.

ТвориРедагувати

Поетичні збірки:

  • За мурами Берліна (1946)
  • Жовті каруселі (1948)
  • Римські сонети (1958)
  • Біла трава (1964)
  • Валторна (1972)
  • Смак сонця (1981)
  • Обжинки (2000), збірка новел
  • У вишневій країні (1952)

П'єси:

  • Чого шумлять верби (1950),
  • Чужі вітри (1954),
  • Заметіль (1967), Поеми:
  • Нескінчений бій (1959),
  • Райдуга (1963),
  • Семен Якерсон з України (5–7 березня 1966 , Вашингтон) — поема про сотника Армії УНР Семена Якерсона

Твори для дітей:

Романи та повісті:

  • Чи зійде завтра сонце? (1950-ті, повість)
  • 1709 (історичний роман)
  • Над блакитним Чорним морем (1968, повість)

Вшанування пам'ятіРедагувати

В Полтаві існує вулиця Леоніда Полтави.

В місті Ромни також існує вулиця Леоніда Полтави. А також про нього пише Роменський альманах[2]

ПриміткиРедагувати

  1. Агеєва, Віра (18 січня 2018). Як американці конфіскували український переклад Орвелла (Укр.). BBC. Процитовано 18 січня 2018. 
  2. https://romen-sula.org/poltava-leonid/

ЛітератураРедагувати

  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Григоріїв Ю. Слово про автора // Полтава Л. Чи зійде завтра сонце? Повість. — Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1955. — С. 5–11.
  • Левадний І. Леонід Полтава — майстер різноманітних жанрів. — Нью-Йорк, 1982. — 99 с.
  • Мацько В. Пріоритетні жанрові модуси в діаспорній прозі XX століття // Мацько В. Українська еміграційна проза XX століття. — Хмельницький: ПП Дерепа І. Ж., 2009. — С. 117—275.
  • Науменко Н. «Якби знайшлась неопалима книга…» (Новела Леоніда Полтави «У вишневій країні» як художній погляд на новітню історіографію України) // Дивослово. — 2001. — № 11.
  • Слабошпицький М. Той, хто допоміг народитися МУРу. Леонід Полтава // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 677—707.
  • Славутич Яр. Перед вибухом атома // Українська література в Канаді: Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 147.
  • Чередниченко Д. Бо корінням у рідній землі // Ярослав Паладій. Абетка з історії України: Текст Леоніда Полтави. — Вид. 3-тє. — К. : Варта, 1994. — С. 5–7.
  • Чередниченко Д. Провісник незалежності // Леонід Полтава. Обжинки. Кн. І: Поезії / Упоряд., авт. передм. та прим. Д. Чередниченко. — К. : Задруга, 2000. — С. 5–14.
  • Шевельов Ю. Українська еміграційна література в Європі. 1945—1949 // Шевельов Ю. Вибрані праці: У 2 кн. — Кн. ІІ. Літературознавство / Упоряд. І. Дзюба. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 633—678.
  • Юриняк А. «1709» Леоніда Полтави // Критичним пером. — Лос-Анджелес, 1974. — С. 206—210.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

ПосиланняРедагувати